Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №815/1223/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2019 року

Київ

справа №815/1223/18

адміністративне провадження №К/9901/19357/19, №К/9901/12769/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В. та Саприкіної І. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом компанії Хан Інтернешнл Корп. (Khan International Corp. ) до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіонального бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Романов", Новоселівська сільська рада Березівського району Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Романовв", ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року (у складі судді Бутенко А. В. ), постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року (у складі колегії суддів: Градовського Ю. М., Крусяна А. В., Яковлєва О. В. ) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів (Градовського Ю. М., Крусяна А. В., Яковлєва О. В. ),

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Компанія Хан Інтернешнл Корп. (Khan International Corp. ) (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіонального бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича (далі також - відповідач, державний реєстратор), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Романов" (далі також - третя особа 1, ТОВ "Романов"), Новоселівська сільська рада Березівського району Одеської області (далі також - третя особа 2, сільська рада), Товариство з обмеженою відповідальністю "Романовв" (далі також - третя особа 3, ТОВ "Романовв"), ОСОБА_1 (далі також - третя особа 4), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", індексний номер: 37562633 від 13 жовтня 2017 року 10:25:27, на підставі якого було внесено реєстраційний запис № 22816223 про право власності ТОВ "Романовв" (код ЄДРПОУ 41622608) на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське вул. Заводська, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 103665751108).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вищезазначене рішення державного реєстратора прийняте всупереч діючим нормам законодавства про іпотеку та заборону на відчуження предмету іпотеки, що спричинило виведення предмета іпотеки з-під власності боржника.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у державного реєстратора були відсутні законодавчо визначені підстави для прийняття рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", індексний номер: 37562633 від 13 жовтня 2017 року 10:25:27, на підставі якого було внесено реєстраційний запис № 22816223 про право власності ТОВ "Романовв" (код ЄДРПОУ 41622608) на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське вул.

Заводська, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 103665751108).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернувся із касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а провадження у справі закрити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги подані 02 травня 2019 року та 01 липня 2019 року.

Ухвалами Верховного Суду від 24 червня 2019 року та 24 жовтня 2019 року відкрито касаційні провадження у справі № 815/1223/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційні скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 20 вересня 2005 року, ТОВ "Романов" орендувало у Іллічівської МР Одеської області земельну ділянку загальною площею 2,1446 га в с. Малодолинське, м. Іллічівськ, по вул. Заводська, 5.

В подальшому на вказаній земельній ділянці, за рахунок залучених кредитних коштів від Компанії Хан Інтернешнл Корп., ТОВ "Романов" збудувало цілісний майновий комплекс лікеро-горілчаного заводу - із адміністративними будівлями та спорудами, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості.

У березні 2011 року між Компанією Хан Інтернешнл Корп. та ТОВ "Романов" був укладений іпотечний договір, згідно якого, іпотекою за цим договором забезпечується виконання іпотекодавцем, в особі - ТОВ "Романов" зобов'язань перед іпотекодержателем - Компанією Хан Інтернешнл Корп., що виникають з кредитного договору за № 1 від 25 жовтня 2001 року у сумі 2 621 644 дол. США та кредитного договору за № 3 від 01 вересня 2004 року у сумі 1 500 000 дол. США.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В. М. та зареєстровано у реєстрі за № 1067.

На підставі іпотечного договору - приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В. М. 30 березня 2011 року внесено реєстраційний запис про обтяження предмету іпотеки, а саме: щодо об'єктів нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - та внесено реєстраційний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження предмету іпотеки.

В подальшому, 13 жовтня 2017 року, державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондарем О. М. прийнято рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", індексний номер: 37562633, на підставі якого внесено реєстраційний запис за № 22816223 про право власності ТОВ "Романовв" на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське вул. Заводська, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 103665751108).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційних скаргах скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що позивач не має жодних прав на спірні об'єкти нерухомості, оскільки договір іпотеки, укладений 30 березня 2011 року, було визнано недійсним за рішенням суду. Крім того, право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_5. Також зазначає, що судами не встановлено обсяг дієздатності позивача, оскільки до суду не було подано жодного документу, який міг би підтвердити реєстрацію компанії Хан Інтернешнл Корп. (Khan International Corp. ).

Від учасників справи відзиву на касаційні скарги не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року не відповідають, а вимоги касаційних скарг є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно правомірності рішень державного реєстратора КП Новоселівської сільради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря О. М. "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", на підставі якого було внесено реєстраційний запис № 22816223 про право власності ТОВ "Романовв" на об'єкти нерухомості.

Разом з тим, з висловлених позивачем у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало порушення права власності позивача, зумовлене, як він вважає, невиконанням договору іпотеки.

Відносини, пов'язані з виконанням договору іпотеки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України "Про іпотеку".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому КАС України.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених КАС України.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог Компанія Хан Інтернешнл Корп. на нерухоме майно, в результаті укладеного договору іпотеки від 30 березня 2011 року, згідно з яким вказана юридична особа є іпотекодержателем та кредитором за основним кредитним договором, який укладений з ТОВ "Романов".

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про правомірність рішення державного реєстратора, на підставі якого було внесено реєстраційний запис про право власності ТОВ "Романовв", не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між компанією Хан Інтернешнл Корп. (Khan International Corp. ), ТОВ "Романов" та ТОВ "Романовв" стосовно виконання договору іпотеки.

Крім того, судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у справі № 501/528/18, апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2018 року про відкриття провадження у справі про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, відновлення записів про обтяження предмета іпотеки залишено без змін.

Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Важливо, що на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 квітня 2009 року у справі № 21-367во09, від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин стосовно державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 13 червня 2018 року у справі № 803/1125/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 817/2398/15, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов'язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_11 (Нідерланди), ОСОБА_12 (Швейцарія), ОСОБА_10 (Сполучене Королівство), ОСОБА_9 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою.

Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина 1 статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Частиною 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, п. 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 13089/87).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, висловлену в справі "Омельченко проти України" (заява № 45965/08) про визнання заяви, яка стосувалася розмежування юрисдикцій між адміністративним та цивільними судами, неприйнятною у зв'язку з відсутністю порушення права заявника на доступ до суду; Суд нагадав, що згідно з його прецедентною практикою, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду (тобто право на звернення до національних судів) становить лише один з його аспектів; для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (Bellet v. France, № 23805/94 п. 36, "Церква села Сосулівка проти України" № 37878/02 п. 50; Суд зазначає, що заявники мали можливість порушити провадження в національних судах, а суди ухвалити рішення, виходячи із суті їхніх позовів, незважаючи на початкову затримку, викликану питаннями щодо відповідної юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційні скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238,239,341,344,349,354,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом компанії Хан Інтернешнл Корп. (Khan International Corp. ) до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіонального бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Романов", Новоселівська сільська рада Березівського району Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Романовв", ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз'яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

І. В. Саприкіна