Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 260/240/19

адміністративне провадження № К/9901/33926/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Гуляка В.В., суддів: Гудими Л.Я., Ільчишина Н.В.)

у справі № 260/240/19

за позовом ОСОБА_1

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області,

треті особи: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою у навчальному закладі;

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , судді у відставці, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського за період з 23.08.1982 по 27.06.1986, що становить 1 рік 11 місяців 2 дні. Зазначений період включити до загального стажу роботи позивача, що в загальному розмірі (із стажем на посаді судді та строковою військовою службою в Збройних силах) складає 31 рік 07 місяців 21 день, та дає право на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70%.

2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 позов задоволено повністю.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову.

4. ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, якій просить скасувати зазначене судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 18.05.1993 вперше обраний суддею Ужгородського районного суду і зарахований в штат цього ж суду, із 07.02.2002 обраний суддею Ужгородського міського суду безстроково, а із 27.03.2004 переведений суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

6. Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року №352-УІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

7. На підставі вищезазначеної Постанови ВР України від 20 червня 2013 року №352-УІІ, Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2013 №64 «Про відрахування зі штату суду», позивача відраховано зі штату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з 04.07.2013.

8. Відповідно до довідки ТУ ДСА України в Закарпатській області від 30.07.2018 №1113 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір доплати за вислугу років позивача становить 60%.

9. 07.12.2018 позивач звернувся до ТУ ДСА України в Закарпатській області з заявою про надання йому роз`яснення щодо детального розрахунку стажу державної служби на щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60%.

10. Листом від 10.01.2019 №37 ТУ ДСА України в Закарпатській області, на вищезазначену заяву позивача надало йому детальний розрахунок стажу державної служби на щомісячну доплату за вислугу років станом на 31.12.2011, а також копії наказів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за 2012 рік щодо встановлення щомісячної доплати за вислугу років. Одночасно роз`яснено, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині визначення доплати за вислугу років формується на підставі наказів відповідного суду про встановлення щомісячної доплати за вислугу років працюючим суддям.

11. Вважаючи протиправними дії суду щодо нарахування йому невірного % за вислугу року (без врахування навчання), позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на щомісячну доплату за вислугу років відповідач повинен був зарахувати половину строку навчання за денною формою, оскільки таке прямо передбачено чинним законодавством.

13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів підлягає зарахуванню до стажу роботи судді, який дає право на відставку, але не враховується до стажу роботи судді, який дає право на одержання надбавки за вислугу років.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що апеляційний суд невірно застосував норми чинного законодавства і безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції. Зазначає, що відповідно до чинного законодавства суддям, призначеним чи обраним на посаду до набрання чинності Законом №2453-VI, зберігається визначення стажу роботи на посаді суддів, відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом №2453-VI. У свою чергу, право на зарахування до стажу роботи половини строку навчання було прямо передбачено законодавством, чинним до набрання чинності Законом №2453-VI.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

16. Насамперед слід зазначити, що спір у справі фактично стосується складових довідки про грошове забезпечення позивача, на підставі якої Пенсійний орган розраховує довічне грошове забезпечення позивача, а саме: позивач вважає, що під час роботи він мав право на включення до стажу роботи задля розрахунку надбавки за вислугу років половини часу навчання.

17. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді.

18. Приписами статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

19. Наразі складові стажу роботи на посаді судді визначені статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, серед яких відсутній період строку навчання у вищому учбовому закладі.

20. Водночас приписами розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

21. У чинній на час призначення позивача суддею частині шостій статті 44 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII, якою визначалися для суддів судів загальної юрисдикції, складові стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, період навчання у вищому учбовому закладі відсутній.

22. За цих обставин Верховний Суд констатує помилковість доводів позивача щодо необхідності включення до його стажу, з якого визначається розмір щомісячної доплати суддям за вислугу років, половини строку навчання у вищому учбовому закладі як безпідставних та таких, що не відповідають нормам законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

23. Верховний Суд зазначає про неправильність посилання позивача на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», оскільки ці приписи визначали складові стажу для визначення наявності права судді на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, а не права на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років.

24. Крім того, з аналогічних підстав до спірних правовідносин не є застосовним Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995, який містив аналогічні приписи щодо врахування періоду проходження строкової служби і половини строку навчання у вищому учбовому закладі при визначенні права судді на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.

25. Такий правовий висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 21.10.2020 у справі №340/1102/19 та від 28.01.2021 у справі № 280/5098/19.

26. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

27. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

28. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 260/240/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб