Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2018 року у справі №806/2555/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №806/2555/17

адміністративне провадження №К/9901/51279/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/2555/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (головуючий суддя - Черняхович І.Е.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Іваненко Т.В.., Франовська К.С.)

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ №1071 від 29.08.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказ №166 о/с від 31.08.2017 "По особовому складу" в частині звільнення його зі служби в поліції; поновити його на службі в поліції на посаді начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 01 вересня 2017 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що службове розслідування було проведено поверхово та без врахування судового рішенням, яке набрало законної сили, а тому оскаржувані накази підлягають скасуванню.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач із 01.09.2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, з 01 квітня 2017 року працював на посаді начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

4. Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області 20 серпня 2017 року видано наказ №686 "Про призначення та проведення службового розслідування" щодо майора поліції ОСОБА_1 . Підставою для проведення службового розслідування стало отримання УКЗ ГУНП в Житомирській області інформації про складання адміністративних матеріалів відносно нього.

5. У ході службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, зокрема складення 20 серпня 2017 року протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, а також складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Передумовою оформленню протоколів про адміністративні правопорушення було зупинення, у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху, транспортного засобу по вул. Перемоги в м. Житомир, яким керував позивач, та відмова останнього пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора "Drager Alkotest" на місці зупинки транспортного засобу та неможливість встановити стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з його відмовою проходити медогляд у обласному наркологічному диспансері Житомирської обласної ради.

6. У висновку від 28.08.2017 про результати службового розслідування зазначено, що вказана подія 20.08.2017 стала можливою через особисту недисциплінованість, негативні особисті якості майора поліції ОСОБА_1 , не виявлення ним високої свідомості дисципліни, порушення основних обов`язків поліцейського в частині неухильного дотримання Конституції України, законів, інших нормативно-правових актів та Присяги поліцейського.

7. Наказом №1071 від 29 серпня 2017 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

7.1. Наказом від 31.08.2017 №166 о/с позивача звільнено зі служби у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, позов задоволено.

8.1. Визнано протиправним та скасовано наказ №1071 від 29.08.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1.

8.2. Визнано протиправним та скасовано наказ №166 о/с від 31.08.2017 в частині звільнення зі служби в поліції начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області майора поліції ОСОБА_1.

8.3. Поновлено ОСОБА_1 (0069285) на службі в поліції на посаді начальника відділу розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 01 вересня 2017 року.

8.4. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2017 року до 06.11.2017 року у розмірі 25936,37 грн.

IV. Касаційне оскарження

9. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .

10. Свої вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій не враховано встановленого службовим розслідуванням факту вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу та є підставою для звільнення з органів внутрішніх справ, а саме: відмова від проходження медичного огляду за наявності у нього визначеного законом обов`язку його пройти у ситуації, що склалася, а також порушення Правил дорожнього руху. Факт вчинення правопорушення за статтею 122 КУпАП позивачем визнано. Факт відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння не спростовано.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон) та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС, від 12.03.2013 року, №230 (далі - Інструкція), Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006, № 3460-IV (далі - Закон №3460).

13. Статтею 18 Закону передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

14. Статтею 1 Закону визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

15. Відповідно до ст. 7 Закону, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

16. Згідно ст. 5 Закону встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

17. Згідно зі ст. 14 Закону №3460, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

18. Відповідно до пп.2.2.5. Інструкції, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

19. Пунктом 2.5 Інструкції передбачено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

20. Статтею 12 Закону на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

21. Статтею 14 Закону звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

22. Відповідно до ст. 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

VI. Позиція Верховного Суду

23. У цій справі встановлено, що наказом №686 від 20 серпня 2017 року призначено проведення службового розслідування за фактом складання 20.08.2017 року адміністративних протоколів стосовно позивача.

24. В ході службового розслідування було відібрано пояснення у патрульних поліцейських, які складали адміністративні матеріали стосовно позивача та пояснення позивача.

25. З пояснень представника відповідача судом першої інстанції встановлено, що позивач в присутності лікаря нарколога Житомирського обласного наркологічного диспансеру відмовився проходити медичне освідування на стан алкогольного сп`яніння, 21.08.2017 за вих. №2634/12/01-2017 Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Житомирській області було направлено запит на ім`я головного лікаря Житомирського обласного наркологічного диспансеру з проханням повідомити про результати токсикологічного дослідження крові, відібраної медичними працівниками 20.08.2017 у позивача на вміст алкоголю. Доказів отримання відповіді на зазначений запит від 21.08.2017 представником відповідача до суду не надано.

26. За змістом висновку про результати службового розслідування щодо позивача особи, які проводили службове розслідування, прийшли до переконання про вчинення ним дисциплінарного проступку, про що свідчать протоколи про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду одного з яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а також пояснення інспекторів, які склали вказаний протокол.

27. Отже, Верховний Суд констатує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

28. Однак, суди попередніх інстанцій не врахували вказаного та, зокрема, того, що службове розслідування було проведено саме за фактом складання стосовно позивача протоколів про адміністративне правопорушення, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні цих порушень. При цьому, суди не врахували, що за порушення, передбачене ст. 122 КУпАП, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу, позивач визнав факт вчинення ним цього правопорушення.

29. Щодо протоколу за статтею 130 КУпАП, то суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки його змісту, оскільки вказаний протокол складено у зв`язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не у зв`язку з доведеним фактом перебування останнього в такому стані. Зазначеною статтею передбачено альтернативні склади правопорушення, за які за нею може наставати відповідальність.

30. Отже, в цьому випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто, останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій. Це порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.

31. Як вбачається з постанови Богунського районного суду міста Житомира від 28 серпня 2017 року по справі № 295/9369/17 провадження по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, однак, судами попередніх інстанцій не було звернуто увагу на те, що за змістом даної постанови досліджувалося питання встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп`янінні, а не факт відмови позивача від проходження медичного огляду на встановлення стану сп`яніння, що становить самостійний склад адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП.

За таких обставин Верховний Суд зазначає, що постанова Богунського районного суду міста Житомира від 28 серпня 2017 року по справі № 295/9369/17 не є доказом в даній справі в розумінні положень статті 70 КАС України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), оскільки не містить інформації щодо предмету доказування, а саме: факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

32. Натомість, така відмова позивача підтверджена іншими наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, а також не заперечувалась позивачем.

33. Також Верховний Суд зазначає, що закриття провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не спростовує факту вчинення ним такої поведінки, у результаті якої працівниками поліції стосовно нього було складено вказані вище протоколи, та факту притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП.

34. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

35. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

36. Відповідно до статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

37. Пунктами 1, 2 статті 18 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

38. За статтею 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

39. Відповідно до статті 64 Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

40. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд встановив, що позивач власними діями порушив Закон України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статуту органів внутрішніх справ України, Присягу на вірність Українському народові, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.

41. Отже, в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

42. При цьому, Верховним Судом відхиляються доводи позивача про протиправність його звільнення через не доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, які помилково визнані обґрунтованими судами попередніх інстанцій, оскільки не притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники внутрішніх справ власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

43. Таким чином, помилковими є висновки судів, що сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, не свідчить про доведеність вини позивача у вчиненні дисциплінарного порушення.

44. Щодо висновку судів про те, що службове розслідування закінчено на 5 днів пізніше встановленого законодавством строку Суд вказує, що в ході такого розслідування належним чином та у відповідності до норм чинного законодавства встановлено всі обставини щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку та підтверджено наявними у справі доказами, а сам лише факт закінчення цієї процедури з запізненням не може бути безумовною підставою для визнання цих висновків недійсними та визнання неправомірними наказів, що прийняті на його підставі.

45. Вказані обставини позивачем не спростовано.

46. В правовідносинах що виникли між сторонами, суду належить встановити обставини на підставі матеріалів службового розслідування і перевірити дотримання відповідачем норм діючого законодавства, що регулює питання притягнення до дисциплінарної відповідальності за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ.

47. Враховуючи встановлений факт вчинення позивачем такого проступку, Верховний Суд вважає правомірними та обґрунтованими спірні накази та, відповідно, відсутніми підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог.

48. Інші вимоги позову не підлягають задоволенню як похідні.

49. Отже, задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

50. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

VII. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року скасувати.

3. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього грошового забезпечення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова