Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №808/721/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 808/721/17

адміністративне провадження № К/9901/413/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, ГУ ДФС у Запорізькій області, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення рішення Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 22 листопада 2016 року №176451-13 в сумі 2316,19 грн за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки;

- скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 14 лютого 2017 року №25-13 в сумі 217,25 грн за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком, введений в дію рішенням Мелітопольської міської ради від 29 травня 2015 року №2/6, то такий податок може застосовуватись не раніше наступного бюджетного періоду, що свідчить про передчасність винесення податкових повідомлень рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва право власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2010 року володіє 1/4 частки будівель загальною площею 1177,00 м. кв., з урахуванням частки позивача 294,25 м. кв., яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням 63 сесії Мелітопольської міської ради від 29 травня 2015 року №2/5 "Про затвердження Положень про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, на 2015 рік" затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, на 2015 рік.

Згідно із пунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, Мелітопольською ОДПІ ГУ ДФС в Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2016 року №176451-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за податковий 2015 рік за платежем: податок на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 2 316,19 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скарги від 2 грудня 2016 року, яке рішенням ГУ ДФС в Запорізькій області від 31 січня 2017 року №74/14/08-01-10-01-13 залишено без задоволення, при цьому збільшено на 217,25 грн суму визначеного податкового зобов'язання шляхом винесення податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2017 року №25-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за податковий 2015 рік за платежем: податок на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 217,25 грн.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями контролюючих органів, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, яке прийнято та оприлюднене до 15 липня поточного року набирає чинності з 01 січня 2016 року, а тому, встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Пунктом 16.1 статті 16 ПК України та законами з питань митної справи.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - ~law34~), яким викладено в новій редакції статтю 266 ПК України "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Пунктом 4 Прикінцевих положень ~law35~ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування ~law36~ переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості, у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно із статтею 265 ПК України (у редакції ~law37~), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених пункту 8.3 статті 8 ПК України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

За змістом пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПК України Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено податковим законодавством до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтею143 Конституції України.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному пунктом 12.3 статті 12 ПК України (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту12.3 статті 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

При цьому, згідно із пунктом 12.5 статті 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, місцеві ради, відповідно до вказаних правових положень ПК України, мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно із статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - бюджетний період.

За вказаного правового регулювання, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, яке прийнято та оприлюднене до 15 липня поточного року набирає чинності з 1 січня 2016 року, а тому, встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Такий висновок кореспондується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що проголошений у статті 4 ПК України (підпункт 4.1.9 пункту 4.1). Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Рішенням 66 сесії Мелітопольської міської ради від 29 травня 2015 року №2/6 "Про затвердження Положень про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості" затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Враховуючи викладене, оскільки рішення ради про встановлення "податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" прийнято у 2015 році та оприлюднене до 15 липня 2015 року, то виходячи з вимог пункту 12.5 статті 12 ПК України воно набирає чинності з 1 січня 2016 року, а тому встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року (справи №814/1678/16 та №821/565/17).

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини 2 статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх