Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №804/1316/16

касаційне провадження №К/9901/12078/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №804/1316/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання недійсним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, у якому просило скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20090 від 04.09.2015; визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600458/1 від 04.09.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції у межах спірних правовідносин установлено, що між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания», укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №15-0835-12 від 29.04.2015 на постачання продукції, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у додатках до контракту. Згідно додатку № 8 від 30.07.2015 до контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015 на постачання продукції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания» зобов'язалось поставити залізорудний концентрат в кількості - 110000 тон за ціною 2258,64 рублів РФ за тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці (Інкотермс -2010). З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, декларантом 03.09.2015 було подано до митного органу МД за №110010000/2015/022098. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів. Під час здійснення митного контролю митним органом було надіслано позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів згідно переліку, втім листом від 03.09.2015 №062Д/2601 декларантом проінформовано митний орган про неможливість подання таких у встановлений строк. За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20090 від 04.09.2015, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600458/1 від 04.09.2015. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган мав обґрунтовані сумніви відносно правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Товариством шляхом надання додатково витребуваних контролюючим органом документів, а тому відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не спростовані наданими до митного оформлення документами.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2016.

У своїй касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального права, зокрема, частини другої статті 19, статті 67 Конституції України; статей 31, 32, 52-54, 58, 64, 337 Митного кодексу України, угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року. Зазначає про те, що в результаті здійсненого посадовою особою контролю наявності в наданих до митного оформлення документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, та не містять усіх документально підтверджуючих відомостей щодо складових митної вартості товарів. Встановлені у ході митного контролю розбіжності та відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості товарів декларантом не спростовані.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що декларантом одночасно із МД за №110010000/2015/022098 від 03.09.2015 було подано органу доходів і зборів наступні документи: контракт № 15-0835-12 від 29.04.2015; додаток №8 від 30.07.2015 до контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00191 від 08.08.2015 разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00222 від 21.08.2015 разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00234 від 25.08.2015 разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00235 від 25.08.2015 разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00236 від 26.08.2015 разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) №БЕЛ00237 від 27.08.2015 разом з додатком до нього; лист ПАТ «ДМКД» №062Д/2543 від 28.08.2015; залізнична накладна №20275393 від 26.08.2015; лист ПАТ «ДМКД» №062Д/2538 від 28.08.2015; залізнична накладна №20272639 від 25.08.2015; лист ПАТ «ДМКД» №062Д/2553 від 31.08.2015 залізнична накладна №20279937 від 27.08.2015; лист ПАТ «ДМКД» №062Д/2555 від 31.08.2015; залізнична накладна №44483634 від 27.08.2015; залізнична накладна №44463149 від 26.08.2015; залізнична накладна №44484673 від 28.08.2015; залізнична накладна № 44472850 від 26.08.2015; залізнична накладна №44283083 від 09.08.2015; залізнична накладна №46661963 від 27.08.2015; рахунок фактура б/н від 08.08.2015; рахунок фактура б/н від 21.08.2015; два рахунки фактури б/н від 25.08.2015; рахунок фактура б/н від 26.08.2015; рахунок фактура б/н від 27.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 50860011164490521 від 28.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 50860011174490522 від 28.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA50860011194490523 від 31.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 50860011204490524 від 31.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 50860011214490525 від 31.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 50860011224490526 від 31.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 50860011234490528 від 31.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 50860011244490529 від 31.08.2015; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 №RUUA 50860011254490530 від 31.08.2015; сертифікат якості №123 від 08.08.2015; сертифікат якості №133 від 21.08.2015; сертифікат якості №139 від 25.08.2015; сертифікат якості №140 від 25.08.2015; сертифікат якості №141 від 26.08.2015; сертифікат якості №142 від 27.08.2015; лист ПАТ «ДМКД» №062Д/2594 від 02.09.2015; копія митної декларації країни відправлення №10101100/300715/0000858 від 30.07.2015.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обставини справи свідчать, що контролюючим органом відповідно до статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, та у зв'язку з виявленими розбіжностями Товариству запропоновано було надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прйс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 03.09.2015 №062Д/2601, надісланим у складі електронного повідомлення, декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України.

Обставини справи свідчать, що вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів була зумовлена наявністю розбіжностей у документах, наданих декларантом для підтвердження митної вартості оцінюваного товару, відносно числових значень складових митної вартості товарів, зокрема:

- за митною декларацією від 03.09.2015 року №110010000/2015/022098 декларантом заявлено поставку товару за непрямим контрактом , тобто договір поставки укладений між позивачем та посередником, а не виробником товару. При цьому, продавцем товару відповідно до контракту є Товариство з обмеженою відповідальністю «Русская горно-металлургическая компания», а відправником, відповідно до гр. 2 МД №110010000/2015/022098 є Відкрите акціонерне товариство «Стойленський ГОК», проте договору з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, декларантом не надано;

- відповідно до зовнішньоекономічного контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fе. Базова ціна залізорудного концентрату визначається на рівні 2258,64 руб.РФ/т при вмісті Fе 66%. В залежності від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fе, надбавка або знижка до базової ціни складає 25,04 руб.РФ/т за 1% Fе долі в пропорції. Рахунки виробника містять посилання на певний сертифікат якості для можливості ідентифікації за вмістом Fе, але, незважаючи на різний вміст Fе, ціна залізнорудного концентрату визначена на рівні 1450 руб.РФ/т при базі заліза 66,3%. Рахунки контрактоутримувача та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою та, як зазначено вище, містять ціну товару визначену в залежності від вмісту Fе, що не відповідає ціні рахунків виробника. Таким чином, відповідні документи контрактоутримувача та виробника містять розбіжності щодо вартості товару, що постачається;

- надані рахунки контрактоутримувача та виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць. Відповідно до Положення про уніфікований порядок проставляння митними органами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджене на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням N 5/32 від 13.09.2001 (набрало чинності з 01.01.2002 та обов'язкове для виконання митними органами держав - учасниць Співдружності), відсутність на транспортних і/або комерційних документах відміток відповідних митних органів держав СНД є підставою для застосування додаткових форм митного контролю;

- за відомостями наданої до митного оформлення копії декларації країни експорту від 30.07.2015 № 10101100/300415/0000858, вартість оцінюваного товару на умовах СРТ Дніпродзержинськ складає 2016,59 руб.РФ/т, що не відповідає ні рахункам виробника, ні рахункам контрактоутримувача. Зазначене унеможливлює використання наданої декларації країни експорту в якості документа, що підтверджує заявлену митну вартість;

- за умовами контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12, додатку №8 від 30.07.2014, визначено умови поставки СРТ Дніпродзержинськ, які передбачають несення продавцем витрат доставки до місця призначення на кордоні України. Відповідно частини десятої статті 58 Митного кодексу України, складовими митної вартості є, в тому числі, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до заяви позивача, яка міститься у листі 03.09.2015 підтвердження транспортної складової територією України неможливе, тому з врахуванням умов постачання СРТ Дніпродзержинськ вартість транспортування від виробника до пункту призначення є складовою вартості товару за контрактом, заявленої декларантом як митна вартість.

Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що зазначені невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв'язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у Товариства додаткові документи.

У свою чергу, попри те, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, товариством жодними доказами не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребовуваних митним органом позивачем не надано.

У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Судом апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції не спростовані висновки суду щодо обґрунтованості сумнівів митного органу в правильності митної оцінки товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин є підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи статті 49, 52, 53, 54, 57 Митного кодексу України, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Дніпропетровської митниці ДФС підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 у справі №804/1316/16 скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 у даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк