Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №233/666/17

адміністративне провадження №К/9901/16349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2017 року (суддя Бєлостоцька О.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року (судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - управління ПФУ) про визнання дій та рішення незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ, у якому просив: визнати протиправними дії та рішення управління ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Донецької області від 17 березня 2016 року № 18-57-636 у розмірі 90 відсотків від заробітку; скасувати це рішення управління ПФУ; зобов'язати управління ПФУ здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Донецької області від 17 березня 2016 року № 18-57-636, у розмірі 90 відсотків місячного заробітку у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до статті 501 Закону України від 05листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (у редакції, яка діяла на момент призначення пенсії; далі - Закон № 1789-ХІІ), з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що усупереч вимогам статті 501 Закону № 1789-ХІІ управління ПФУ протиправно не перерахувало йому (ОСОБА_1.) пенсію на підставі довідки прокуратури Донецької області від 17 березня 2016 року № 18-57-636.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 501 Закону № 1789-ХІІ.

19 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури та надав довідку прокуратури Донецької області від 17 березня 2016 року № 18-57-636 про розмір середньомісячного заробітку станом на 01 грудня 2015 року.

Листом від 01 лютого 2017 року № 2218/03/09-17 управління ПФУ повідомило позивачу, що підстави для перерахунку його пенсії відсутні, оскільки чинне на теперішній час законодавство не містить положень про перерахунок пенсії пенсіонерам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1789-ХІІ.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області постановою від 19 червня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі йдеться про те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що оскільки на час звернення із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 501 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність у зв'язку із набранням чинності з 15 липня 2015 року Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ), відсутні підстави для перерахунку пенсії. Зазначає, що, як на його думку, слід застосовувати норми, які діяли на момент призначення пенсії.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 501 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 501 цього Закону у редакції, чинній до 15 липня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята цієї статті).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року делегував Уряду.

Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив.

15 липня 2015 року набув чинності Закон № 1697-VІІ, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом: Закон № 1789-ХІІ, крім <…> частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, <…>.

Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 501 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Значить, з 01 січня по 14 липня 2015 року Уряд не прийняв відповідний нормативно-правовий акт і не визначив умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15 липня 2015 року встановлені Законом № 1789-ХІІ підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури не діють, бо скасовані.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У справі, що розглядається, суди встановили, що у зв'язку зі зміною правового регулювання відносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, розмір призначеної ОСОБА_1 пенсії не зменшився.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ні частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ, не визнано неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція щодо пенсійного забезпечення прокурорсько-слідчих працівників вже була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 20 лютого 2018 року (справа № 674/900/16-а).

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що з 01 січня 2015 року - дня набрання чинності Законом № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», а в подальшому у зв'язку із набранням чинності 15 липня 2015 року Закону № 1697-VІІ, який містить аналогічну норму - Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, позаяк і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому пенсії, призначені за статтею 501 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Суд визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Отож, касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343 пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко