ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа №580/816/17

адміністративне провадження №К/9901/44117/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 580/816/17

за позовом представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Лебединського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Лебединське ОУ ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Білопільського об'єднаного управління ПФУ Сумської області (правонаступник Лебединського ОУ ПФУ)

на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 27 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Бакланова Р.В. та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Калитки О.М., суддів Бондара В.О., Кононенко З.О., -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Лебединського ОУ ПФУ від 21 квітня 2017 року за № 2231/03-11 щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов'язати Лебединське ОУ ПФУ призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з моменту виникнення у нього права на пільгове пенсійне забезпечення тобто з 26 грудня 2016 року.

Позов ОСОБА_4 обґрунтував тим, що у січні 2016 року він змушений був залишити своє місце проживання у м. Донецьк з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та перемістився до с. Кам'яне, Лебединського району, Сумської обл. Після досягнення віку, з настанням якого пов'язано виникнення права на пільгове пенсійне забезпечення (50 років), керуючись пунктом «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), він у січні 2017 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на підземних роботах. Поряд з іншими необхідними документами для обчислення пенсії за віком на пільгових умовах мною відповідачу були подані: Довідка «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», видана відокремленим підрозділом «Шахта імені О. О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», Накази по Шахті «Про результати атестації підземних робочих місць за умовами праці». Його трудовий стаж на шахті підтверджується записом у трудовій книжці. Листом від 21 квітня 2017 року за № 2231/03-11 відповідач повідомив про те, що рішенням Лебединського ОУ ПФУ йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на підземних роботах, так як не надані довідки про наявність правових підстав видачі - Шахтою документів для призначення і витребувати їх можливості не має, то названі уточнюючі довідки не можуть бути враховані для підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії. Проте, на думку позивача, відомості трудової книжки, наказів про результати атестації робочих місць, довідок про заробітну плату та довідок про підтвердження наявного трудового стажу, що підтверджують стаж роботи у період з 25 січня 1988 року по 11 вересня 1994 року; з 09 грудня 2002 року по 25 червня 2004 року; з 10 листопада 2004 року по 28 лютого 2005 року; з 12 листопада 2010 року по 17 квітня 2015 року, як працівника зайнятого повний робочий день на підземних роботах, що передбачено Списком № 1, розділом 1, підрозділом 1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 та Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 є достатніми для призначення та обчислення пенсії за віком на пільгових умовах.

Лебединський районний суд Сумської області постановою від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що трудова книжка є основним документом, що слугує для підтвердження трудового стажу особи, тому неврахування відповідачем таких записів, і як наслідок, не включення спірних періодів до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 є протиправним, а отже позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

09 жовтня 2017 року Білопільське ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Лебединського районного суду Сумської області від 27 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що уточнюючи довідки видані у 2015 році відокремленим підрозділом «Шахта імені Олександра Скочинського» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» не можуть бути враховані для підтвердження пільгового стажу, зокрема, у зв'язку із тим, що вказаний відокремлений підрозділ знаходиться на території, що не контролюється українською владою (м. Донецьк), а встановити зв'язок з державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» не вдалось.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_2 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 29 березня 2016 року у с. Кам'яне, Лебединський район, Сумська область, відповідно до зазначеної довідки, він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1., що вбачається з копії паспорта та довідки (а.с.9-11).

Позивач у січні 2017 року звернувся до Лебединського ОУ ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як після досягнення віку, з настанням якого пов'язано виникнення права на пільгове пенсійне забезпечення (50 років), керуючись пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, як працівнику зайнятому повний робочий день на підземних роботах.

З документами, які необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах, позивач надав оригінал трудової книжки (а.с.12-16) виданої на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, у якій є записи, що за період з 25 січня 1988 року по 11 вересня 1994 року; з 09 грудня 2002 року по 25 червня 2004 року; з 10 січня 2004 року по 28 лютого 2005 р.; з 12 листопада 2010 року по 17 квітня 2015 року, ОСОБА_2 був зайнятий як працівник з повним робочим робочий днем на підземних роботах, записи у трудовій книжці відповідають вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110.

Також позивачем до пенсійного органу були подані: довідки «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (а.с. 17-18,21-22,23,24,25).

Вказані документи підтверджують, що позивач був зайнятий повний робочий день на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, 12 років 10 місяців і 29 днів.

Рішенням Лебединського ОУ ПФУ позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на підземних роботах, оскільки не надані довідки про наявність правових підстав видачі структурним підрозділом «Шахта імені Олександра Скочинського» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» документів для призначення пенсії і витребувати їх можливості не має, то названі уточнюючі довідки не можуть бути враховані для підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно зі статтею 62 Закону 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року визначений вичерпний перелік робіт, професій, посад, які дають право на пенсію на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731(далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Згідно пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). У відповідності до наведених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони , який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

З аналізу норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку вбачається, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що належать до списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Колегія суддів наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що трудовою книжкою підтверджено, що ОСОБА_2 був зайнятий як працівник з повним робочим робочий днем на підземних роботах, а записи у трудовій книжці відповідають вимогам Інструкції N 58 При цьому позивачем до пенсійного органу надавались довідки «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (а.с. 17-18, 21-22,23,24,25).

Колегія суддів зазначає, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу, тому можливим застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Проте, суди попередніх інстанцій перелічивши аркуші справи, в яких містяться копії уточнюючих довідок, не надали оцінки їх змісту.

При цьому, вказавши про необхідність документального підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, суди взагалі не встановлювали наявність або відсутність таких документів.

З урахуванням наведеного, висновки про задоволення позовних вимог без установлення вказаних обставин, є передчасними.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білопільського об'єднаного управління ПФУ Сумської області задовольнити частково.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 27 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року у справі № 580/816/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду