Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.01.2019 року у справі №806/2811/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 806/2811/18

провадження № К/9901/1888/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 806/2811/18

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування п. 2 протоколу № 121 від 24 листопада 2017 року, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу;

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шидловського В. Б., Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В.) від 30 листопада 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просила:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 року чоловіка ОСОБА_4, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) - протиправними;

- визнати протиправним та скасувати п. 2 протоколу № 121 від 24 листопада 2017 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що є дружиною померлого ОСОБА_4, що проходив військову службу у Збройних силах СРСР з 1960 року по 12 січня 1987 року. Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 86 від 21 липня 2009 року захворювання і причина смерті ОСОБА_4, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.

У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що вона набула право на виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_4 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у призначенні якої відповідач протиправно відмовив.

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону № 2011-ХІІ.

Визнано протиправним та скасовано п. 2 протоколу № 121 від 24 листопада 2017 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплати одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених пп. 1 п. 4 цього Порядку, а саме: 25 грудня 2013 року.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 14 січня 2019 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року залишити в силі. Разом з касаційною скаргою Міністерство оборони України подало заяву про зупинення виконання Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року до закінчення перегляду оскаржуваного рішення в касаційному порядку.

6. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. Водночас, ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні заяви про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі № 806/2811/18.

8. 19 березня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому остання просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року - без змін.

9. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4

11. За життя ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 1960 року по 12 січня 1987 року.

12. Згідно із витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв під час проходження військової служби від 21 липня 2009 року № 86, ОСОБА_4 отримав захворювання: «Початковий атеросклероз аорти, вінцевих судин серця, атеросклеротичний кардіосклероз, Но».

13. Згідно свідоцтва про смерть, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 22 квітня 2009 року Серії НОМЕР_1 та довідки про причину смерті № 93 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер.

14. Військово-лікарською комісією Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (витяг з протоколу засідання Комісії від 21 липня 2009 року № 86) встановлено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_4, 1939 року народження, отримане ним під час проходження військової служби: «Початковий атеросклероз аорти, вінцевих судин серця, атеросклеротичний кардіосклероз, Но», - що підтверджується постановою ВЛК при в/ч 41560 від 29 листопада 1986 року. Подальше прогресування серцево-судинних захворювань призвело до розвитку: «Набряку головного мозку. Атеросклерозної мішотчастої аневризми внутрішньої сонної артерії», - що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка підтверджена свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2009 року, виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області та довідкою про причину смерті № 93 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, виданою ВМКЦ ЦР. Захворювання і причина смерті, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.

15. 27 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Міністерства оборони України через Новоград-Волинський-Червоноармійський об'єднаний міський військовий комісаріат з заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю чоловіка - ОСОБА_4 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

16. У подальшому, Новоград-Волинським-Червоноармійським об'єднаним міським військовим комісаріатом було оформлено та через Житомирський обласний військовий комісаріат надіслано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України усі необхідні документи для прийняття рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

17. 24 листопада 2017 року рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання Комісії № 121, відмовлено ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги, зокрема з підстав, що її чоловік ОСОБА_4 на час смерті не був військовослужбовцем, а смерть не є наслідком виконання обов'язків військової служби, оскільки згідно з висновком військово-лікарської комісії Центрального регіону від 21 липня 2009 року смерть пов'язана проходженням військової служби, що не є тотожним. Крім того, звернення ОСОБА_2 за призначенням допомоги надійшло понад 3-річний термін після смерті чоловіка, що не відповідає вимогам п. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

18. Вважаючи, що Міністерством оборони України протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на час смерті чоловіка позивача, а саме Закон № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року № 328 (далі - Закон № 328), яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року і Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499).

20. Відповідно до положень ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_4) виплата одноразової грошової допомоги передбачалась лише у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби.

21. Оскільки, чоловік позивача на час смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) не був військовослужбовцем, (звільнений з військової служби у січні 1987 року) та згідно з висновком Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 21 липня 2009 року - його смерть, пов'язана з проходженням військової служби, що не є тотожним поняттю «виконання обов'язків військової служби», суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 499.

22. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що позивач вчасно не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, як це передбачено ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що Порядком № 499 не було передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

24. Таке право у позивача виникло з 25 грудня 2013 року у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 25 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок № 975.

25. З посиланням на п. 1 ч. 4 Порядку № 975, апеляційний суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога призначається не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.

26. У зв'язку з наведеним, апеляційний суд зазначив, що допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.

В обґрунтування такого висновку, апеляційний суд покликається на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 761/18099/15-а (К/9901/3406/18).

27. Водночас, суд апеляційної інстанції визнав безпідставним посилання суду першої інстанції на ч. 8 ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ, оскільки ОСОБА_2 неодноразово зверталася до Житомирського обласного військового комісаріату, як уповноваженого органу, за отриманням допомоги, що підтверджується наявними у матеріалах справи заявами позивача від 06 березня 2012 року вх. № П-104 та від 04 лютого 2015 року вх. № П-87.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, не навів жодних аргументів щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до вимог законодавства, яке набуло чинності після смерті чоловіка позивача.

29. Також скаржник зазначає на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо розміру одноразової грошової допомоги, яку він зобов'язав Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу (750-кратного прожиткового мінімуму), оскільки такий розмір одноразової грошової допомоги у разі смерті внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби - ані Законом № 2011-ХІІ, ані Порядком № 499 - не передбачено.

30. Разом з цим, скаржник зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст. 16 Закону № 2011-XII, в редакції Закону № 328 (яка діяла на час смерті ОСОБА_4) та Порядок № 499, які не передбачають можливості отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.

31. Скаржник зазначає, що наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

32. Водночас, посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 761/18099/15-а (К/9901/3406/18), скаржник вважає недоречним, оскільки цієї справи не є подібними зі справою, що розглядається: смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби; на час смерті (лютий 2014 року) норми Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 передбачали право членів сім'ї на отримання одноразової грошової допомоги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

34. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

35. Відповідно до ст. 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

36. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).

38. Пунктом 2 зазначеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

39. Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

40. Отже, оскільки згідно свідоцтва про смерть, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 22 квітня 2009 року Серії НОМЕР_1, чоловік позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, вірним є висновок суду першої інстанції, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, а саме квітень 2009 року.

41. Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній у 2009 році) передбачалося, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

42. Аналогічне правило закріплено Порядком № 499, згідно п. 1 якого, у разі загибелі (смерті) під час виконання обов'язків військової служби військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного чи резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога.

43. Зміст наведених норм, свідчить про те, що виплата одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого (померлого) проводиться лише у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби.

44. Водночас, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17) поняття «проходження військової служби» та «виконання обов'язків військової служби» не є тотожними, оскільки виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби. Тобто, визначення «під час проходження військової служби» є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби.

45. Оскільки, ОСОБА_4 на час смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) не був військовослужбовцем, (звільнений з військової служби у січні 1987 року) та його смерть настала не внаслідок виконання обов'язків військової служби, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 499.

46. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою смерті військовослужбовця та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

47. Водночас, вірно встановивши, що за законодавством, яке було чинним на час смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), позивач не мала право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 499, суд першої інстанції помилково зазначив, що позивач вчасно не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, як це передбачено ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ. Однак, такий висновок суду першої інстанції вцілому не впливає на правильність вирішення справи.

48. Враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, Суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним.

49. Отже, Сьомий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, а саме ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядок № 975, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

50. Водночас, посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 761/18099/15-а (К/9901/3406/18), колегія суддів вважає недоречними, оскільки ця постанова ухвалена за інших фактичних обставин. У зазначеній справі смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби та на час його смерті (лютий 2014 року) норми Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 передбачали право членів сім'ї військовослужбовця у разі його загибелі (смерті) після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, на отримання одноразової грошової допомоги.

51. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

52. З огляду на викладене, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року підлягає скасуванню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року - залишенню в силі.

53. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року скасувати.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб