Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2019 року у справі №826/863/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №826/863/18

адміністративне провадження №К/9901/5394/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у складі суддів Горяйнова А.М., Коротких А.Ю., Файдюка В.В.

у справі № 826/863/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС в м. Києві

про скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС в м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 18 грудня 2017 року № 126547-17 та стягнути за рахунок асигнувань відповідача судові витрати.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправною податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18 грудня 2017 року № 126547-17 та стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8935,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідач оскаржив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року виключно у частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8935, 20 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8935,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві. Відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги фахівцем у галузі права, який на час їх надання не був адвокатом, не підлягають розподілу між сторонами за правилами, визначеними статтями 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно допустив апеляційну скаргу відповідача до розгляду без сплати судового збору та протиправно скасував судове рішення суду першої інстанції в частині стягнення фактично понесених позивачем судових витрат. Також позивач просить відшкодувати судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

27 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу № 826/863/18 витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва.

11 березня 2019 року справа № 826/863/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, Суд приходить до висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 січня 2018 року між позивачем та ФОП «Рибченко Наталією Миколаївною» укладено договір № 16 про надання правничої допомоги. У вказаному договорі зазначено, що виконавцем послуг є фахівець у галузі права.

Згідно з умовами вказаного договору ОСОБА_2 зобов'язувалася надавати позивачу правничу допомогу у формі надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності замовника, оскарження податкової вимоги від 18 грудня 2017 року №126547-17 Головного управління ДФС у м. Києві у судовому порядку, в тому числі складання скарг та позовної заяви, складання інформаційних запитів, складання та підготовка процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, в тому числі у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Також позивачем надано копію акта виконаних робіт від 15 січня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 надала позивачу правничу допомогу у формі консультацій з податкового законодавства, складання позовної заяви про скасування податкової вимоги від 18 грудня 2017 року № 126547-17, виготовлення копій необхідних документів та роздруківка квитанцій для сплати судових витрат вартістю 8935,20 грн.

Згідно з квитанцією № 0.0.936970992.1 послуги оплачені у повному обсязі 12 січня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 надала копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6055 від 08 лютого 2018 року, яке видане на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 18 січня 2018 року № 6.

Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки на час укладення та фактичного виконання договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2018 року № 16 ОСОБА_2 не була адвокатом, отже понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги фахівцем у галузі права, який на час їх надання не був адвокатом, не підлягають розподілу між сторонами за правилами, визначеними статтями 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву, підписану позивачем ОСОБА_1, подано до суду першої інстанції 15 січня 2018 року, що не суперечить вказаним нормам.

Гарантії дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод закріплені у статті 22 Конституції України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, Конституцією України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод, неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану, забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п'ята статті 55).

Оскільки Основним Законом не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання правової допомоги, а вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правової допомоги, що була отримана від інших суб'єктів, фахівців у галузі права, ніж адвокат, відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент подання позовної заяви ОСОБА_1, її представник фізична особа - підприємець ОСОБА_2 відповідно до договору № 16 про надання правничої допомоги є фахівцем у галузі права.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у вимогах позивача щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем в частині надання правової допомоги у суді першої інстанції особою, яка не є адвокатом, не звернув увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними нормами, та відповідно не надав правової оцінки доводам податкового органу про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із ціною позову. Крім того, суди не встановили статус представника позивача ОСОБА_2 станом на момент подання позову, тобто чи є вона фахівцем у галузі права, яка за законом має право на надання правової допомоги, якщо є - то чим це підтверджується.

Суд визнає, що приймаючи рішення суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року в частині питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу скасувати, справу № 826/863/18 в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер