Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №813/211/18

адміністративне провадження №К/9901/54291/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 (Кухар Н.А.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (судді Ільчишин Н.В., Пліш М.А., Шинкар Т.І.)

у справі № 813/211/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» (далі - позивач, ТОВ «ОККО-Рітейл») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2017 № 0004734004 та № 0004744004.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано положення підпункту 221.1.1 пункту 221.1 статті 221 та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. На думку податкового органу, дії позивача щодо здійснення помилок у платіжних дорученнях слід кваліфікувати як неналежне виконання зобов'язань щодо своєчасності сплати податків.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ОККО-Рітейл» в період з травня по жовтень 2016 року подав до Київської ОДПІ м. Харкова податкові декларації з акцизного податку, а саме: за травень 2016 року, в якій задекларував суму 86050 грн.; за червень 2016 року, в якій задекларував суму 502848 грн.; за липень 2016 року, в якій задекларував суму 528800 грн.; за серпень 2016 року, в якій задекларував суму 598840 грн.; за вересень 2016 року, в якій задекларував суму 756022 грн.; за жовтень 2016 року, в якій задекларував 807746, 00 грн.

Суми податкового зобов'язання, визначені у податкових деклараціях, були сплачені позивачем за платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, у трьох платіжних дорученнях № 0001371701 від 30 червня 2016 року на загальну суму 86 050, 00 грн., № 0001390896 від 29 липня 2016 року на загальну суму 215 740, 00 грн. та № 0001390895 від 29 липня 2016 року на загальну суму 287 108, 00 грн., допущено технічну описку - невірно вказано ЄДРПОУ ТОВ «ОККО-Рітейл» в графі «призначення платежу».

01.08.2016 за вих. № 85, 29.12.2016 за вих. №299 та 05.01.2017 за вих. № 14 позивач звертався до в.о. начальника Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з листами у яких просив зарахувати кошти по вірному коду ЄДРПОУ.

ГУ ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку позивача, за наслідками якої було складено акт перевірки № 9380/20-40-40-04-05/30841082 від 09.08.2017. На підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 № 0004734004 за платежем акцизний податок у розмірі 117 799, 60 грн. за затримку сплати грошових зобов'язань на 28, 29 календарних днів та податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 № 0004744004 за платежем акцизний податок у розмірі 341 319, 20 грн за затримку сплати суми грошового зобов'язання на 31,61,62 календарних дні.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 30944/6/99-99-11-03-01-25 від 21.12.2017 залишено без змін податкові повідомлення-рішення 11.09.2017 року № 0004734004 та від 11.09.2017 року 0004744004, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередні інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з такого.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сплату узгодженого грошового зобов'язання з акцизного податку платником податків було здійснено у строк, встановлений Податковим кодексом України для такої сплати. При цьому, в платіжних дорученнях була допущена технічна помилка щодо зазначення коду ЄДРПОУ позивача у графі «призначення платежу».

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15.

Помилка у зазначенні коду ЄДРПОУ у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податковим кодексом України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, помилка здійснена позивачем у платіжних дорученнях не призвела до незарахування коштів на відповідні бюджетні рахунки зі сплати вказаного виду податку, а відтак немає підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі № 813/211/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко