ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа №826/24087/15

адміністративне провадження №К/9901/14070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. (судді - Троян Н.М., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за її позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №005-09509-020315 від 02.03.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015р.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) №005-09509-020315 від 02.03.2015 у розмірі 181 292,27 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», невключення її до переліку вкладників та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2015р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом №813 від 16.09.2015р. в частині визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» від 02.03.2015р. №005-09509-020315, та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) №005-09509-020315 від 02.03.2015р. у розмірі 167 539,44 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2015р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що вона відповідає вимогам до вкладника згідно статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підстави для невключення їх до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми вкладу, відсутні, а тому право на отримання гарантованої суми вкладу протиправно та безпідставно порушено відповідачем.

В письмових поясненнях на касаційну скаргу, Уповноважена особа просила постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.03.2015р. між ПАТ «Дельта Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №005-09509-020315 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору, сума Вкладу складає 6 750 доларів США. Процентна ставка на суму Вкладу становить 5,5 процентів річних, з урахуванням умов, визначних в пп. пп. 1.4.1 та 1.11.2 цього Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2.

Вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по 01.04.2015р. включно.

Крім того, 02.03.2015р. між позивачем та Банком було укладено Додаткову угоду №1 до Договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США №005-09509-020315 від 02.03.2015р., якою, зокрема, передбачено, що сторони домовились викласти пункт 1.8 ст. 1 Договору в наступній редакції: « 1.8 Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.

У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».

02.03.2015р. ОСОБА_5 на депозитний рахунок позивача НОМЕР_2 внесено 6 750 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46664821 від 02.03.2015р.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк». В наступному строки здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 02.10.2015р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №71 від 08.04.2015р. внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015р. до 02.09.2015р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №147 від 03.08.2015р. «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015р. включно.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015р. прийнято рішення №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича строком на 2 роки з 05.10.2015р. до 04.10.2017р. включно.

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також Фонд) опубліковано оголошення про те, що з 11.06.2015р. ПАТ «Дельта Банк» починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03.03.2015р. включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи чотирьох банків.

Згідно витягу з Протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408 від 29.05.2015р. від 15.09.2015р., комісія дійшла до висновку, що Договори банківських вкладів, укладені між Банком та фізичними особами після 16.01.2015р. включно, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є одночасно кредиторами Банку, є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також, Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі й договір банківського вкладу (депозиту) №005-09509-020315 від 02.03.2015р., укладений між позивачем та АТ «Дельта Банк».

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» №813 від 16.09.2015р. вирішено застосувати наслідки нікчемності Договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно переліку, наведеного в Додатку № 1, в якому міститься інформація про договір банківського вкладу (депозиту) №005-09509-020315 від 02.03.2015р.

Листом від 23.09.2015р. №8821/2844 тимчасова адміністрація АТ «Дельта банк» повідомила позивача про визнання договору банківського вкладу (депозиту) від 02.03.2015р. №005-09509-020315 нікчемним правочином згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право Уповноваженої особи Фонду на перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими цей Закон пов'язує нікчемність правочину. Разом з тим, відповідачем не визначена конкретна підстава нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч. 3 ст. 38 Закону, та не доведено, що договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та банком має ознаки нікчемного правочину, а також що вказаний договір є нікчемним у розумінні вимог цивільного законодавства України. В свою чергу доводи відповідача, щодо отримання певних переваг перед іншими вкладниками стосуються не позивача, а іншої особи, а відтак не можуть бути враховані при вирішенні даної справи.

Крім того, суд дійшов висновку, що доводи уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою фізичною особою, є безпідставними, оскільки ні Законом України «Про банки і банківську діяльність» або іншими нормативно-правовими актами не передбачена заборона вчинення вищевказаних дій.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в момент укладення договору банківського вкладу між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем діяли обмеження у діяльності банку, визначені постановою НБУ від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», а відповідно до положень Постанови Правління Національного Банку України №365 від 16.09.2013р. «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» безготівкове перерахування коштів в іноземній валюті дозволяється лише з інших власних рахунків або шляхом внесення грошових коштів у касу банку. Зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи не дозволяється.

Також суд виходив з того, що перерахування коштів фактично на рахунок позивача не проводилось, а мало місце перерахування коштів від третьої особи, зокрема відбулося коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов'язань. А укладення правочину в час дії певних обмежень у діяльності банку призвело до фактичного збільшення гарантованої суми відшкодування коштів вкладникам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. діяла у межах наданих їй повноважень та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а наказ в частині визнання нікчемним договору, укладеного між позивачем та АТ «Дельта Банк» та застосування наслідків нікчемності до договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та АТ «Дельта Банк» є правомірним.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Приймаючи рішення про визнання укладеного з позивачем договору банківського вкладу нікчемним відповідачем не зазначено передбачені законом підстави для цього, а також не надано судам попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження наявності таких підстав.

Посилання відповідача на пункт 7 частини 3 статті 38 цього Закону є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено які переваги чи пільги отримала саме позивач внаслідок укладення договору банківського вкладу, а доводи відповідача свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, однак такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.

Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 цього Закону.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.

В ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу, позивач в силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим його дій та бездіяльності.

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, дотримання посадовими особами вимог щодо нерозголошення банківської таємниці, а також наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Водночас, в постанові від 04.07.2018р. №819/353/16 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення (наказу) в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним.

Так, у постанові суд зазначив про те, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом помилково, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом №813 від 16.09.2015р. в частині визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» від 02.03.2015р. №005-09509-020315, та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, а справа в цій частині - закриттю. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 340, 349, 352, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. скасувати повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2015р. скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом №813 від 16.09.2015р. в частині визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» від 02.03.2015р. №005-09509-020315, та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2015р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук