Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №814/4318/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №814/4318/15

адміністративне провадження №К/9901/13440/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/4318/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Відповідачі: Очаківське міськрайонне управління юстиції Миколаївської області, Державний реєстратор Очаківське міське управління юстиції Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, прийняту 06 листопада 2014 року у складі судді Князєва В.С. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 15 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Золотнікова О.С., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області та Державного реєстратора Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Пастух Лілії Михайлівни, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Очаківського МРУЮ Миколаївської області від 6 листопада 2015 року № 25921842 про відмову у державній реєстрації за ФОП ОСОБА_1 права власності на рятувальну станцію бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язати відповідача здійснити вказану реєстрацію.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Реєстраційної служби Очаківського МРУЮ Миколаївської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на рятувальну станцію бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Державного реєстратора Очаківського МРУЮ Миколаївської області Пастух Л.М. від 6 листопада 2015 року № 25921842 позивачу відмовлено у названій реєстрації у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем для державної реєстрації прав документи, що встановлюють виникнення прав на нерухоме майно, не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у даній справі та задовольнити позовні вимоги.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Згідно пунктам 1 та 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

На момент виникнення спірних правовідносин перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначався Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до п. 15 названого Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 36 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

На підставі п. 37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у вказаній вище редакції), до яких, зокрема, відноситься подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (пункт 4).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 при зверненні до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на рятувальну станцію бази відпочинку разом із заявою надала, серед інших, наступні документи:

- договір оренди землі від 25 жовтня 2007 року, укладений між Очаківською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ФОП ОСОБА_1 строком на 25 років;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 19 листопада 2012 року;

- технічний паспорт від 3 жовтня 2012 року;

- витяг з рішення виконавчого комітету Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 25 липня 2014 року № 55 про присвоєння адреси земельній ділянці, розташованій в с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області.

Як вбачається з технічного паспорту на виробничий будинок, рятувальна станція бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» складається з 12 кімнат та 10 санітарних вузлів загальною площею 161,2 кв. м.

Разом з цим, згідно названого вище договору оренди землі від 25 жовтня 2007 року орендодавець надає на підставі розпорядження Очаківської РДА Миколаївської області від 24 вересня 2007 року № 491, а орендар приймає в платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення для проведення берегоукріплення та благоустрою території пляжної зони із земель державної власності, не наданих у власність або користування, в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Пунктами 14 та 26 договору також визначено, що земельна ділянка надається в оренду для рекреаційного призначення для проведення берегоукріплення та благоустрою території пляжної зони із земель державної власності, не наданих у власність або користування, в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. На земельну ділянку встановлено обмеження щодо її використання за цільовим призначенням з постійним дотриманням режиму використання землі в прибережній смузі уздовж морів відповідно статті 62 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом 15 названого вище договору визначено, що цільове призначення наданої позивачу в оренду земельної ділянки - землі рекреаційного призначення.

Згідно ч. 3 ст. 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Крім того, орендована земельна ділянка відноситься до земель, які знаходяться в прибережних захисних смугах уздовж морів.

На підставі ч. 3 ст. 62 ЗК України, постійне дотримання вимог якої прямо оговорено в п. 26 договору оренди землі, у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Таким чином, будівля рятувальної станції бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка складається з 12 кімнат та 10 санітарних вузлів загальною площею 161,2 кв. м, на земельній ділянці рекреаційного призначення, що знаходиться в прибережній захисній смузі уздовж моря, не є берегоукріпленням та благоустроєм території пляжної зони, тому не відповідає названим нормам Земельного кодексу України та умови договору оренди землі від 25 жовтня 2007 року.

За таких обставин, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності оскарженого рішення Реєстраційної служби Очаківського МРУЮ Миколаївської області від 6 листопада 2015 року за № 25921842, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на те, що названа рятувальна станція бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» побудована на вимогу Очаківської райдержадміністрації Миколаївської області.

Згідно листа першого заступника голови райдержадміністрації від 2 червня 2006 року, б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1» запропоновано обладнати закріплений за базою відпочинку пляж рятувальним постом відповідно до вимог Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 3 грудня 2001 року № 272, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за № 95/6383.

Разом з цим, п. 2.4 названих Правил визначено, що на кожному пляжі і в місцях масового відпочинку людей з метою попередження нещасних випадків та надання допомоги тим, хто потребує допомоги на воді, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні об'єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей, створюють рятувальні пости, організовують постійне чергування кваліфікованих спеціалістів, забезпечують їх рятувальними та медичними засобами.

Відповідно до п. 1.2 Правил рятувальний пост - структурний підрозділ підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що знаходиться у визначеному, обладнаному і оснащеному рятувальними засобами та іншим спеціальним спорядженням місці; постійно, сезонно чи тимчасово вирішує завдання охорони життя людей у зоні відповідальності рятувального поста.

На підставі п. 3.1 Правил дія рятувальних постів може бути постійною, сезонною. Залежно від мети (будівництво на водному об'єкті, повінь, переправа тощо) рятувальні пости можуть бути тимчасовими. Рятувальний пост розташовується у приміщенні літнього типу з вишкою та оглядовим майданчиком для спостережень. Тимчасовий рятувальний пост допускається розміщувати у наметі.

За таких даних, збудоване позивачем приміщення, яке складається з 12 кімнат та 10 санвузлів неможливо розглядати як рятувальний пост з вишкою та оглядовим майданчиком для спостережень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позову.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі № 814/4318/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду