Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 160/3085/23

касаційне провадження № К/990/15786/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Комунального товариства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради, третя особа: Павлоградська міська рада про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, Управління) звернулось до суду з позовом до Комунального товариства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради, (далі - відповідач, Підприємство), третя особа: Павлоградська міська рада (далі - третя особа, Міська рада), в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 18793057,31 грн за рахунок майна Підприємства, що перебуває у податковій заставі.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.02.2023 позовну заяву повернув позивачу, оскільки позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2023 подану апеляційну скаргу залишив без руху з підстав не сплати судового збору і надав апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання зазначеної ухвали, запропонувавши сплатити судовий збір. Копію зазначеної ухвали отримано апелянтом 21.03.2023.

У строк визначений судом до суду надійшло клопотання про відкриття провадження, в якому, позивач зазначає, що відповідно до статті 5 Закону №3674-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування звільнений від сплати судового збору.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.04.2023 повернув позивачу апеляційну скаргу з підстав невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 14.03.2023.

Повертаючи апеляційну скаргу позивачу, суд апеляційної інстанції послався на положення частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За висновками апеляційного суду, зазначене положення стосується подання апеляційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.05.2018 у справі №915/955/15, у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №320/5719/19.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі позивач звернув увагу на те, що в силу положень пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в межах справи про стягнення сум податкового боргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.06.2023 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував справу із суду першої інстанції, а ухвалою від 16.10.2023 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 18.10.2023.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

За положеннями пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI встановлено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 5 Закону №3674-VI визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 №2719-IX, який набрав чинності 25.11.2022, частину першу статті 5 Закону №3674-VI, доповнено пунктом 27 такого змісту: "27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду у яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.

Колегія суддів Верховного Суду визнає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» скаржник не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.

Позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом її розгляду є стягнення податкового боргу. Позивач під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору незалежно від виду заяви, скарги (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), а також виду оскаржуваного судового рішення (ухвала, постанова, рішення).

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №160/300/23.

Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на податковий орган обов`язок зі сплати судового збору та передчасно повернув апеляційну скаргу.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Колегія суддів Верховного Суду визнає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 12.04.2023 порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк