ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №524/1284/17

адміністративне провадження №К/9901/15713/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2017 року (суддя - Нестеренко С.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Поліцейського роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Хорольського Максима Олександровича , Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР №814307 від 19.02.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП і справу закрити.

В обґрунтування позову посилався на те, що 19 лютого 2017 року о 18 год. 45 хв. в м. Кременчуці по вул. Свіштовській, він керуючи транспортним засобом ВАЗ 21101, р/н НОМЕР_1 був зупинений відповідачем, котрий склав відносно нього постанову, в якій було зазначено, що він (позивач) нібито здійснив обгін ближче ніж за 50 м до пішохідного переходу, чим порушив п. 14.6 «в» ПДР України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки правопорушення не вчиняв. Також вказував, що докази та пояснення якими поліцейський керувався при винесені постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не були належними та допустимими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, позовні вимоги були задоволені частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АР № 814307 від 19 лютого 2017 року, ухвалену поліцейським роти № 3 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП України - Хорольським Максимом Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. на користь держави.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що запис, який здійснено при оформленні правопорушення, не містить інформації щодо порушення і відповідно відповідач не може посилатись на нього, як на доказ правопорушення. Також, з матеріалів справи не вбачається який саме засіб відео фіксації був використаний відповідачем, тобто відсутні докази відповідності фіксації частині 1 статті 40 Закону України «Про поліцію». Враховуючи зазначене, суди вказали, що даний доказ не може вважатися доказом отриманим законним шляхом, оскільки він отриманий не у відповідності до вимог спеціальної норми, а саме ст.40 Закону України «Про національну поліцію». Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні дані щодо засобу, яким здійснювалася технічна фіксація правопорушення. З урахуванням наведеного, суди зауважили, що об`єктивні докази, які б достеменно свідчили про скоєне позивачем порушення в матеріалах справи відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

29 червня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що в силу вимог ч.1 ст.69, ч.2 ст.71, ст.80 КАС України відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції є належним та допустимим доказом в адміністративній справі, на спростування вимог позивача та доведення правомірності дій відповідача під час виконання службових обов`язків.

Сторонами по справі до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21101, р/н НОМЕР_1 в м. Кременчуці по вул. Свіштовській, був зупинений відповідачем, котрий склав відносно нього постанову, в якій було зазначено, що він (позивач) здійснив обгін ближче ніж за 50 м. до пішохідного переходу, чим порушив п. 14.6 «в» ПДР України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис встановила, що вказаний відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції не містить зафіксованого факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, тобто, відеозапис починається з того часу, коли інспектор патрульної поліції безпосередньо підходить до автомобіля позивача та починає з ним спілкування, а самого моменту вчинення позивачем порушення даний відеозапис не містить.

Крім того, наданий відповідачем відеозапис події, здійснений не з камери на одягу поліцейського, а з камери, розташованої в автомобілі.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Як встановлено частиною 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п. 14.6 «в» ПДР України, затверджених Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (в редакції станом на 19 лютого 2017 року) обгін заборонено: ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».

При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 14.6. «в» ПДР України, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 19 лютого 2017 року серії АР № 814307.

В частині доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій відеозапису, наданого відповідачем, на якому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого статтею частиною другою 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова від 19 лютого 2017 року серії АР № 814307 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України- залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова