Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №813/663/17

адміністративне провадження №К/9901/32370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у складі судді Кухар Н.А. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у складі суддів Яворського І.О., Кухтея Р.В., Носа С.П. у справі №813/663/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тропік" (далі по тексту - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною відмову Львівської митниці ДФС від 12 січня 2017 року №803/10/13-70-19/39 та скасувати рішення відповідача від 22 листопада 2016 року №209000012/2016/200234/2 про коригування митної вартості товарів.

Позов обґрунтовано тим, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної позивачем за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як до митного оформлення надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправною відмову Львівської митниці ДФС від 12 січня 2017 року №803/10/13-70-19/39 та скасовано рішення Львівської митниці ДФС від 22 листопада 2016 року №209000012/2016/200234/2 про коригування митної вартості товарів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У липні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, провадження за якою відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2017 року (суддя Єрьомін А.В.), справу №813/663/17 витребувано з суду першої інстанції.

2 березня 2018 року справу №813/663/17 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 52, 53, 54, 55, 57 Митного кодексу України, статей 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.

Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає доводи митого органу необґрунтованими, у задоволенні скарги просить відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (мандарини свіжі, виду Citrusreticualata, врожай 2016 року, 1-го ґатунку, упаковані в ящики, призначені для громадського харчування), придбаний у фірми «RodosSp.zo.o.» (Польща), на умовах контракту №198-03-2016 від 07 березня 2016 року та інвойсу від 21 листопада 2016 року № 08/11/2016/ЕХР.

Умови поставки FCA-Залесьє.

З метою митного оформлення товару до митного органу подано митну декларацію №209140000/2016/050803 від 22 листопада 2016 року, в якій митну вартість товару заявлено за першим методом.

До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Того ж дня, без конкретизації правових підстав та обставин, через які заявлену митну вартість не може бути визначено за першим методом, відповідач додатково витребував у позивача: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія митної декларації країни відправлення; прейскуранти, прайс-листи, каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертним організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки на здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Підставами, що покладені в основу прийняття 22 листопада 2016 року спірного рішення, яким митну вартість імпортованого товару скориговано у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації, зазначено ненадання позивачем витребуваних документів.

Після надання Товариством додаткових документів (прайс-лист фірми «Rodos Sp.zo.o.» щодо цін на товари, які декларуються, заявка на поставку товару 21 листопада 2016 року; детальні розшифровки (розрахунки) статей витрат калькуляції транспортних витрат від 22 листопада 2016 року № 586; митна декларація країни відправника від 21 листопада 2016 року № 16PL401050E0123723; платіжне доручення в іноземній валюті від 01 грудня 2016 року № 1414 про оплату вартості імпортованого товару; висновок Львівської торгово-промислової палати від 09 грудня 2016 року №19-09/1587), 12 січня 2017 року відповідач листом №810/10/13-70-19/39 повідомив про залишення спірного рішення про коригування митної вартості без змін.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документи.

Судами попередніх інстанцій спростовано висновки митного органу про відсутність у поданих Товариством документах всіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, оцінено як безпідставне та необґрунтоване витребування додаткових документів митницею без наведення конкретних мотивів та зазначення складових митної вартості, які слід додатково підтвердити.

Крім того, суди окремо оцінили і спростували кожен з доводів митного органу, з числа покладених в основу спірних рішень (надання проформи-інвойсу не є обов'язковим, оскільки надано інвойс, відомості якого надають змогу перевірити цінову складову митної вартості; транспортна складова митної вартості повністю підтверджується сукупністю наданих документів).

Суд погоджується з правовою оцінкою, здійсненою судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Суд зазначає, що у спірному рішенні не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування.

Позиція митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості у цій справі не доведена.

Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі №813/663/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер