Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 260/1516/19

адміністративне провадження № К/9901/17670/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Шарапи В.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №260/1516/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Закарпатській області

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 (головуючий суддя Гаврилко С.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 (колегія у складі: головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просила суд: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114 від 30.07.2019.

2. В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що відповідачем допущено ряд порушень під час проведення інспекційного відвідування, зокрема, порушено тривалість інспекційного відвідування, інспекційне відвідування проведене за зверненням громадянина без узгодження з Мінсоцполітики, посадові особи відповідача керувались нечинним підзаконним актом під час проведення інспекційного відвідування, що ставить під сумнів законність проведення такого інспекційного відвідування та складені за його результатами документи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.07.2019 за № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 залишено без змін.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що інспекційне відвідування та складання акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 16.07.2019 за №ЗК 285/215/ПД проведено, у тому числі, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295), яка на момент перевірки була у судовому порядку визнана нечинною. Суди вказали, що при проведенні заходів державного контролю (нагляду) необхідно застосовувати положення саме Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V), оскільки будь-яких особливостей іншими нормативними документами не встановлено. У зв`язку з вказаним, суди дійшли висновку, що інспекційне відвідування позивача, за результатами якого прийнято оскаржувану постанову, здійснено не у відповідності до положень статті 19 Конституції України, за відсутності законодавчо визначених підстав, та, як наслідок, складений акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, № ЗК285/215/ПД від 16.07.2019 не є належним доказом вчиненого позивачем порушення, а проведений відповідачем захід державного контролю не може породжувати для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків.

Суди також зазначили, що у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), де повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору), відбувається подвійне притягнення особи до відповідальності. Так, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області від 12.11.2019 у справі №308/9244/19 у провадженні по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про вчинення нею адміністративного правопорушення дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП України, однак у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у відповідності до статті 247 пункту 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статтею 41 КУпАП України. Тобто суди вважають, що в даному випадку позивача двічі притягнуто до відповідальності за те саме правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі № 260/1516/19, в якій просив суд скасувати вказані рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що оскільки Закон №877-V лише частково врегульовує процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а Порядок №295 втратив чинність з 14.05.2019, то в даному випадку під час проведення інспекційних відвідувань слід застосовувати Конвенцію МОП № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом N 1986-ІV від 08.09.2004.

Скаржник наголошує, що чинними законодавчими актами, які регулюють спірні правовідносини, не вимагається на проведення інспекційного відвідування отримання згоди центрального органу виконавчої влади та не обмежується розгляд скарги працівника тільки тим колом питань, які зазначені в скарзі, а навпаки зобов`язано інспектора під час проведення інспекційного відвідування ретельно, об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити всі питання, які стосуються роботи такого працівника у суб`єкта господарювання.

Скаржник також зазначає, що суди помилково прийшли до висновку про те, що накладення на позивача штрафу відповідачем постановою від 30.07.2019 за № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС- 114 є притягненням позивача до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, оскільки постановою Ужгородського міськрайонного суду від 12.11.2019 у справі №308/9244/19 позивача було звільнено від адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 20.07.2020 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді: Шарапа В.М., Мороз Л.Л.

10. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у вищезазначеній справі.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець з 18.12.2014 за №22240000000097058, основним видом діяльності якої є оптова торгівля парфумами та косметичними товарами (а.с. 35).

13. 04.07.2019 на адресу управління Держпраці у Закарпатській області надійшла скарга громадянки ОСОБА_2 , відповідно до якої остання вказала, що працювала у ФОП ОСОБА_1 з грудня 2018 року і пропрацювала у неї 7 місяців без офіційного працевлаштування. 01.07.2019 ОСОБА_2 була звільнена з роботи. Також громадянка ОСОБА_2 у скарзі зазначила, що у позивача без офіційного працевлаштування також працюють ще три працівника (а.с. 83).

14. У зв`язку з вказаним Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 08.07.2019 № 130 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за зверненням про порушення трудового законодавства відповідно до змісту звернення (а.с. 85).

15. На підставі вказаного наказу 08.07.2019 видано направлення № 621 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , за місцем здійснення діяльності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , строком дії з 12.07.2019 по 15.07.2019 (а.с. 86).

16. 15.07.2019 посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області - державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення.

17. 15.07.2019 посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області складено Акт № ЗК285/215/ПД про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку із відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, та надано вимогу про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування у строк до 16.07.2019 (а.с. 88-90).

18. Позивачу була видана вимога від 15.07.2019 за № ЗК285/215/ПД про надання відповідних документів (а.с. 91).

19. За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 16.07.2019 за № ЗК285/215/АВ (далі по тексту - акт перевірки), у якому зазначено, що у ФОП ОСОБА_1 за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , знаходилися і виконували роботу з реалізації продукції громадянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , без укладення з ними трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с. 39-41, 92-94).

20. Головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області оформлено припис про усунення виявлених порушень № ЗК285/215/ПД/АВ/П від 16.07.2019, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення, вказані в Акті інспекційного відвідування (а.с. 43, 95).

21. 22.07.2019 першим начальником Управління Держпраці у Закарпатській області Грициком В.І. прийнято рішенням № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 .

22. Листом від 22.07.2019 № 07-02/2897, позивача було повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт № ЗК285/215/АВ від 16.07.2019, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 30.07.2019 в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 104).

23. 30.07.2019 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грициком В.І. було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 500 760 грн. (а.с. 46,47).

24. Не погоджуючись з такою постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

28. Згідно з абзацом другим та третім статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

29. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частин першої та четвертої якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

30. Частиною четвертою статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

31. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

32. У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

33. Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

34. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

35. Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

36. Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

37. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Управління Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

38. Як вбачається з матеріалів справи, у акті інспекційного відвідування №ЗК285/215/ПД від 16.07.2019 вказано, що інспекційне відвідування проведено відповідно до статті 259 КЗпП України, частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку №295.

39. Так, Порядок №295 визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

40. Разом з тим, на час здійснення інспекційного відвідування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.

41. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

42. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.

43. Отже, норми Порядку №295 не підлягали застосуванню відповідачем під час здійснення інспекційного відвідування, як такі, що втратили чинність.

44. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що втрата чинності нормами Порядку №295 не означає, що органи Держпраці не мають права проводити перевірки дотримання законодавства про працю. Держпраці і надалі продовжує виконувати свої повноваження та має право проводити планові та позапланові заходи але виключно в порядку, передбаченому положеннями Закону №877-V, який встановлює загальні правила проведення перевірок органами державної влади та поширює свою дію, в тому числі, на заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, а також враховуючи положення КЗпП України, зокрема, Глави XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

45. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки Порядок №295 втратив чинність, то на момент призначення (08.07.2019) та проведення (12.07.2019-16.07.2019) інспекційного відвідування позивача чинними законами України не було передбачено для органів Держпраці повноважень здійснювати заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю.

46. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що визначальними в даній справі є доводи позивача та мотиви судів попередніх інстанцій про подвійне притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

47. З цього приводу колегія суддів зазначає, що Об`єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22.12.2020 дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 КЗпП України та статтею 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.

Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України та частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України) отримує додатковий правовий статус.

Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП.

48. Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 у справі №260/1743/19 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:

штрафи, передбаченні статтею 265 КЗпП України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;

фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.

49. Так, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2019 у справі №308/9244/19, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП - закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

50. При цьому, у вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 допустила до виконання робіт в офісі-магазині по АДРЕСА_1 громадянок ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 без укладення з ними трудового договору, чим порушила вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України. У зв`язку з цим, суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП України.

51. Стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу.

52. Варто зазначити, що перше притягнення особи до відповідальності не може визнаватись незаконним з підстав, передбачених статтею 61 Конституції України, у разі повторного притягнення тієї ж особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке відбулось за часом пізніше.

53. Відтак, ключовим питанням, яке підлягає розв`язанню при вирішенні цієї справи є визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше.

54. При цьому, слід зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність».

55. Норми Конституції України, зокрема, містять терміни: «за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність» (частина друга статті 60); «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» та «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (стаття 61); «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом» (частина перша статті 63), «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності» (частина друга статті 68); «за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону» (частина друга статті 105); «за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності» (частина п`ята статті 129). У контексті змісту положень названих статей Конституції України терміни «притягнення до юридичної відповідальності» та «юридична відповідальність» розмежовуються.

56. Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.

57. У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так:

« 1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.»

58. У межах предмету розгляду цієї справи Верховний Суд зазначає, що відносно ОСОБА_1 16.07.2019 посадовою особою Управління Держпраці складено протокол про адміністративне порушення № ЗК 285/215/ПД/АВ/П/ПТ за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено частиною третьою статті 41 КУпАП.

59. Вказаний протокол надісланий на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, за результатами розгляду справи судом прийнято постанову від 12.11.2019 у справі №308/9244/19, в якій суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП України.

60. Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

61. Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

62. Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

63. З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

64. Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.

65. За наведених підстав, Верховний Суд приходить до висновку, що притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності за статтею 41 КУпАП слід пов`язувати саме із складанням відносно неї відповідачем протоколу від 16.07.2019 №ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ.

66. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 824/1164/18-а, від 22.02.2022 у справі №260/511/19.

67. Отже, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що відповідачем до ФОП ОСОБА_1 застосовані заходи впливу за правопорушення, передбачені в частині другій статті 265 КЗпП України шляхом прийняття постанови № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114 від 30.07.2019 про накладення штрафу, що є фінансовою санкцією, тобто оспорюваною у цій справі постановою позивача фактично повторно притягнуто до відповідальності за одні й ті самі порушення трудового законодавства, за які його 16.07.2019 (дата складання протоколу про адміністративне правопорушення) вже було притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що заборонено статтею 61 Конституції України.

68. Така позиція відповідає і практиці Європейського суду з прав людини.

69. Так, у пункті 110 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини від 15.11.2016 у справі «А та Б проти Норвегії» зазначено: «Суд також переконливо підтвердив, що стаття 4 Протоколу №7 не обмежується правом не бути покараним двічі, але поширюється і на право не піддаватися кримінальному обвинуваченню або засудженню двічі. Якби це було не так, то не було б необхідності використовувати слово «засуджений», а також слово «покараний», оскільки це було би дублюванням. Таким чином, Суд підтвердив, що стаття 4 Протоколу № 7 застосовується навіть коли людина була притягнута до відповідальності в провадженнях, які не призвели до визнання винним у вчиненні правопорушення. Стаття 4 Протоколу №7 містить три різних гарантії і встановлює, що за одне і те саме правопорушення ніхто не може бути (І) притягнутий до відповідальності, (ІІ) засуджений, і (ІІІ ) покараний.»

70. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про неправомірність постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК285/215/ПД/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-114 від 30.07.2019 та необхідність її скасування, однак частково неправильно визначили мотиви такої неправомірності, що за правилами частин першої та четвертої статті 351 КАС України є підставою для зміни мотивувальної частини судових рішень.

71. Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

72. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, в іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко В.М. Шарапа Л.Л. Мороз