Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №826/2312/16

касаційне провадження №К/9901/12592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2016 (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №826/2312/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними дії відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №100250002/2015/059564 від 05.10.2015; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000110/2 від 05.10.2015, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00148 від 06.10.2015, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним). Також позивач вказав на те, що рішення про коригування митної вартості товарів оформлено з порушенням вимог митного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, адміністративний позов задоволено частково: скасовано рішення про коригування митної вартості товарів 100250002/2015/000110/2 від 05.10.2015, прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС; скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00148 від 06.10.2015, складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АйДіЕс Боржомі Грузія» (IDS BORJOMI GEORGIA LLC, Грузія) було укладено контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті та за цінами визначеними у п. 1 і 2 цього контракту. В подальшому, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АйДіЕс Боржомі Грузія» (Грузія) було укладено додаткову угоду № 1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом. На виконання вимог зазначеного контракту, Товариством з обмеженою відповідальністю «АйДіЕс Боржомі Грузія» (Грузія) здійснено поставку товару («вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі» сильногазована», що розфасована у скляних пляшках ємністю по 0,75 л) в обсязі 26 520 скляних пляшок за ціною 13 260 дол. США відповідно до контракту з урахуванням змін до вартості, внесених додатковою угодою № 1 від 02.03.2015, а саме: за ціною 0,50 дол. США за одну скляну пляшку ємністю 0,75 л. З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженою особою декларанта 05.10.2015 було подано до митного органу ВМД за № 100250002/2015/059584. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було надіслано повідомлення позивачу про необхідність надання додаткових документів згідно переліку. За результатами розгляду ВМД та доданих до неї документів, з урахуванням додатково поданих, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00148 від 06.10.2015, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000110/2 від 05.10.2015. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Також суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що рішення про коригування митної вартості товарів оформлено з порушенням вимог митного законодавства, не містить обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України та Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Київська міська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги заявник обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи. Вказує на те, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із ВМД за № 100250002/2015/059584 від 05.10.2015 було подано органу доходів і зборів наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0803271 від 26.09.2015; інвойс № GE20150279 від 23.09.2015; пакувальний лист б/н від 23.09.2015; додаток № 1 від 02.03.2015 до контракту №СТ20-001/1501 від 13.01.2015; додаток № 2 від 10.06.2015 до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015; додаток № 3 від 12.06.2015 до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13.01.2015; договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.2015; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару № 2730 від 26.09.2015; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO2015 01/003208 від 24.09.2015; копію митної декларації країни відправлення № С2210 від 26.09.2015.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для запиту додаткових документів слугував висновок органу доходів і зборів про відсутність у поданих до митного оформлення основних документах всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювану партію товару, а саме: відповідно до умов поставки СІР до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не були подані страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів; покупець товару (позивач) є ексклюзивним дистриб'ютором товару мінеральної води «Боржомі», а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі», та відповідно до положень додаткової угоди №1 до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015, в якому ціна товарів і, як наслідок, митна вартість товару була зменшена, існуючий взаємозв'язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC, (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість; у відкритому полісі страхування зазначено «Страховий період 28.01.2015-04.03.2015», таким чином страховий поліс є недійсним на поставку оцінюваної партії товару; митна декларація країни відправлення не містить печаток і штампів митних органів.

На вимогу митного органу, позивачем додатково було подано до Митниці наступні документи: прайс-лист, видаткові накладні, виписку з бухгалтерських та банківських документів, довіреності, експертизу Держзовнішінформ, платіжні доручення, лист страхового поліса, свифти, вартісну довідку, калькуляцію від виробника, ISD-лист, policy.

За результатами розгляду ВМД та доданих до неї документів, з урахуванням додатково поданих, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №100250002/2015/00148 від 06.10.2015, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250002/2015/000110/2 від 05.10.2015

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Щодо доводів органу доходів і зборів про те, що декларантом не було подано до митного оформлення страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів, то такі обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що позивачем одночасно із ВМД № 100250002/2015/059584 від 05.10.2015 було подано до митного оформлення розрахунок собівартості мінеральної води «Боржомі», оформлений у вигляді інформаційного листа ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 26.03.2015 №LT32-589/1503. За даними вказаного розрахунку собівартість (ціна реалізації) мінеральної води «Боржомі», зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,75 л, розрахованої на умовах «СІР Одесса Западная Украина» (як визначено умовами п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 та п 2.1 додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до такого контракту), становить 0,50 USD, та включає в себе 0,3184 дол. США логістичні витрати (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страховка) і транспортні витрати, 0,4300 дол. США на придбання товару. Отже, дана калькуляція продавця містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості реалізуємої продукції на умовах СІР.

Також позивачем до митного оформлення було подано відкритий поліс страхування вантажу № 00837, який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку. Такий поліс підтверджує витрати на ввезення та страхування поставки товару.

Так, п. 5.2. контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін термін CIP (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TО (...named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак, за умовами терміна CIP на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

У відкритому полісі страхування № 00837 зазначено, що страхувальником є продавець товару, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Грузія» із зазначенням способу перевезення - змішаний згідно з інвойсом.

Відповідно до пункту 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Так, статтею Б.4 Інкотермс встановлено обов'язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення згідно зі статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Аналіз змісту наведених норм Інкотермс-2010 свідчить про те, що тривалість періоду страхового покриття визначається до дати прийняття покупцем товару.

Як вбачається з копії відкритого полісу страхування вантажу страховий період становить 28.01.2015 - 04.03.2015. Разом із тим, як вірно установлено судом апеляційної інстанції, 04.03.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Грузія» (продавцем) укладено угоду № ICG/AG 15/026+1 щодо внесення змін до відкритого полісу № 00837 із страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування та виданого на його підставі полісу до 04.03.2016. Копія даної угоди № ICG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 була надана відповідачу. Крім того, в матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 27.03.2015 №LT32 - 591/1503, яким продавець засвідчує факт здійснення страхування експортних вантажів під один відкритий поліс на всі стандартні ризики.

Таким чином, із поданих товариством документів можливо встановити вартість страхування, яка включена до ціни товару, у зв'язку з чим доводи відповідача є у цій частині безпідставними.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені доводи відповідача про те, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів.

Так, дійсно позивач являється ексклюзивним дистриб'ютором продукції (мінеральної води «Боржомі») на території України, а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі». Позивач не заперечує той факт, що Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» і IDS BORJOMI GEORGIA LLC являються частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATINAL.

Разом з тим, відповідно до частини сімнадцятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У свою чергу, згідно частини четвертої статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.

Разом з тим, митним органом не надано суду належних та допустимих доказів, що засвідчують відповідність Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» критеріям, встановленим статтею 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Той факт, що позивач являється офіційним дистриб'ютором виробника товару-експортера в силу положень наведеної норми не визначає сторін контракту пов'язаними між собою особами.

Окрім того, відповідно до частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Тобто, з наведених норм слідує, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється з цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

У даному випадку органом доходів і зборів не надано письмових обґрунтувань, що такий вплив мав місце, а отже в силу частини чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України слід вважати, що такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Також суд касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційної інстанції про те, що експортні декларації, які подавались під час митного оформлення оцінюваних товарів, були оформлені шляхом електронного декларування, тому не могли і не повинні були містити відміток митних органів країни відправлення.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Слушними є також висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України та пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зокрема, не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, тощо.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Київської міської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №826/2312/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк