Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2019 року у справі №809/1263/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №809/1263/15

адміністративне провадження №К/9901/26912/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у складі суддів Каралюса В.М., Затолочного В.С., Матковської З.М.

у справі № 809/1263/15 (876/3824/16)

за позовом Дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро»

до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Головного управління ДФС у Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Дочірнє підприємство «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області (після реорганізації Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Головного управління ДФС у Івано-Франківській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 212 586,15 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою від 04 грудня 2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, оскільки судом встановлено, що готівка у загальному розмірі 42 378 грн проведена через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується відповідними Z-звітами за відповідні дати, вказані звіти вклеєні в книзі ОРО, а також відображена в ній готівка.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 вересня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою позов Товариства задовольнив частково, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн. Суд зазначив, що позивачем не надано доказів подання відсутніх під час перевірки документів, а відтак податковий орган не міг їх врахувати під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У вересні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій Товариство, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість висновків суду, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 18 лютого 2015 року податковим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину «Росана» позивача, що знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Є. Коновальця, 291/а, за результатами якої складено акт за № 090016 від 18 лютого 2015 року.

Висновками акта встановлено порушення позивачем:

- пункту 6 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено зберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну,

- пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків протягом встановленого терміну та не оприбуткування готівки в касі, а саме на підставі фіскальних звітних чеків:

- № 726 від 9 лютого 2015 року на суму 3807,73 грн.;

- № 727 від 10 лютого 2015 року на суму 3856,60 грн.;

- № 728 від 11 лютого 2015 року на суму 4223,24 грн.;

- № 729 від 12 лютого 2015 року на суму 5945,88 грн.;

- № 730 від 13 лютого 2015 року на суму 5685,96 грн.;

- № 731 від 14 лютого 2015 року на суму 7877,46 грн.;

- № 732 від 15 лютого 2015 року на суму 2974,31 грн.;

- № 733 від 16 лютого 2015 року на суму 3887,64 грн. ;

- № 734 від 17 лютого 2015 року на суму 4128,41 грн.

Загальна сума 42 381,23 грн.

Податковий орган доводить, що Товариством не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі висновків акта перевірки керівником податкового органу прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000122207 від 6 березня 2015 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 212 586, 15 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За приписами пункту 4 статті 17 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

Суд першої інстанції зазначив, що змоги перевірити виконання позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у відповідача не було, у зв'язку із відсутністю книги обліку розрахункових операцій на момент перевірки. Судом встановлено, що на час перевірки вказана книга перебувала у технічного представника, який обслуговує даний реєстратор розрахункових операцій, у зв'язку з внесенням даних про ремонт реєстратора.

Фіскальні звітні чеки за № 1 - 725 містяться в представленій суду для огляду книзі ОРО, а їх копії долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637, оприбуткування готівки визначено як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно пункту 2.6 вищевказаного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 № 417.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому, дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у книзі ОРО є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки їх рух відображено в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій, роздруковано та вклеєно відповідний Z-звіт.

Судом першої інстанції встановлено, та не спростовано відповідачем, що готівка у загальному розмірі 42 381 грн. проведена через РРО, що підтверджується відповідними Z-звітами за відповідні дати, такі Z-звіти вклеєні в книзі ОРО, а також відображена в ній готівка.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За приписами пункту 44.6 статті 44 податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час проведення фактичної перевірки позивач повинен був надати усі документи, які стосуються її проведення, у тому числі і КОРО, у якій мають зберігатися фіскальні звітні чеки із вчиненими щоденними записами руху готівкових коштів. У разі її ненадання, вважається, що КОРО відсутня, що у свою чергу дає підстави для висновків податкового органу про незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків та неоприбуткування готівки.

Факт належного оприбуткування коштів в загальному розмірі 42 381 грн. під сумнів не поставлено. Але, враховуючи відсутність книги обліку розрахункових операцій на момент перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу в цій частині, та, відповідно, про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Як зазначено у пункті 80.1. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У акті перевірки № 090016 від 18 лютого 2015 року зазначено, що перевірка почалась 18 лютого 2015 року у 13 годин 50 хвилин, та закінчена у той же день у 15 годин 15 хвилин. Перевірка проведена у присутності продавця Бугри П.Ф., яка працює на підставі договору-доручення.

Тобто, перевіряючий орган провів перевірку без попередження, за відсутності представників підприємства, перевірка тривала менш двох годин. Позивач не мав можливості надати книгу обліку розрахункових операцій, яка знаходилась у технічного представника.

І в позовній заяві, і в касаційній скарзі позивач стверджує, що акт перевірки на адресу Товариства не надходив, оскільки представник позивач не був присутній при проведенні перевірки, зміст встановлених порушень був йому невідомий, отже він був позбавлений можливості надати документи та заперечення на акт перевірки.

Копія акта перевірки одержана позивачем лише під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі № 809/1263/15 (876/3824/16) скасувати.

Залишити в силі постанову Івано-франківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року у справі № 809/1263/15 (876/3824/16).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер