Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.12.2020 року у справі №640/23379/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/23379/19

адміністративне провадження № К/9901/35075/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О. В.,

суддів: Губської О. А., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року (суд у складі головуючого судді - Скочок Т. О.), на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача - Ключковича В. Ю., суддів: Парінова А. Б., Беспалова О. О.)

I.

СУТЬ СПОРУ

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач, Прокуратура), в якому просив стягнути з відповідача вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі 47 373,90 грн.

1.1. В обґрунтування позовних вимог вказано, що після звільнення з Прокуратури позивачем встановлено невиплату вихідної допомоги при звільненні, передбаченої статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у відповідному розмірі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Наказом Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року №1118ц ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління представництва інтересів держави у суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 18 жовтня 2019 року на підставі статті 9, пункту 2 частини 2 статті 41 Закону України від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII "Про прокуратуру" (далі-Закон N 1697-VII), підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року N 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"

3. З метою визначення розміру і складових нарахованих при звільненні грошових коштів, позивач звернувся до Прокуратури з відповідним запитом.

4. У відповідь на запит ОСОБА_1 отримав копії розрахункових листів за період з вересня 2018 року по жовтень 2019 року, з чого виявив невиплату йому вихідної допомоги при звільненні.

5. Вважаючи, що відповідач порушив вимоги статті 44 КЗпП України, позивач звернувся з позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Рішенням Окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій керуючись правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, вказали, що позивач не набув права на виплату вихідної допомоги при звільненні, оскільки його звільнено за ~law46~, яким не передбачено виплату цієї допомоги при звільненні за вказаних підстав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

8. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове про задоволення позовних вимог.

8.1. Також ОСОБА_1 просив стягнути з Прокуратури на його користь судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в розмірі 768 грн 40 коп., за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 грн 60 коп. та подання цієї касаційної скарги в розмірі 1536 грн 80 коп.

9. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 30 грудня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

9.1. На думку позивача, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 44 КЗпП України, пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 823/254/16, від 11 жовтня 2018 року у справі №823/244/16, від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16, від 08 жовтня 2019 року у справі №823/263/16 (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

9.2. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення необґрунтовано застосував висновок Верховного Суду, викладений в постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. Наведена справа стосується звільнення особи з органів прокуратури у жовтні 2015 року, а звільнення позивача відбулось у жовтні 2019 року, тобто після внесення змін ~law48~ (пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України).

9.3. Окрім того, позивач вказав про відсутність висновку Верховного Суду у справі щодо виплати вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, прокурорам, звільненим відповідно до пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" ~law49~ на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону N 1697-VII.

10. Офісом Генеральної прокуратури подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11. Відповідач вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні, оскільки що Законом N 1697-VII не передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону N1697-VII. У свою чергу, статтею 44 КЗпП України також не передбачено можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону N 1697-VII.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

12. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Законом України від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII "Про прокуратуру" забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

14. ~law51~ встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

15. ~law52~ передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Відповідно до пункту 9 частини першої даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

16. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" ~law54~ доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

17. ~law55~ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус"; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус"; частину дев'яту статті 252 після слів "дисциплінарної відповідальності та звільнення" доповнено словами і цифрами "а також положення КЗпП України".

18. Відповідно до статті 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

19. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

20. Відповідно до частини 4 статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 4 статті 40 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

21. Статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у Статтею 44 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

22. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

23. Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в Частиною 1 статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24.08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).

25. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.

26. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у грудні 2020 року.

27. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.

28. Частинами 1 -3 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені Частинами 1 -3 статті 341 КАС України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Враховуючи вимоги статті 341 КАС України касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги.

30. Під час розгляду цієї справи судом касаційної інстанції було підтверджено наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами 1, 2 частини 4 статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні) з огляду на наступне.

31. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу дій відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні позивача з органів прокуратури у жовтні 2019 року.

32. ~law58~ не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

33. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

34. Конституційний Суд України у Рішенні від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

35. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 8 серпня 2019 року у справі №813/150/16.

36. Внесені ~law59~ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

37. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що ~law60~ та частиною 4 статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

38. Верховний Суд також звертає увагу що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

39. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

40. У день фактичного звільнення із займаної посади позивачу належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. Незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, в тому числі і вихідної допомоги.

41. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року №260/1890/19.

42. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.

43. Посилання позивача у касаційній скарзі в обґрунтування своїх вимог на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №823/254/16, від 11 жовтня 2018 року у справі №823/244/16, від 08 жовтня 2019 року у справі №823/263/16, від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16 - є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. У справі №823/276/16 предметом спору є бездіяльність органів прокуратури щодо ненадання належної відповіді на звернення та щодо не здійснення виплати особі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; у справах №806/1551/17, №823/254/16, №823/276/16, №823/263/16 - спірні правовідносини стосуються стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

44. Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 заявляв вимоги щодо стягнення вихідної допомоги в конкретно визначеній сумі - 47 373,90 грн.

45. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури, не вирішували питання щодо правильності обрахунку позивачем заявленої суми вихідної допомоги.

46. Частинами 1 -3 статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

47. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам статті 242 КАС України. Судами першої та апеляційної інстанцій було недотримано норми процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, це стало підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи визнання права позивача на спірну виплату.

VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

48. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі №640/23379/19 скасувати.

Справу № 640/23379/19 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Калашнікова

О. А. Губська

Ж. М. Мельник-Томенко