Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа №161/713/17

адміністративне провадження №К/9901/34038/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017р. (судді - Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за його позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними,

встановив:

У січні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо обмеження розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність, при перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Волинської області №18-61 вих. від 29.01.2016р.;

- зобов'язати Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити з 01.01.2016р. перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.06.2016р. без обмеження її розміру.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, відповідача зобов'язано здійснити з 01.01.2016р. перерахунок та виплату його пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90% відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Волинської області №18-61 від 29.01.2016р., водночас така відповідачем виплачується у значно меншому розмірі з посиланням на ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р., згідно якої передбачено обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» максимальним розміром 10 740,00 грн., тому розмір пенсії не може перевищувати вказаної суми. Вважає такі дії відповідача протиправними у зав'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.03.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо обмеження розміру пенсії в десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність, при перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Волинської області №18-61 вих. від 29.01.2016 року.

Зобов'язано Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.06.2016 року без обмеження її розміру в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017р. постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.03.2017р. скасовано, та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи застосовано норми законодавства які не підлягали застосуванню до даних правовідносин. Зокрема посилався на те, що оскільки пенсія йому призначена у 2003 році, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а тому при її перерахунку має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничним розміром.

Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Посилався на те, що відсутні законодавчі підставі для здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії без обмеженні її граничного розміру.

Крім того посилається на те, що відмова у здійсненні позивачу перерахунку пенсії обгрунтована безпідставністю таких вимог, оскільки перерахунок позивачу згідно поданої довідки вже проведений. З аналогічним позовом позивач вже звертався до Луцького міськрайонного суду Волинської області, який постановою від 23.06.2016 р. позов задовольнив та зобов'язав Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016р. перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час призначення пенсії) в розмірі 90% від суми заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Волинської області №18-61 від 29.01.2016р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, за змістом ст. 2 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668-VI, в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивача) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, у тому числі, Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, не може перевищувати 10740 гривень.

Наведені норми кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV), за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.

У подальшому, відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, дія встановленого ст. 2 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ та ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обмеження розміру максимального розміру пенсії продовжена до 31.12.2017р.

Судами встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 02.06.2003р. отримує пенсію за вислугу років призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% середнього заробітку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 року працівникам прокуратури збільшено посадові оклади, у зв'язку з чим позивач 20.04.2016р. звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку розміру його пенсії.

Рішенням від 22.04.2016р. відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 23.06.2016р. рішення Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 22.04.2016р. щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Волинської області №18-61 від 29.01.2016р. відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати визнано неправомірним та зобов'язано здійснити з 01.01.2016р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90% відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Волинської області №18-61 від 29.01.2016р.

На виконання постанови суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу, яка виплачується йому у розмірі 10740,00 грн.

В грудні 2016р. позивач звернувся до відповідача за відповідним роз'ясненням щодо обмеження розміру його пенсії.

Листом від 04.01.2017р. №189/02-15 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р., якою передбачено обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» максимальним розміром 10740,00 грн., розмір його пенсії не може перевищувати вказаної суми.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, а тому позивач має право на перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент виходу позивача на пенсію - 02.06.2003р. розмір його пенсії не обмежувався жодним законодавчим актом, а тому і при проведенні перерахунку її розмір також не може бути обмежений.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 10740 грн.).

Крім того, відповідно до ч. 18 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014р. максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Враховуючи що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування по відношенню до позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що законні підстави для виплати пенсії у більшому, ніж обмеженому розмірі відсутні.

З висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що відповідачем на виконання судового рішення здійснено перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом тимчасовий максимальний її розмір, такі положення закону у спірний період неконституційними не визнавались і підлягали застосуванню відповідачем під час обчислення пенсії позивачу, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім того, станом на час перерахунку відповідачем пенсії позивача діяли положення Закону України «Про прокуратуру», які в свою чергу не містять застереження про застосування обмежень пенсії максимальним розміром щодо окремих категорій пенсіонерів, а постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.06.2016р. не містить висновків та рішення щодо перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 22.05.2018р. (справа №205/8204/16-а), від 03.04.2018р. (справа №361/4922/17), від 15.08.2018р. (справа №161/9572/17).

Посилання позивача в касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 10.12.2013р. у справі №21-420а13, від 10.12.2013р. у справі №21-348а13, від 17.12.2013р. у справі №21-445а13, від 15.12.2015р. у справі №21-4289а15 є помилковим, оскільки у вказаних справах вирішувалося питання вибору норми права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, в частині визначення саме розміру пенсії у відсотках, встановленого на момент призначення пенсії, а не питань виплати пенсії без обмеження граничним розміром, встановленим законодавством у певний період.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук