Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2019 року у справі №219/8869/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

справа № 219/8869/17

адміністративне провадження № К/9901/20205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 219/8869/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Зезюкова О. Б. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

за касаційною скаргою начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Зезюкова О. Б. на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області (суддя Радченко Л. А.) від 13 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Блохін А. А., Гаврищук Т. Г., Сухарьк М. Г.) від 25 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Зезюкова О.Б., в якому, просила:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДО № 052837 від 05 серпня 2017 року про адміністративне правопорушення.

2. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі- КУпАП). В самій посвідці відсутнє застереження щодо необхідності здійснити її обмін в разі досягнення 45 - річного віку, як того вимагала постанова КМ України від 2 березня 2012 року № 251. Відповідач не довів до відома позивача в належний спосіб необхідності здійснення такого обміну, що виключає можливість притягнення її до відповідальності. У зв`язку з чим, вважає спірну постанову необґрунтованою та не законною, яка прийнята з порушенням прав та чинного законодавства.

3. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову серії ПН МДО № 052837 від 05 серпня 2017 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 КУпАП відносно ОСОБА_1

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 листопада 2017 року начальником Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Зезюковом О. Б. подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. 22 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження у справі.

6. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

7. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 12 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Желтобрюх І. Л.- головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.

9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 623/0/78-19 від 30 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О.О.

11. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та з урахуванням приписів п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено за наявними у справі матеріалами, що згідно паспорта серії НОМЕР_1 виданого 20 грудня 2016 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Федерації.

13. 22 квітня 2011 року ОСОБА_1 , як громадянці Росії, що виявила бажання проживати в Україні, органом СГІРФО Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області була видана посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 , безстроково. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

14. 24 листопада 2016 року ОСОБА_1 виповнилося 45 років.

15. З наданих позивачем копії листа від 20 березня 2017 року на адресу голови Державної міграційної служби України судами встановлено, що сторона позивача, в особі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зверталася до установи для роз`яснення порядку обміну посвідки на постійне проживання. На зазначене звернення, ГУ в Донецькій області ДМС України надана відповідь - роз`яснення від 14 квітня 2017 року.

16. 05 серпня 2017 року уповноваженою особою ГУ ДМС у Донецькій області, в особі провідного спеціаліста на ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме за проживання по недійсній посвідці на постійне проживання в зв`язку з несвоєчасним зверненням для її обміну по досягненню 45 - ти років.

17. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначений на 05 серпня 2017 року о 10 год 25 хв. Протокол ОСОБА_1 підписаний із зауваженнями щодо порушень, вказувала про не попередження її про необхідність здійснити зміну посвідки по досягненні 45-річного віку.

18. 05 серпня 2017 року уповноваженою особою ДМС України в особі начальника Бахмутського МВ ГУМВС України в Донецькій області відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення ПН МДО № 052837, відповідно до якої вбачається, що 05 серпня 2017 року об 10-00год., громадянка Росії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , по недійсній посвідці на постійне проживання, бо своєчасно не звернулась з питання обміну посвідки по досягненню 45 років, чим порушила п. 9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого ПКМУ № 251 від 28 березня 2012 року, тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КпАП України, за що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Зазначена копія постанови вручена ОСОБА_1 05 серпня 2017 року.

19. Зазначені обставини, в межах справи не є спірними між сторонами. Основним спірним питанням, є наявність або відсутність в діях позивача за встановлених судами фактичних обставин справи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та як наслідок правомірності прийняття спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

20. На думку позивача постанова винесена безпідставно, з огляду на відсутність складу правопорушення через те, що на час видачі посвідки на постійне проживання її не попереджали про необхідність здійснити обмін посвідки при досягненні нею 45-ти річного віку, умислу на вчинення порушення у неї не було.

21. В той же час, оскільки остання у встановлений термін не обміняла посвідку, то на думку відповідача вона вчинила адміністративне правопорушення і є підстави для накладання на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції задовольняючи позов дійшли висновку про те, що оскаржувана постанова не в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, відсутні дані щодо дотримання відповідачем прав позивача під час розгляду справи, постанова таких відомостей не містить.

23. Призначення та розгляд справи відбувся всупереч вимог ст. 277 КУпАП, а саме і протокол про адміністративне правопорушення, і оскаржувана постанова складені в один день 05 серпня 2017 року. З огляду на вищевикладене, оскаржувана постанова винесена з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП.

24. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення від 05 серпня 2017 року відносно позивача за ч. 1 ст. 203 КпАП України не зазначено, які норми законодавства були порушенні останньою, між тим, в оскаржуваній постанові зазначено про порушення такою особою п. 9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28 березня 2012 року, що, також, свідчить про порушення прав на захист. У вказаній постанові не точно зазначено найменування Порядку, який було порушено.

25. Також, в оскаржуваній постанові не повністю викладена суть адміністративного правопорушення, у т.ч., не зазначені реквізити посвідки на постійне проживання, дата її видачі, наявність всіх реквізитів, передбачених Технічним описом бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28 березня 2012 року, у т.ч. щодо строків обміну посвідки по досягненню особою 45 річного віку. Між тим, з наданої позивачем копії посвідки на постійне проживання вищезазначені реквізити відсутні.

26. При цьому, судами попередніх інстанцій також встановлено, що при прийнятті спірної постанови відповідачем не була встановлена наявність умислу в діях ОСОБА_1 на допущення пропуску строку обміну посвідки.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

28. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач відповідно до ст. 19 Конституції України, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. На касаційну скаргу, представником позивача - адвокатом Дукмас Д. М. подане письмове заперечення, в якому висловлює свою позицію щодо законності прийнятих судами рішень, просив у задоволенні скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

31. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 203 КпАП України передбачена за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

32. Згідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

33. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

34. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

35. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чиє підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

36 З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга ст. 33 КУпАП).

37. Згідно з частиною першою ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

38. Порядок перебування, в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-УІ (далі - Закон).

39. Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначає Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251.

40. Пунктом 9 Порядку № 251 встановлено, що строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

41. З метою врегулювання порядку здійснення обміну посвідки у зв`язку із настанням певного віку, постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 453 було внесено зміни, в тому числі до п. 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, яка була оприлюднена 29 липня 2016 року в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» № 141 та цього ж дня набула чинності.

42. Пунктом 16 Порядку № 251 встановлено, що для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25-і 45-річного віку необхідно подати наведений пакет документів, зазначених у пп. 1 -4 і 6 п. 15 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

43. Зазначені документи іноземець та особа без громадянства подають не пізніше ніж через місяць після досягнення відповідного віку.

44. Посвідка, обмін якої не проведено в зазначені строки, визнається недійсною.

45. Висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності в посвідці на постійне проживання позивача реквізитів, передбачених Технічним описом бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28 березня 2012 року, стосовно необхідності здійснення обміну посвідки по досягненню особою 45 річного віку, та як наслідок відсутність в діях позивача умислу на вчинення правопорушення є безпідставним, з огляду на різницю між першим часом видачі посвідки у квітня 2011 року та прийняттям наведеного технічного опису бланків відповідно до Постанови № 251. Тобто, станом на час видачі посвідки, такої Постанови № 251 та визначених в ній вимог до реквізитів не існувало.

46. В даному випадку не є спірним питанням щодо того, що посвідка на постійне проживання видано позивачу безстрокове. Правове питання полягає у необхідності здійснити обмін такої посвідки у випадку настання відповідного віку.

47. Суд погоджує доводи скаржника, що з 29 липня 2016 року почалася дія норми законодавства, згідно з якою, у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- і 45-річного віку, вони зобов`язані здійснити обмін посвідки на постійне проживання в порядку та строки, передбачені абз. 2 та 3 п. 16 Порядку № 251, є цілком обґрунтованими. При чому, у випадку не здійснення такого обміну, така посвідка не може вважатися дійсною. З часу опублікування Порядку № 251 та набуття його чинності, слід вважати доведення до відома в належний спосіб осіб, яких він стосується.

48. Судами першої та апеляційної інстанції не враховано основоположний конституційних принцип, закріплений у ст. 68 Конституції України, який проголошує, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності і, таким чином, весь тягар відповідальності за вчинене позивачем адміністративне правопорушення переклав на відповідача, обґрунтовуючи свою позицію тим, що нібито відповідач сам значною мірою сприяв вчиненню зазначеного правопорушення шляхом нерозміщення на інформаційних стендах посилання на необхідність обміну посвідки у зв`язку з досягненням відповідного віку та видачі позивачу посвідки без вищезазначеного попередження.

49. Проживання за такою посвідкою слід розцінювати, як порушення іноземцями правил перебування в Україні, а саме проживання за недійсними документами, за що передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, відповідальність.

50. Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності умислу в діях ОСОБА_1 на допущення пропуску строку обміну посвідки. В даному випадку, положення вимог ч. 1 ст. 203 КУпАП за своєю природою правового регулювання не передбачає безумовної наявності лише прямого умислу на вчинення такого правопорушення. Не виключена можливість його скоєння, внаслідок недбалості самої особи до виконання своїх обов`язків щодо необхідності здійснення обміну посвідки.

51. Суд погоджує доводи скаржника та вважає їх обґрунтованими стосовно того, що адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, є наслідком протиправної бездіяльності. Тобто характеризується тим, що позивач, внаслідок своєї бездіяльності знаходився в стані безперервного продовження цієї бездіяльності до моменту притягнення його до адміністративної відповідальності.

52. Проживання позивача в Україні за недійсними документами безперервно порушували закон протягом відповідного часу. Весь цей час позивач безперервно здійснював правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

53. Стосовно дії вказаного нормативного акта у часі слід зазначити, що згідно з роз`ясненнями до Конституції України не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

54. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що «до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце». При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

55. Згідно зі ст. 23 Закону нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

56. Відповідно до ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

57. На виконання ст. 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 200, 201, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206).

58. Відповідно до вимог Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України» від 28 серпня 2013 № 825, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1654/24186, встановлено порядок оформлення, розгляду та обліку матеріалів про адміністративні правопорушення посадовими особами апарату Державної міграційної служби України, головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які мають право складати протоколи, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

59. Як встановлено судами попередніх інстанцій за наявними документами, надані позивачем до суду та наявні в Бахмутському МВ ГУ ДМС у Донецькій області, 05 серпня 2017 року під час перевірки документів громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено проживання позивача за недійсними документами.

60. Відповідно до покладених повноважень та на виконання вищезазначених вимог, 05 серпня 2017 року Бахмутським МВ ГУ ДМС у Донецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МДО 052838 стосовно громадянки Російської Федерації ОСОБА_1

61. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ПР МДО № 052838 було викладено суть адміністративного правопорушення та зазначено, що за його скоєння передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП.

62. Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій було також допущено порушення норм матеріального права, що мало вплив на прийняття судами рішень та призвело до помилкових висновків судів про задоволення вимог, а саме положень ст. 277 КУпАП.

63. Так, судами при прийнятті судових рішень було враховане положення ч. 1 ст. 277 КУпАП, якою визначений п`ятнадцятиденний строк розгляду справи з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

64. В той же час, судами не було враховано положення ч. 2 ст. 277 КУпАП, якою передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 203 - 206-1 цього Кодексу, розглядаються протягом доби.

65. Вищезазначена норма кореспондується з п. 3.3. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, яка затверджена Наказом МВС України відповідно до статті 222-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з метою забезпечення належного виконання посадовими особами Державної міграційної служби України законодавства при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення, в якій зазначено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП, розглядаються протягом доби з дня одержання уповноваженою посадовою особою протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи.

66. Таким чином, висновки судів попередніх інстанції щодо порушеного порядку розгляду справи відповідачем, що мали вплив на права позивача, є такими, що не відповідають вимогам наведених норм. Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 05 серпня 2017 року о 10 годині 25 хвилин у приміщенні Бахмутського МВ ГУ ДМС у Донецькій області, в межах строків, визначених чинним законодавством України, про що було безпосередньо повідомлено ОСОБА_1

67. Щодо висновків судів про порушення прав позивача Суд вважає їх безпідставними. Такі висновки спростовуються матеріалами справи. Так, з змісту протоколу про адміністративне правопорушення ПР МДО 052837 від 05 серпня 2017 року вбачається, що позивач своїм особистим підписом засвідчила факт роз`яснення змісту ст. 63 Конституції України, а також її прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, що міститься на другому аркуші зазначеного протоколу. Позивач подала свої пояснення із запереченням правопорушення та висловила свою не згоду з цим, про що власноручно здійснила запис в протоколі на державній мові. В той же час, від ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не надійшло жодних заяв або клопотань, зокрема, стосовно необхідності використання юридичної допомоги.

68. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення в цей день була винесена спірна постанова та на позивача було накладено адміністративне стягнення відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП у розмірі 510,00 грн., що становить мінімальний розмір передбаченої санкції. Копію постанови про накладення адміністративного стягнення було надано позивачу під особистий підпис.

69. Судами попередніх інстанцій зроблені помилкові висновки щодо того, що оскаржувана постанова не в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки відповідачем не надано належних відомостей про дотримання порядку розгляду справи, в т.ч. про роз`яснення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, про її права та обов`язки і постанова таких відомостей не містить.

70. Статтею 283 КУпАП визначений зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

71. Жодних додаткових вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, які можуть бути застосовані до спірних правовідносин, ст. 283 КУпАП не містить.

72. З аналізу постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДО № 052837, якою на позивача, відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., вбачається, що вимоги до змісту постанови, встановлені ст. 283 КУпАП, відповідачем були дотримані в повному обсязі. Постанова складена на відповідному бланку, який утримує в собі передбачені ст. 283 КУпАП реквізити.

73. При прийнятті спірної постанови про накладання адміністративного стягнення, відповідачем врахований протокол про адміністративне правопорушення, який є доказом, відповідно до ст. 251 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, винуватості особи зазначеної категорії справ.

74. На підставі викладеного, Суд приходить до висновку, що при прийнятті стороною відповідача оскаржуваної постанови про накладання адміністративного стягнення від 05 серпня 2017 року, діяло відповідно до ст. 19 Конституції України, а саме на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

75. Доводи начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Зезюкова О. Б. викладені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи у касаційному провадженні.

76. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

77. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

78. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

79. З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, надання невірної правової оцінки встановленим фактичним обставинам справи, привело суди до ухвалення ними незаконних судових рішень.

80. Таким чином, постанова Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу начальника Бахмутського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області Зезюковом О.Б. задовольнити.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 219/8869/17 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанову серії ПН МДО № 052837 від 05 серпня 2017 року про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 Кодексу про адміністративне правопорушення України відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов