Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №815/319/16

адміністративне провадження №К/9901/13867/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Тарасишиної О.М. від 29.02.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Домусчі С.Д., Коваля М.П., Кравця О.О. від 12.07.2016 у справі №815/319/16 за позовом ОСОБА_3 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, визнання протиправними дій департаменту щодо видання наказу про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та про скасування наказу від 14.01.2016 № 109 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуат,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо видання Наказу від 14 січня 2016 року № 109 "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації", зареєстрованої 06.09.2012 за № ОД 18212159066;

- скасувати Наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 14 січня 2016 року № 109 "Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації";

- визнати протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Рідоша Руслана Віталійовича при складанні Акту «Перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» від 06.01.2016 відносно перевірки об'єкта будівництва двохповерхового житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1;

- визнати нечинним Акт «Перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» від 06.01.2016, щодо перевірки об'єкта будівництва двохповерхового житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, визнано протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо прийняття наказу від 14 січня 2016 року №109 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації», зареєстрованої 06.09.2012 за № ОД 18212159066.

Скасовано наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 14 січня 2016 року №109 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації», зареєстрованої 06.09.2012 за № ОД 18212159066.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння - будинок АДРЕСА_1 знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та їх право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток цих осіб у праві власності на це домоволодіння. Таким чином, заява про прийняття в експлуатацію вищевказаного об'єкта з урахуванням приписів абз. 2 п. 3.2 Порядку та ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (із змінами та доповненнями) повинна бути підписана усіма співвласниками домоволодіння. Наголошує, що позивач при здійснені в 2009 році самовільного будівництва на порушення статті 5 Закону України "Про основи містобудування" не витримав дозвільні та узгоджувальні процедури, не врахував законні інтереси ОСОБА_2 та вимоги як власника і користувача суміжної земельної ділянки та вчинив низку правопорушень.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.01.2016 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області провів перевірку відповідності збудованих об'єктів нерухомості вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 06.01.2016.

Актом перевірки зафіксовано, що на присадибній земельній ділянці за адресою об'єкта перевірки розташований двоповерховий житловий будинок на двох власників - гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 Реконструкція частини житлового будинку здійснена шляхом надбудови і прибудови додаткових приміщень до частини житлового будинку гр. ОСОБА_3 та прибудови гаражу з коморою, які виконано протягом 2007-2008 років. Будівельні роботи виконані за відсутності відповідного дозвільного документу, оскільки прийняті до експлуатації будівлі за вказаною адресою згідно спрощеної процедури, передбаченої наказом Мінрегіонбуду №92, у 2012 році (будівельна амністія) на підставі поданої гр. ОСОБА_3 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої в подальшому Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД 18212159066 від 06.09.2012.

Розглянувши надану ОСОБА_3 декларацію та матеріали технічної інвентаризації встановлено, що згідно інформації, зазначеної у п.3 декларації, кількість житлових кімнат становить 5, проте згідно технічного паспорту кількість житлових кімнат 4, загальна площа приміщень за декларацією становить 137,8 кв.м., по технічному паспорту - 103,6 кв.м., житлову площу зазначено 72,3 кв.м., по технічному паспорту житлова площа становить 51,7 кв.м.

У зв'язку з цим, перевіряючий дійшов висновку, що ОСОБА_3 у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД 18212159066 від 06.09.2012, подав недостовірні дані.

За результатами проведеної перевірки наказом від 14 січня 2016 року №109 «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації» Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області скасував реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 18212159066 від 06.09.2012.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції покликався про протиправність висновків відповідачам щодо того, що позивачем подано недостовірні дані на час реєстрації 06.09.2012 декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД НОМЕР_1, оскільки згідно технічного паспорту від 11.09.2009, який був чинним на час реєстрації декларації, кількість кімнат та площі відповідають кількості, зазначеній у декларації, що також підтверджено і технічним паспортом від 23 грудня 2013 року, на який посилався головний інспектор будівельного нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Рідош Р.В.

Також суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на висновки судових будівельно-технічних експертиз Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.06.2010 № 2905 та від 23.01.2015 № 1971, зазначивши, що такі висновки отримані за результатами розгляду цивільних справ та в період, який не припадає на здійснення 06.09.2012 реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 18212159066.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що відповідач, всупереч положенням статті 58 Конституції України, послався на статтю 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як на правову підставу для винесення наказу №109 від 14.01.2016, незважаючи на те, що станом на 06.09.2012 таких наслідків, як скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації за подачу недостовірних даних у декларації, не існувало.

Касаційний суд погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

За змістом частин першої та другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль визначається як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

В контексті вказаних норм будівництво об'єкта завершується реєстрацією права власності на об'єкт містобудування, а проведення архітектурно-будівельного контролю здійснюється у процедурі його створення.

Законом України від 20.11.2012 N 5496-VI, який набрав чинності 05.01.2013 р., Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» було доповнено статтею 39-1, частиною другою якої передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому відповідно до частини третьої цієї статті після скасування реєстрації відповідного повідомлення або декларації замовник має право повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Відповідні зміни постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 N 918 були внесені до Порядку виконання будівельних робіт (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 466) та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461), які були доповнені відповідно п. 14 та п. 19 та на підставі яких Інспекцією був прийнятий оскаржуваний наказ. Зазначені зміни набрали чинності з 31.12.2013.

Відповідно до пункту 14 Порядку №466 з урахуванням внесених змін, у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Аналогічні положення передбачені пунктом 29 Порядку №461.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з покликаннями суду апеляційної інстанції, що оскільки відповідні зміни набули чинності у грудні 2013 року, поширення передбачених ними засобів архітектурно-будівельного контролю на правовідносини зі створення об'єкту містобудування, що мали місце у 2012 році є необґрунтованими, оскільки у такий спосіб відповідачем їм надано зворотню дію у часі, тобто поширено на правовідносини, що мали місце до їх прийняття.

У рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 окремою та самостійною підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Така перевірка здійснюється протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів. Водночас у визначений зазначеним Порядком строк відповідачем не було вжито заходів щодо виявлення порушень, які в подальшому стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Що стосується висновків акту перевірки від 06.01.2016 про наведення позивачем недостовірних відомостей у поданій декларації про готовність об'єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД 18212159066 від 06.09.2012, слід зазначити, що вказані висновки відповідача ґрунтуються виключно на невідповідності даних щодо кількості житлових кімнат, загальної площі приміщень та житлової площі, які зазначені у декларації та у технічному паспорті, виготовленому 23.12.2013 Комінтернівським РБТІ.

Проте, судами встановлено, що станом на 06.09.2012 - дату реєстрації Інспекцією ДАБК в Одеській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вказаного технічного паспорту не існувало. Натомість, в технічному паспорті від 11.09.2009, який був останнім на час реєстрації декларації, відомості щодо кількості кімнат і площі відповідають відомостям, зазначеним у декларації про готовність об'єкта до експлуатації

Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки підставами для винесення оскаржуваного Наказу слугувало подання позивачем недостовірних відомостей, що, на думку відповідача, полягало у зазначені кількості житлових кімнат, площі приміщень та житлової площі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права на вжиття інших заходів усунення можливих порушень, допущених позивачем, що передбачені законом та відповідають правовідносинам, що склались.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду