Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

справа №380/11678/24

адміністративне провадження № К/990/46787/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (суддя Коморний О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Коваль Р.Й., Гуляк В.В.) у справі №380/11678/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» (далі - позивач, ТОВ «Мобіжук») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 15 лютого 2024 року №5626/13-01-07-09 форми «С», яким нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) у розмірі 307 272,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 15 лютого 2024 року №5625/13-01-07-09 форми «С», яким нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.2 ст.3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 740 970,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 15 лютого 2024 року №5665/13-01-07-09 форми «С», яким нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 422 119,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактична перевірка проведена контролюючим органом безпідставно та поза межами передбачених чинним законодавством повноважень, а отже її результати не можуть бути достатніми доказами порушення позивачем вимог чинного законодавства. Зокрема, вказує, що наказ про її призначення не містить жодних вказівок для перевірки, яка б кореспондувала нормі пп. 80.2.2 Податкового кодексу України, а тому прийняті за її наслідками податкові повідомлення-рішення є протиправними. Позивач зазначає, що дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних СОД РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не можуть бути належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Крім того, позивач в підтвердження протиправності податкових повідомлень-рішень посилається на те, що станом на день проведення перевірки ПРРО, які використовувалися суб`єктом господарювання не були з`єднані (проінтегрований) з електронними платіжними засобами, а відповідно дані ПРРО технічно не могли друкувати рядки 11-18 фіскального чека.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позов задоволено.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій установили, що ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято наказ № 1345-п від 28 листопада 2023 року «Про проведення фактичних перевірок», відповідно до якого проведені фактичні перевірки господарських одиниць ТОВ «Мобіжук», що розташовані за адресами: Кіровоградська обл. м. Мала Виска вул. Шевченка, б/н, Кіровоградська обл. м. Нова Прага, вул. Центральна 21, Кіровоградська обл. смт. Смоліне, вул. Козакова буд. 17Д літ. А з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а також тимчасово на період припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, під час здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлення державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).

За результатами проведення фактичних перевірок складено акти перевірок: Акт №10569/11/28/РРО/37741113 від 22 грудня 2023 року, Акт № 10282/11/28/РРО/37741113 від 15 грудня 2023 року та Акт б/н від 23 грудня 2023 року.

Перевіркою магазину ТОВ «Мобіжук» за адресою: смт. Смоліне, вул. Козакова 17 Д літ. А. встановлено невидачу розрахункових документів (невидача в паперовий або електронній формі) встановленого зразка в частині створення касових чеків, у яких відсутні обов`язкові реквізити, перевіркою касових чеків ПРРО за ф.н. 4000106772, який у перевіреному періоді використовувався ТОВ «Мобіжук» для обліку проведених розрахункових операцій в магазині за адресою Кіровоградська обл. смт. Смоліне, вул. Козакова 17Д, встановлено проведення розрахункових операцій з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток) через РОS-термінал без зазначення у касових чеках обов`язкових реквізитів, розрахункових документів, а саме напису «Платіжна система» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент, який використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, та або код транзакції в платіжній системі, значення коду), які не відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів», чим порушено п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.2. р. 2 «Положення про форму та зміст розрахункових документів» затвердженого Наказом МФУ від 21 жовтня 2016 року №13.

Перевіркою магазину ТОВ «Мобіжук» за адресою: м. Мала Виска вул. Шевченка, б/н встановлено: проведення розрахункових операцій через ПРРО ф.н. 4000106766 з видачею розрахункових документів не встановленого зразку, оскільки у фіскальних чеках відсутні обов`язкові реквізити: напис «Платіжна система» (найменування платіжних систем, платіжний інструмент, який використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі), чим порушено вимоги п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Перевіркою магазину ТОВ «Мобіжук» за адресою: смт. Нова Прага, вул. Центральна,21 встановлено невидачу розрахункових документі (в паперовому вигляді та/або електронному вигляді) встановленого зразка, в частині створення касових чеків у яких відсутні обов`язкові реквізити. Перевіркою касових чеків програмного реєстратора розрахункових операцій за фіскальним номером 4000106779, який у перевіреному періоді використовувався ТОВ «Мобіжук» для обліку проведених розрахункових операцій з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток), через РОS-термінал без зазначення у касових полях обов`язкових реквізитів розрахункових документів , а саме: напису «Платіжні системи» (найменування платіжної системи , платіжний інструмент якої використовується код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі введення коду), які не відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, чим порушено вимоги п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та п.2. р. 2 «Положення про форму та зміст розрахункових документів» затвердженого Наказом МФУ від 21.10.2016 р. № 13.

ТОВ «Мобіжук» подано заперечення на Акти фактичних перевірок проте, ГУ ДПС у Кіровоградській області висновки, викладені в актах залишено без змін.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення - рішення:

від 15 лютого 2024 року №5626/13-01-07-09 форми «С», яким нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 307 272,00 грн;

- від 15 лютого 2024 року №5625/13-01-07-09 форми «С», яким нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 740 970,00 грн;

- від 15 лютого 2024 року №5665/13-01-07-09 форми «С», яким нараховані штрафні санкції за порушення вимог п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 422119,95 грн.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України шляхом звернення зі скаргами від 01 березня 2024 року.

За результатами їх розгляду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено фактичних підстав для призначення перевірки, передбачених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Тобто, у спірному випадку контролюючим органом не було дотримано вимог закону щодо визначених підстав для призначення фактичної перевірки, що, у свою чергу, свідчить про неправомірність проведення відповідачем такої перевірки.

Здійснюючи висновок про відсутність порушень з боку позивача, суди, з покликанням на постанову Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №640/23582/21, зазначили, що суб`єкт господарювання при здійснені розрахункової операції в розрахунковому документі зазначає рядки 10-17, зазначені в пунктах 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 (нумерація рядків фіскального чеку в редакції до липня 20221 року) лише у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. У разі, якщо платіжний термінал не з`єднаний з РРО, господарюючий суб`єкт не зобов`язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. В такому випадку немає підстав розцінювати не відповідність (не роздрукування, не видача) розрахункового документу встановленим вимогам, як порушення п.п.1,2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Діючим законодавством не встановлено обов`язку використовувати лише платіжні термінали, з`єднанні або поєднанні з РРО/ПРРО. Не заповнення у фіскальному чеку рядків 10 - 17 не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач вважає, що суди застосували норму права (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України) без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23.

Аргументовано касаційну скаргу тим, що фактичною перевіркою встановлено факт проведення розрахункових операцій через ПРРО з видачею фіскальних чеків з відсутніми обов`язковими реквізитами, що свідчить про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без задоволення.

Верховний Суд ухвалою від 09 січня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року з метою перевірки доводів Головного управління ДПС у Львівській області.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що перевірці підлягають питання правильності застосування судами: пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що складає ключові доводи касаційної скарги щодо порушення податковим органом порядку та процедури проведення фактичної перевірки, оформлення її результатів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем наказом призначено фактичну перевірку позивача на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Суди зазначили, що у наказі від 28 листопада 2023 року №1345-п «Про проведення фактичних перевірок» господарських одиниць ТОВ «Мобіжук», ГУ ДПС у Кіровоградській області жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки позивача, передбачених підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Колегія суддів вважає висновки судів про те, що контролюючим органом було допущено порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки є помилковими, оскільки покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Щодо встановленого порушення пунктів 1, 2, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для нарахування позивачу суми штрафних санкцій є висновок контролюючого органу про те, що в ході проведення фактичної перевірки встановлено проведення розрахункових операцій без створення та без видачі розрахункових документів відповідної форми та змісту, а саме у виданих розрахункових документах відсутні обов`язкові реквізити, зокрема, саме напису «Платіжна система» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент, який використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, та або код транзакції в платіжній системі, значення коду).

Аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо означеного питання, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закону №265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення № 13 в редакції, чинній станом на час проведення перевірки).

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 10); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 12); вид операції (рядок 13); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 20); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 22); до сплати (рядок 23); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24); QR - код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 25); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 26), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 27); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 28); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 29); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 30).

Рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.

Також судами установлено, що на підставі листа АТ «Ощадбанк» № 54/4-21/19 від 29 травня 2024 року, між АТ Ощадбанк та ТОВ «Мобіжук» заключено договір про надання послуг еквайрінгу №53/4-12/436 від 16 жовтня 2023 року. Відповідно до даного договору Банк надає послуги еквайрингу шляхом встановлення платіжних терміналів , зокрема виробника Ingenico, в тому числі за адресами: смт. Смоліне вул. Козакова 17 д, смт. Нова Прага вул. Центральна 21, м. мала виска вул. Шевченка,б/н. Зазначені термінали не інтегровані з ПРРО ТОВ «Мобіжук».

Суди зауважили, що позивач у своїй господарській діяльності використовував платіжні термінали не з`єднані та/або не поєднані із РРО, а відтак рядки 11-18 фіскального чека є необов`язковими та відповідно не підлягали заповненню в обов`язковому порядку.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №640/23582/21.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суди дійшли вірного висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Щодо твердження скаржника про порушення судами норм процесуального права, що полягало у відмові у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та залученні третьої особи - ГУ ДПС у Кіровоградській області, колегія суддів враховує таке.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини третьої статті 2 КАС України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

За правилами частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У відповідності до приписів частин першої, четвертої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частинами першою, другою та четвертою статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

За змістом же частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Враховуючи зазначене та зважаючи на процесуальний обов`язок відповідача довести правомірність свого рішення у разі заперечення проти позову, відповідач, заявляючи клопотання про витребування доказів, повинен вжити заходи для отримання цього доказу самостійно, надати докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 серпня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання відповідача, з наведенням відповідних мотивів та обставин відмови у задоволенні такого клопотання.

Верховний Суд констатує, що відповідач, всупереч згаданих вище вимог процесуального закону, письмово не повідомив про об`єктивну неможливість самостійного подання документів, про витребування яких просить останній, а також не надав докази, які б підтверджували здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання відповідних документів для подальшого подання їх безпосередньо до суду.

Щодо клопотання відповідача про залучення третьої особи до участі у справі Головного управління ДПС Кіровоградській області, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання, зазначивши про те, що відповідачем не наведено жодних належних обґрунтувань щодо того, яким саме чином рішення у справі №380/11678/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області може вплинути на права, свободи та обов`язки Головного управління ДПС Кіровоградській області.

Так само і в касаційній скарзі відповідач не навів доказів та належних обґрунтувань порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частиною другою та третьою статті 353 КАС України.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди ухвалили правильні по суті рішення щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 лютого 2024 року, проте із неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині мотивів шляхом викладення його мотивувальної частин в редакції цієї постанови.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 КАС України).

Керуючись статтями 345 349 350 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №380/11678/24 змінити в частині мотивів, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №380/11678/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк Л.І. Бившева