Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2019 року у справі №814/2647/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

Київ

справа №814/2647/16

адміністративне провадження №К/9901/15837/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя - Князєв В.С.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.)

у справі № 814/2647/16

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,

про визнання протиправним та скасування наказу від 21.11.2016 № 317 о/с, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. В грудні 2016 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Миколаївській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21.11.2016 року № 317 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції;

1.2. поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора Новобузького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області зобов'язавши Головне управління Національної поліції в Миколаївській області;

1.3. стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 21.11.2016 № 317 о/с, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21.11.2016 року № 317 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції.

2.2. Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора Новобузького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

2.3. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 22.12.2016 року до дати винесення судового рішення у розмірі 7629,16 грн. без відрахування податків та зборів та без врахування стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

2.4. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3641,19 грн. без відрахування податків та зборів.

2.5. Допущено постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора Новобузького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

2.6. Допущено постанову до негайного виконання в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3641,19 грн. без відрахування податків та зборів.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не надав доказів, що у нього мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також на підтвердження того, що позивачу пропонувалися посади з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, як це передбачено вищезазначеними нормами права. Також не надано доказів, що при вирішення питання про звільнення позивача відповідачем було оцінено та враховане можливе переважне право позивача на залишення на посаді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

4. 19 червня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення, а в задоволенні позову відмовити повністю.

5. В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Миколаївській області вказує на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано норми трудового законодавства, оскільки порядок дій відповідача, під час здійснення реорганізації, передбачений нормами спеціального законодавства - статтею 68 Закону України «Про Національна поліцію». Тому, приписами даної статті передбачено лише необхідність попередження поліцейського про можливість скорочення та врахування керівником досвіду роботи і ставлення до виконання службових обов'язків при призначенні на інші вакантні посади. Відтак, враховуючи визнання атестаційною комісією ОСОБА_3 таким, що не відповідає займаній посаді, що підтверджується протоколом від 11.03.2016, тому у відповідача не було підстав застосовувати зазначені критерії переважного права. Доводи ж судів, що невідповідність займаній посаді, встановлена атестаційною комісією спростована висновками, наведеними в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2016, на думку скаржника не є обґрунтованими, оскільки із тексту вказаного рішення не вбачається визнання недійсним та скасування даного протоколу атестаційної комісії, а, відтак, останній є допустимим доказом і повинен враховуватись під час розгляду справи. Крім того, відповідачем вказано на порушення судами попередніх інстанцій щодо не наведення розрахунку при задоволенні вимог щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку.

6. Позивачем відзиву чи заперечення на дану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

8. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в письмовому провадженні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

9. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №3 о/с від 7 листопада 2015 року відповідно до п.9 та 12 розділу ХІ Закону Україну "Про національну поліцію" позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання капітан в порядку переатестування на посаду старшого інспектора Новобузького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

10. 11 березня 2016 року атестаційна комісія №1 ГУ НП в Миколаївській області за результатами співбесіди прийняла рішення, оформлене протоколом ОП№15.00004514.0023324 від 11 березня 2016 року, про невідповідність позивача займаній посаді, і рекомендувала звільнити його зі служби в поліції через службову невідповідність.

11. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 30 березня 2016 року №63 о/с позивача відповідно до п. 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність) звільнено зі служби в поліції. Підставою для звільнення слугував атестаційний лист від 11 березня 2016 року з висновками атестаційної комісії.

12. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ №63о/с від 30.03.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції, поновлено на посаді та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу.

13. 19.09.2016 позивач був письмово повідомлений про наступне звільнення зі служби в поліції.

14. В подальшому, наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21.11.2016 року за № 317 о/с позивача звільнено зі служби за п. 4 с. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

15. Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №6 затверджені тимчасові штати органів і підрозділів головних управлінь Національної поліції та, зокрема, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

16. Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 31.05.2016 року №440дск оголошено, зокрема, штати Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та перелік змін у штатах Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

17. Відповідно до додатку 2 затверджено перелік змін у штатах Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до якого скорочуються всі тимчасові посади у кількості 3263 посад, у т.ч. утримується з державного бюджету - 3263 посад, у Головному управлінні - 3263 посади.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

18. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частина 6 статті 43 Конституції України: Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

20. Абзац 4 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): Переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

21. Частина 1 статті 68 Закону № 580-VIII: У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

22. Частина 2 статті 68 Закону № 580-VIII: Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

23. Частина 3 статті 68 Закону № 580-VIII: Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

24. Пункт 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII: Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

25. Частина 5 статті 68 Закону № 580-VIII: Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

26. Частина 1 статті 42 Кодексу законів про працю України: (далі - КЗпП України): При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

27. Частина 3 статті 492 КЗпП України: <…> Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації <…>.

28. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988): Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

29. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Наказ № 260).

30. Абзац 1 пункту 6 Розділу ІІІ Наказу № 260: Поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

31. Пункт 9 Розділу І Наказу № 260: При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

35. Суд зауважує, що приписами частини 3 статті 68 Закону № 580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

36. З системного аналізу вищевказаної норми Закону № 580-VIII вбачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

37. Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.

38. Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

39. Крім того, Суд зауважує, що посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статті загального законодавства - 492 КЗпП України, приписи якої регулюють питання здійснення пропозиції працівнику вакантних посад, не спростовує необхідність здійснення такої пропозиції відповідачем позивачу, виходячи із системного аналізу статті 68 Закону № 580-VIII - спеціального законодавства, що регулює питання проходження служби в Національній поліції України.

40. Суд підтримує позицію судів попередніх інстанцій, що Миколаївський окружний адміністративний суд, при розгляді справи щодо звільнення позивача з підстав невідповідності займаній посаді за результатами проходження атестації, надавав оцінку протиправності висновку атестаційної комісії. Відтак, відсутність в резолютивній частині вказаної постанови суду вказівки про його скасування не є підставою для повторного застосування його відповідачем у даних спірних правовідносинах, позаяк судом, у постанові від 11.08.2016 визнано атестацію такою, що проведена всупереч вимогам Закону, а висновок про його службову невідповідність - необґрунтованим та протиправним.

41. Стосовно доводів скаржника щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно відсутності в ГУНП в Миколаївській області процесу реорганізації, оскільки жодними доказами вказані доводи не підтверджено, Суд зазначає наступне.

42. У випадку скорочення тимчасового штату з одночасним введенням постійного штату, звільнення зі служби в поліції, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штатних одиниць у новому штаті. При цьому, саме по собі скорочення чисельності штатних одиниць у новому штаті не є підставою для звільнення зі служби в поліції чи зміни істотних умов її проходження, якщо у новому штаті зберігається посада, яку поліцейський обіймав у попередньому штаті, у тому числі тимчасовому штаті. Висновок щодо скорочення штату можливий за умови проведення порівняльного аналізу штату, який існував до реорганізації та після неї.

43. Відтак, враховуючи процесуальний обов'язок відповідача доводити правомірність видання наказу про звільнення позивача, Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних доказів щодо скорочення в новому штаті посади старшого інспектора Новобузького відділу поліції, яку обіймав ОСОБА_3

44. Таким чином, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, при ухваленні рішень щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 21.11.2016 № 317 о/с, поновлення на посаді, не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, що є підставою, у відповідності до статті 350 КАС України, для залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній частині.

45. Водночас, в частині доводів скаржника щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Суд зауважує наступне.

46. Приписами пункту 2 Постанови № 988 передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

47. Таким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, та який набрав чинності 27.05.2016.

48. Суд зауважує, що оскільки, враховуючи, що на день звільнення позивача - 21.11.2016, норми вказаного Порядку № 260, який є спеціальним нормативно - правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, набрали законної сили, тому доцільним є застосування Порядку № 260 до спірних правовідносин, приписи якого вказують на використання календарних, а не робочих днів, при розрахунку середньоденного забезпечення позивача.

49. Відтак, суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, дійшли помилкового висновку щодо необхідності використання робочих, а не календарних днів для вказаного обрахунку.

50. Так, загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 22.11.2016 по 23.02.2017 складає 94 календарних дні. Згідно довідки про грошове утримання, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 173,39 грн. Тому, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 16298,66 грн. (94 х 173,39 грн.).

51. Таким чином, суди попередніх інстанцій, присуджуючи до стягнення 11270,35 грн. середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, не застосували правовий акт - Порядок № 260, який підлягав до застосування у даних спірних правовідносинах, що є підставою для зміни вказаних судових рішень.

52. Крім того, Суд зазначає, що доводи скаржника про необхідність зазначення судами попередніх інстанцій розрахунку середнього заробітку, посилаючись, при цьому, на постанову Верховного Суду України від 14.01.2014 у справі № 21-395а13, спростовуються правовою позицією, викладеною у даній постанові, згідно якої «.. суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши, при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.».

53. Відтак, суди попередніх інстанцій, вказавши розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає до стягнення, не допустили відступу від вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України.

54. Таким чином, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій, при вирішенні вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не застосували правовий акт, який підлягав до застосування, що призвело до визначення невірного розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, а, відтак, є підставою для зміни судових рішень у вказаній частині.

55. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

56. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

57. Приписами частини 3 статті 351 КАС України визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

58. Згідно частини 4 статті 351 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

59. Керуючись статтями 341, 345, п.3 ч.1.ст.349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

60. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задовольнити частково.

61. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу змінити в мотивувальній частині, а також в резолютивній частині, виклавши абзаци 4-7 рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 22.11.2016 року до дати винесення судового рішення у розмірі 16298 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 66 коп. без відрахування податків та зборів.

Допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора Новобузького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць без відрахування податків та зборів».

62. В решті - вказані рішення судів залишити без змін.

63. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа