Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа №344/8417/17

адміністративне провадження №К/9901/40142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка надійшла до Суду 19.03.2018, на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №344/8417/17 за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, за участю ОСОБА_3 про скасування рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 №365-9 в частині п.9 додатку №1.

УСТАНОВИВ:

1. 03 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 № 365-9 в частині п. 9 додатку №1, яким надано ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га, для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.

2. З метою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову позивач у позові просив постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Івано-Франківській міській раді та її структурним підрозділам приймати будь-які рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення та щодо передачі в користування чи у власність ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га. для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.

3. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.07.2017 клопотання ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову - задоволено. Заборонено Івано-Франківській міській раді та її структурним підрозділам, приймати будь-які рішення, стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення та щодо передачі в користування чи у власність ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га. для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.

4. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вона просила скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовити.

5. Судом першої інстанції було встановлено, що 20.01.2017 Івано-Франківська міська рада винесла рішення №365-9/131 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,086 га за адресою АДРЕСА_1 для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.

6. Підстави та порядок забезпечення адміністративного позову передбачені ст.ст. 117, 118 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції). Зі змісту ч.1 ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) випливає, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

7. Відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

8. Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

9. Частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

10. Аналізуючи положення Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є переданням земельної ділянки у власність чи користування, а є лише одним з етапів відведення земельної ділянки.

11. Прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не створює для позивача негативних наслідків в розумінні ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), які були б підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної не створює безумовного обов'язку в органу місцевого самоврядування щодо затвердження такого проекту та передачі земельної ділянки в користування чи власність, тобто, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне наслідків для позивача.

13. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність обставин, передбачених ч. 3 ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), для забезпечення позову у справі шляхом заборони Івано-Франківській міській раді та її структурним підрозділам, приймати будь-які рішення, стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га., для влаштування входу до власного нежитлового приміщення та щодо передачі в користування чи у власність ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0086 га. для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.

14. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому зазначив, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову. Враховуючи зазначене, постановою від 15.02.2018 Львівський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.07.2017 про задоволення клопотання ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову.

15. 19.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна Позивача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018.

16. Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження. 18.04.2018 до Суду надійшов відзив від третьої особи.

17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, стверджуючи, що апеляційний суд не врахував, що у разі прийняття Відповідачем будь-якого рішення щодо надання такої земельної ділянки в користування чи у власність, Позивач втратить можливість захистити своє порушене право в обраний ним спосіб, що призведе до нівелювання судового провадження і обмежить конституційне право Позивача на судовий захист. Позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 липня 2017 року.

18. Оцінюючи наведені позивачем аргументи, Суд не встановив порушень норм процесуального права і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, яким доводи скаржника відхилено.

19. Щодо посилань скаржника на обмеження його конституційного права на судовий захист, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної не створює безумовного обов'язку в органу місцевого самоврядування щодо затвердження такого проекту та передачі земельної ділянки в користування чи власність, тобто, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне наслідків для позивача, а отже, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не створює для позивача негативних наслідків в розумінні ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), які були б підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову (п. 5 - 7).

Відтак, позивач не довів обставин, передбачених ст. 117 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), які могли б бути підставою для вжиття заходів зебезпечення позову.

20. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

21. Судові витрати, пов'язані з касаційним переглядом судового рішення, слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №344/8417/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб