Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №804/19729/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа №804/19729/14

адміністративне провадження №К/9901/25541/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Маркет-сервіс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.

Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя - Суховаров А. В., судді: Головко О. В., Ясенова Т. І.) у справі №804/19729/14.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Маркет-сервіс" (далі - ТОВ "Маркет-сервіс") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) від 07.08.2014 №0006722201, №0006712206, №0006672203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 в позові відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 визнано нечинною постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 в частині відмови в позові ТОВ "Маркетсервіс" до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006722201 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1510619,00 грн., штрафними санкціями - 755309,50 грн., а всього - 2265928,50 грн. Провадження у справі в цій частині закрито.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 07.08.2014 №0006712206, №0006672203.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2015.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ДПІ у Жовтневому районі м.

Дніпропетровська зазначає про правомірність застосування санкцій відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки сума валютної виручки зменшена при виконанні контракту з нерезидентом без наявності рішення про таку невідповідність, яке повинно бути прийняте Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті. Також зазначає про правомірність застосування санкцій на підставі статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" з огляду на порушення касової дисципліни, встановленої під час проведення перевірки. Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що дія статті 250 Господарського кодексу України не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Жовтневому районі м.

Дніпропетровська проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Маркет-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з
01.07.2012 по 31.12.2013.

За результатам проведеної перевірки складено акт 22.07.2014 №5133/22-01/31181487, в якому зафіксовано наступні порушення:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1510619грн. ;

пункту 1.8 "Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України
28.05.1999 №338/3631) - порушено строки зарахування валютної виручки у іноземній валюті у сумі 137500 дол. США, що тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми;

підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та Порядку №1020, а саме - подано податковий розрахунок ф. №1ДФ за 4 кв.2012 року, 1-2 кв. 2013 року з недостовірними відомостями про доходи, які були нараховані (сплачені) на користь платника податків;

пунктів 2.8,2.11,3.1,3.5,7.39 та 7.41 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями), встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі.

На підставі акту перевірки податковим органом 07.08.2014 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0006722201, згідно з яким нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1510619,00 грн. та штрафних санкцій в розмір 755309,50грн. ; № 0006712206, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 48917,16грн. №0006672203 про нарахування фінансової санкції за порушення касової дисципліни на суму 63541,80грн.

До початку апеляційного перегляду від сторін надійшли клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006722201 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1510619,00 грн., штрафних санкції 755309,50 грн., а всього 2265928,50 грн. в зв'язку з примиренням через досягнення податкового компромісу. До клопотань надано рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська №9700 від
20.04.2015 щодо погодження застосування процедури податкового компромісу та платіжне доручення про сплату узгодженого податкового зобов'язання відповідно до пункту 8 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового Кодексу України

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 визнано нечинною постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 в частині відмови в позові ТОВ "Маркетсервіс" до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006722201 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1510619,00 грн., штрафними санкціями - 755309,50 грн., а всього - 2265928,50 грн. Провадження у справі в цій частині закрито.

Судами також встановлено, що між ТОВ фірма "Маркет-сервіс" (постачальник) та Компанією "EUROTIRE, INC." (покупець) (США) укладено контракт від 12.12.2011 № 12/12-2011 на постачання пневматичних шин для кар'єрної і шляхо-будівельної техніки виробництва ТОВ "Український завод СКГШ)". Валюта розрахунків - дол. США.

При виконанні контракту зменшено вартість експортованого товару на користь нерезидента фірми "EUROTIRE, INC." на загальну суму 137 500 дол. США на підставі документів, за якими в період експлуатації шин кінцевим споживачем - компанією Barrick Gold Согр було виявлено дефекти отриманих шин.

Згідно наданого рахуноку-фактуру (INVOICE) від 03.04.13р. б/н на суму 137 500 дол. США виставлений компанією "Eurotire Іпс" ТОВ фірмі "Маркет-сервіс" за яким: ТОВ фірма "Маркет-сервіс" повинна відправити морським транспортом на умовах гарантійної заміни:

шини 37.00-57 - за ціною 19 500,00 дол. CШA - 5 шт. на суму - 97 500 дол. США, шини 40.00-57 - за ціною 20 000,00 дол. США. - 2 шт. на суму - 40 000 дол. США, всього на суму 137 500 дол. США та з наданням в тексті прохання про сплату суми - 137 500 дол. США.

За доводами контролюючого органу на порушення вимог пункту 1.8 "Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 №338/3631) при виконанні договору від 12.12.2011 №12/12-2011, а саме сума валютної виручки зменшена вже при виконаних нерезидентом фірмою "Eurotire Іnс", США зобов'язань по договору, на підставі перегляду ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх якісних характеристик умовам договору - на суму неякісних товарів - 137 500 дол. США без наявності рішення про таку невідповідність, яке повинно бути прийняте Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті або іншого органу (експертної організація тощо), уповноваженої розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

В результаті чого, ТОВ фірмою "Маркет-сервіс" порушено строки зарахування валютної виручки у іноземній валюті встановлений статтею 1 Закону України від
23.09.94 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями, а саме виручка у іноземній валюті зарахована на валютний рахунок в уповноваженому банку ТОВ фірма "Маркет-сервіс" пізніше ніж 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортовано, без висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (з урахуванням вимог Постанови ПБУ від 16.11.2012 №475 - зареєстровано в Мін'юсті
16.11.2012 №1921/22233, Постанови НБУ від 14.05.2013 №163 Зареєстровано в Мін'юсті України 14.05.2013 за №718/23250).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з пунктом 1.8. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором, зокрема, відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів.

Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Таким чином, наведені вище норми відповідно Інструкції можуть бути застосовані виключно при наявності відповідного спору між сторонами зовнішньоекономічних відносин, пов'язаного із фактом невідповідності товару, що перевозиться, якісним та кількісним характеристикам відповідно до умов договору.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, спору між ТОВ "Маркетсервіс" та Компанією "EUROTIRE, INC." не виникло. Позивач визнав дефект окремих шин на загальну суму 137500 дол. США, про що складений дефектний акт та укладена додаткова угода. За домовленістю контрагентів зменшена ціна контракту.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про порушення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та протиправність нарахування пені згідно податкового повідомлення-рішення № 0006712206 від 07.08.2014.

Крім того, за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі товариства 21.01.2013 в сумі 15772,30

грн. за рахунок відсутності підпису отримувача готівкових коштів (ОСОБА_1) у видатковому касовому ордері від 21.01.2013 №20 на суму 15780,0 грн., що є порушенням пунктів 2.8 та 3.5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення №637).

Залишок готівкових коштів у касі товариства на кінець дня 21.01.2013 складає - 9.30 грн. Ліміт залишку готівки в касі складає - 17,00грн. Перевищення ліміту каси складає: 15780,00грн. +9,30грн. =15772,30грн.

Встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі товариства 23.01.2013 в сумі 15772,30 грн. за рахунок відсутності підпису отримувача готівкових коштів (ОСОБА_1) у видатковому касовому ордеру від 23.01.2013 №22 на суму 15780,00
грн., що є порушенням пунктів 2.8 та пунктів 3.5 Положення №637.

Залишок готівкових коштів у касі товариства на кінець дня 23.01.2013 складає - 9.30грн. Ліміт залишку готівки в касі товариства складає - 17,00грн. Переміщення ліміту каси складає: 15780,00+9.30-17,00грн. = 15772,30грн.

В порушення пунктів 2.11,3.1,7.39 та 7.41 Положення №637 встановлено видачу готівкових коштів працівнику товариства ОСОБА_2 на господарські потреби по звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 04.09.2012 №340 на суму 452,60грн., без оригіналу документу, який підтверджує факт витрат готівкових коштів.

Відповідно до розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004 касова операція - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.8 Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Відповідно до пункту 3.1 Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з пунктом 3.4 Положення, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відповідно до пунктом 3.5. Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Разом з тим, під час розгляду справи колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку щодо неправомірності застосування контролюючим органом положень Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 для здійснення розрахунку штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні - рішенні від
07.08.2014 №0006672203, зважаючи на наступне.

Статтею 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 08.06.1995 № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення.

Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

Оскільки, шляхом прийняття "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, було врегульовано правовідносини державним органом, який наділено законодавчою ініціативою, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу таких правопорушення, як перевищення лімітів залишку готівки у касах, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1 Указу № 436/95, та вважає за неможливе їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від
15.12.2004 № 637.

Поряд з цим, колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність застосування санкцій з підстав пропуску строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України з огляду на наступне.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлені строки застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій у терміни півроку з моменту встановлення правопорушення, але не більш ніж рік з моменту його скоєння.

Відповідно до частини 2 статті 250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

При цьому частина 2 статті 250 Господарського кодексу України вступила в законну силу з 01.01.2011 згідно із доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України".

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи, що відповідно до акту перевірки датами вчинення ймовірних порушень позивачем є дати після 01.01.2011, норма статті 250 Господарського кодексу не поширюється.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.

Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі №804/19729/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Р. Ф. Ханова