Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 280/920/19

адміністративне провадження № К/9901/26261/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року (головуючий суддя: Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року (головуючий суддя: Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі № 280/9020/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

04 березня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі також відповідач або ГУ Держпраці), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2264/648/АВ/П/ТД-ФС від 13 грудня 2018 року у сумі 111 690,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, Північне шосе, буд.25; код ЄДРПОУ 39833546) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2264/648/АВ/П/ТД-ФС від 13 грудня 2018 року на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) в сумі 111 690 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу № 1905 від 12 листопада 2018 року, направлення на проведення інспекційного відвідування № 1044 від 20 листопада 2018 року посадовими особами відповідача 22 листопада 2018 року здійснено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування № ЗП2264/648/АВ.

За змістом Акту інспекційного відвідування № ЗП2264/648/АВ за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») у торговому залі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходилась особа, яка виконувала функції продавця та обслуговувала відвідувачів закладу, що зафіксовано відеотехнікою. Даною особою виявилась ОСОБА_3 . Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , вона не є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 , а лише підміняла підприємця (батька) на робочому місці у « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під час його відсутності 21 листопада 2018 року (що зафіксовано відеотехнікою). Трудовий договір (або інші договори) з нею не укладались. Так, ФОП ОСОБА_1 допущено порушення частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), згідно якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з виявленими порушеннями, ГУ Держпраці у Запорізькій області 13 грудня 2018 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 3П2264/648/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 111690 грн. 00 коп. через порушення частини 3 статті 21, частин 1, 3 статті 24 КЗпП України.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на час проведення інспекційного відвідування в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відвідувачів не було, реалізація та споживання продукції громадського харчування та напоїв не здійснювалася. В кафе перебувала донька ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 та у зв`язку з тим, що в кафе були відсутні відвідувачі , а між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір про надання маркетингово-консультаційних послуг, відповідно до умов якого остання має доступ до всіх приміщень кафе, позивач попросив ОСОБА_3 придивитися за приміщенням на декілька хвилин, у зв`язку з необхідністю відлучитися.

Позивач наполягає на відсутності трудових відносин між ним та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вважає постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13 грудня 2018 року № 3П2264/648/АВ/П/ТД-ФС протиправною.

У відзиву на касаційну скаргу відповідач зазначив, що в рамках та у період проведення інспекційного відвідування, а також під час надання пояснень ОСОБА_3 було встановлено, що жодного договору з нею та з ФОП ОСОБА_1 не укладалось, в тому числі і договору про надання маркетингово-консультаційних послуг. Даний договір надано тільки вже до адміністративного позову. Факт наявності трудових відносин, неоформлених належним чином згідно до трудового законодавства підтверджується тим, що в момент здійснення інспекційного відвідування інспекторам праці разом з інспекторами ДФС було здійснено продаж товару ОСОБА_3 , яка була присутньою за барною стійкою та мала доступ до касового апарату, видала касовий чек на відповідну покупку («кофе нескафе сливки»). Тобто, особа, яка знаходиться в приміщенні де ведеться господарська діяльність, крім того, що має доступ до товару, здійснює продаж даного товару та видає відповідні касові чеки не маючи оформлених трудових відносин. Позивач в адміністративному позові надає пояснення, що даний чек було надано зі смітнику чеків, які покупці не забирають разом із придбаним товаром, проте відеозаписом інспекційного відвідування зафіксовано протилежне, а саме здійснення касової операції особисто ОСОБА_3 .

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на дату проведення перевірки (інспекційного відвідування) 21 листопада 2018 року відповідачем не встановлено факту використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_3 та не доведено факту її допуску до роботи, а висновки контролюючого органу жодним доказом не підтверджено.

Водночас суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції, що тимчасове перебування ОСОБА_3 за барною стійкою у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на час відсутності ФОП ОСОБА_1 не свідчить про наявність ознак трудових відносин між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 .

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник стверджує, що ним було надано в повній мірі докази та аргументи, які повністю підтверджують законність дій уповноваженої особи при прийняття рішення про накладення штрафу.

Скаржник наполягає на підтвердженні факту наявності трудових відносин, неоформлених належним чином тим, що в момент здійснення інспекційного відвідування інспектором праці разом з ДФС було здійснено продаж товару ОСОБА_3 , яка була присутньою за барною стійкою та мала доступ до касового апарату, видавши касовий чек на покупку інспекторів («кафе нескафе слівки»). Цей факт було зафіксовано на відео, де час здійснення покупки збігається з часом проведення інспекційного відвідування, тобто, він не міг бути наданий зі смітнику.

За позицію відповідача, між позивачем та ОСОБА_3 існували трудові відносини.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру проведення Державною службою України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 КЗпП України встановлено Порядком № 295.

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Так, посадовими особами відповідача 22 листопада 2018 року здійснено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування № ЗП2264/648/АВ.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції не встановлено порушень відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування.

Оскільки вказані висновки суду першої інстанції позивачем під сумнів не ставилися, а апеляційна скарга відповідача з цього приводу будь-яких доводів не містила, суд апеляційної інстанції не надавав оцінку рішенню суду першої інстанції в частині висновків щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури проведення інспекційного відвідування.

Не містить і касаційна скарга доводів щодо вищезазначених висновків, а отже рішення судів попередніх інстанцій переглядається судом касаційної інстанції в межах доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог частини 3 статті 21, частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України та необхідності застосування штрафу за виявлене порушення.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци1, 2 частини 2 статті 265 КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час інспекційного відвідування 21 листопада 2018 року ОСОБА_3 тимчасово перебувала за барною стійкою у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на час відсутності її батька - ФОП ОСОБА_1 .

При перегляді відеозапису, судами попередніх інстанцій не встановлено факту продажу товару особою ОСОБА_3 . Відеозаписи не містять беззаперечної інформації про придбання перевіряючими особами покупки у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - «кофе нескафе сливки» та що продаж даного товару було здійснено саме ОСОБА_3 .

Пояснення свідка ОСОБА_3 не суперечать відеозаписам інспекційного відвідування та іншим доказам у справі.

За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, на дату проведення перевірки (інспекційного відвідування) 21 листопада 2018 року відповідачем не встановлено факту використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_3 (його дочки) та не доведено факту її допуску до роботи, а висновки контролюючого органу жодним доказом не підтверджено.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, та є аналогічними тим, які зазначені у позові та в апеляційній скарзі. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі № 280/9020/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа