Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/3694/22

адміністративне провадження № К/990/4946/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді- Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді : Коротких А.Ю. Сорочко Є.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , (далі - позивачі, заявники) звернулися до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просили: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 другої частини щорічної основної відпустки з 02 серпня 2021 року у відповідності до графіку відпусток на 2021 рік, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 ; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 50000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 5599,56 грн матеріальної шкоди; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , 50000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 6852,00 грн матеріальної шкоди, спричинену бездіяльністю відповідача.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року позов залишено без руху, а позивачам надано строк для усунення його недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду, із зазначенням поважних причин його пропуску та надання суду доказів на їхнє підтвердження, з урахуванням висновків суду або письмових пояснень та доказів на їхнє підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачам звернутися до суду з цим позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

2.1. Ухвалу обґрунтовано тим, що позовну заяву подано поза межами місячного строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. З огляду на те, що про порушення своїх прав з приводу ненадання відпустки позивачі знали ще з 02 серпня 2021 року, а позов надіслали до суду засобами поштового зв`язку лише 29 січня 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно було надати суду пояснення та докази на підтвердження обставин, що перешкоджали їм звернутися до суду у період з 02 серпня 2021 року.

3. На виконання ухвали суду, від позивачів надійшло клопотання, у якому вони зазначили, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати шестимісячний строк, оскільки, на їхню думку, спірні правовідносини не пов`язані з проходженням служби, зокрема, стосовно вимог ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої дитини. Щодо причин пропуску строку ОСОБА_1 , то у клопотанні зазначено, що у період з 02 по 04 серпня 2021 року її увільнено від виконання обов`язків у зв`язку з хворобою дитини, а з 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку по 05 серпня 2022 року. Також з 06 серпня 2021 року позивачка вирішувала питання, пов`язані з її відмовою від вакцинації, що за її твердженням і вплинуло на розгляд рапорту щодо її відпустки. Водночас остання не заперечувала, що про порушення своїх прав знала з 02 серпня 2021 року і обґрунтовувала причини зволікання тривалою перепискою з відповідачем та неприязними стосунками з керівництвом.

4. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року відкрито провадження у справі, в якій, з-поміж іншого, зазначено, що питання стосовно дотримання строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи.

5. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку, а позовну заяву залишено без розгляду.

6. Предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками перегляду цієї ухвали.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. 09 лютого 2024 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду.

8. Скаргу обґрунтовано тим, що судові рішення прийнято за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору, так як судами безпідставно, на думку позивача, звужено обсяг їхніх позовних вимог, оскільки предмет спору суди окреслили, як питання пов`язане з проходженням служби.

8.1. ОСОБА_2 наголошує, що до громадян України, які проходять військову службу, у випадку порушень їхніх конституційних прав (зокрема права на відпочинок) протиправно не застосовуються положення частини другої статті 122 КАС України щодо застосування шестимісячного строку, що, на його думку, є дискримінацією під час судового захисту порушених конституційних прав ОСОБА_1 , як громадянина України, яка проходить військову службу, у порівнянні із громадянином України, який не проходить військову службу. Так, за його твердженням, суди попередніх інстанцій безпідставно обмежили термін звернення до адміністративного суду місячним строком (частина п`ята статті 122 КАС України), проте як громадяни України, які не проходить військову службу, мають право для аналогічного звернення до адміністративного суду протягом шести місяців (частина друга статті 122 КАС України).

8.2. Заявник підкреслює, що під час перебування у щорічній основній відпустці особи, які проходять військову службу, знаходяться в абсолютно однакових умовах з цивільними особами, зокрема, військовослужбовці під час своєї щорічної основної відпустки можуть носити цивільний одяг, проводити таку відпустку не виходячи з дому, на присадибній ділянці, подорожуючи межами України або за кордон, тобто на свій власний вибір. ОСОБА_2 зазначає, що порядок і спосіб проведення щорічної основної відпустки жодним чином не відрізняється для статусу особи, а отже, не залежить від самого факту проходження військової служби або питань проходження військової служби, оскільки отримання щорічної основної відпустки є конституційним правом будь-якого громадянина України в частині реалізації конституційного права на відпочинок, передбачено статтею 45 Конституції України. Тому обмеження прав військовослужбовця місячним строком за нормами КАС України не має законодавчого підґрунтя.

8.3. У касаційній скарзі ОСОБА_2 наводить міркування з приводу поняття проходження служби та наводить власні приклади, що на його думку, є саме «проходженням»: прийняття на військову службу, переміщення по військовій службі, присвоєння й позбавлення військових звань, накладання стягнень, відправлення/невідправлення у відрядження/на навчання тощо, звільнення з військової служби і саме у таких випадках необхідно застосовувати строк звернення до суду в один місяць, оскільки у таких справах треба якнайшвидше усунути виявлені порушення під час проходження військової служби. Водночас, якщо таке звернення до суду пов`язано із захистом прав, свобод (зокрема визначених Конституцією України, наприклад право на життя, повагу до його гідності, право на відпочинок, право на охорону здоров`я тощо) та інтересів особи, яка проходить/проходила військову службу, то в таких випадках необхідно застосовувати строк звернення до суду у шість місяців.

8.4. Заявник указує, що приписи КАС України в частині визначення строків щодо проходження військової служби не стосуються дитини, чиї інтереси він представляє у цьому спорі і, вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій були зобов`язані урахувати положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини та визначити пріоритет норми з найбільш сприятливим для дитини тлумаченням. Тому ОСОБА_2 вважає, що Верховний Суд має сформувати висновок у питанні строків звернення позивачів до суду за захистом їхніх прав та законних інтересів положення частини другої статті 122 КАС України, а саме шестимісячний строк.

9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 22 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

10. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень КАС України щодо підстав залишення позовної заяви без розгляду.

11. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що позивачами пропущено строки звернення до суду за відсутності поважних причин. Відповідач указує, що про порушення своїх прав вони знали ще 02 серпня 2021 року, проте до суду звернулися лише 29 січня 2022 року, не надавши жодних пояснень та доказів на підтвердження обставин, які унеможливлювали вчасно звернутися до суду. Тобто пропуск строків у цій справі зумовлений власною поведінкою позивачів, а не бездіяльністю відповідача.

12. Також від ОСОБА_2 надійшли доповнення до змісту касаційної скарги, що не приймаються Верховним Судом з огляду на приписи частини першої статті 337 КАС України. З тих же підстав Суд не бере до уваги заперечення військової частини НОМЕР_1 на ці доповнення.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

13. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

14. За приписами пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, військова служба є публічною.

15. За умовами частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

16. Строки звернення до адміністративного суду визначені статтею 122 КАС України, відповідно до частини першої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

17. За правилами частин першої, третьої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

18. Положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

19. Частиною другою статті 122 КАС України установлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України установлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

22. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено у статті 123 КАС України, відповідно до якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву .

23. Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядають у порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

24. Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, або в інших законах, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

25. За наведеного нормативно-правового регулювання, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2025 року (справа № 520/15675/23) з-поміж іншого зауважив, що норми КАС України передбачають можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Водночас причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

25.1. Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2025 року (справа № 520/15675/23).

26. Як установлено судами та указано безпосередньо у позові позивачами, предметом спору у цій справі є, зокрема, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненаданні військовослужбовиці ОСОБА_1 другої частини щорічної основної відпустки з 02 серпня 2021 року. Отже, саме із цієї дати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знали про порушення прав позивачки та були обізнані щодо дати, з якої тривало таке порушення.

26.1. Саме ці обставини стали підставою для звернення до суду 29 січня 2022 року з позовом, у якому одночасно були заявлені вимоги про стягнення грошових сум у відшкодування майнової та моральної шкоди, як на користь позивачки, так і на користь її дитини ОСОБА_3 , чиї інтереси представляє її батько - ОСОБА_2 .

27. Верховний Суд наголошує, що положення частини п`ятої статті 21 КАС України містять імперативний припис щодо можливості у межах розгляду справи за правилами адміністративного судочинства заявити вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправними діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та підкреслює, що такі вимоги розглядаються адміністративним судом за умови, якщо вони одночасно заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

В інших випадках такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

28. За такого нормативно-правового регулювання, Верховний Суд констатує, що в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору.

29. Як слушно зауважили суди попередніх інстанцій, указаний спір виник з приводу проходження ОСОБА_1 публічної служби, до якої входить і надання відпусток військовослужбовцям, тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду суди обґрунтовано керуватися частиною п`ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивачка дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав.

30. Верховний Суд відхиляє аргументи ОСОБА_2 з приводу необхідності застосування шестимісячного строку, з посиланням на суб`єктний склад учасників справи (зокрема участі дитини, чиї інтереси він представляє), оскільки юрисдикція адміністративних судів щодо питань, пов`язаних з відшкодуванням шкоди поширюється лише на спори, у яких попередньо заявлено вимоги щодо визнання неправомірними рішень, дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які позивачі окреслили як ненадання відпустки під час проходження служби ОСОБА_1 .

31. Ураховуючи те, що у цій справі ключовим аргументом позивачів є саме ненадання військовою частиною НОМЕР_1 відпустки ОСОБА_1 під час проходження нею військової служби, суди правильно визначили похідними вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь іншого позивача, від позовної вимоги про оскарження бездіяльності відповідача та обґрунтовано застосували місячний строк звернення до суду.

32. Що стосується поважності причин пропуску строку, то, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, позивачі фактично не надали до суду доказів щодо існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивачів та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду із цим позовом, починаючи з моменту порушення їхніх прав ( з 02 серпня 2022 року ), а довготривале офіційне листування з відповідачем з приводу спірного питання та інших питань, звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, здобуття доказів для підтвердження підстав позову, очікування результатів службових розслідувань тощо, не є поважними причинами для поновлення процесуального строку та не свідчить про вжиття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудових заходів урегулювання спору.

33. Ураховуючи те, що судами установлено і позивачами не заперечується, що з 02 серпня 2021 року вони були обізнані про ненадання ОСОБА_1 відпустки, проте до суду із цим позовом звернулися лише 29 січня 2022 року, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано позов поза межами процесуального строку та за відсутності поважних причин для його поновлення.

34. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

36. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

В.М. Соколов