Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №816/154/16

касаційне провадження №К/9901/7787/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є.) у справі №816/154/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «АКБ БАНК» Костенка Ігоря Івановича до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «АКБ БАНК» Костенка Ігоря Івановича звернулося до адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №0065951704 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20 жовтня 2015 року, прийняте Кременчуцькою ОДПІ про застосування до Публічного акціонерного товариства «АКБ Банк» штрафу у розмірі 124776,25 грн. (10%), за період з 28 жовтня 2014 до 18 лютого 2015 та штрафу в розмірі 64681,64 грн. (20%), за період з 21 січня 2015 до 24 лютого 2015, а також нарахування пені у розмірі 85220,19 грн. (0,1% від суми недоїмки).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскільки позивач перебуває у процесі ліквідації до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в порівняні із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідно до положень спеціального Закону, у банку під час здійснення ліквідації не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, а отже нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені є протиправним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції у межах спірних правовідносин встановлено, що в період дії в Публічному акціонерному товаристві «АКБ БАНК» тимчасової адміністрації та процедури ліквідації позивачем за звітний період вересень 2014 року - січень 2015 року подавались до контролюючого органу звіти про нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку із несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску до товариства за період з 28.10.2014 до 24.02.2015 застосовано штраф у загальному розмірі 189457,89 грн. та нараховано за період з 21.01.2015 до 24.02.2015 пеню у розмірі 85220,19 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати пов'язані з нарахуванням заробітної плати працівників та відповідно сплата єдиного внеску нарахованого виходячи із сум заробітної плати, безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури, а тому обмеження визначені частиною 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в даному випадку не можуть бути застосовані. З огляду на те, що позивачем несвоєчасно сплачувався єдиний внесок, що потягло за собою відповідальність, передбачену статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», контролюючим органом правомірно застосовано до такого платника штрафні санкції у розмірі 10 відсотків та 20 відсотків від суми заборгованості та нараховано пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Також суд вказав на те, що норма, яка передбачала припинення з дня призначення уповноваженої особи Фонду нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, на момент винесення оспорюваного рішення втратила чинність.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень пункту 4 частини другою статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (втратила чинність 12.08.2015 згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» № N 629-VIII від 16.07.2015) в період часу з дня призначення уповноваженої особи Фонду та до 12.08.2015 року до банку не можуть бути застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (несвоєчасну сплату) податкових зобов'язань. Та обставина, що зазначена норма на момент прийняття оспорюваного рішення втратила чинність не спростовує дію її в часі, в т.ч., у періоді за який позивачу нараховані штрафні санкції та пеня (з 28.10.2014 по 24.02.2015).

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що позивач є платником єдиного внеску, а отже у випадку неналежного виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» такий платник притягається до відповідальності у порядку визначеному цим Законом. Перебування банку у процедурі ліквідації не звільняє остатнього від відповідальності встановленої законодавством у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 №406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

При цьому, згідно пункту 14.1.1-1 статті 14 Податкового кодексу України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

З аналізу положень частини другої статті 6, частин десятої - одинадцятої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі неналежного виконання платником єдиного внеску зобов'язань, визначених статтею 6 цього Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум, а також на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Разом із тим, відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України врегульовані Законом України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частина третя статті 1 цього Закону).

Пунктом 8 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з наведених правових норм слідує, що у відносинах пов'язаних із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків Закон України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним в порівнянні із Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Як свідчать обставини справи та установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.08.2014 Правлінням національного банку України прийнято постанову №537 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк». На підставі цієї постанови, Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №76 від 29.08.2014 про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Нарахування штрафу та пені відбулося за період з 28.10.2014 по 24.02.2015, тобто в період дії в Публічному акціонерному товаристві «Автокразбанк» тимчасової адміністрації та процедури ліквідації.

Частиною третьою статті 46 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, з огляду на те, що у періоді за який було нараховано штраф та пеню позивач перебував у процедурі ліквідації, нарахування похідних від основного зобов'язання додаткових зобов'язань, які за своєю правовою природою є неустойкою (штраф, пеня), суперечить положенням чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому, втрата з 12.08.2015 пунктом 4 частини другої статті 46 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) чинності, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, позаяк не врегульовує періоду протягом якого до платника єдиного внеску не можуть бути застосовані штрафи та пеня. День призначення уповноваженої особи Фонду, що виконує функції з ліквідації, є лише датою з якою, законодавець пов'язав початок припинення нарахування відсотків, штрафів, пені і т.д.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі №816/154/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк