Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2020 року у справі №460/2583/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 460/2583/19

адміністративне провадження № К/9901/14285/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №460/2583/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Рівненській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2020 року

(головуючий суддя Нос С. П., судді Кухтей Р. В., Іщук Л. П. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 6 вересня 2019 року №915 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 16 вересня 2019 року №230 о/с "По особовому складу" у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 17 вересня 2019 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається на незаконність його звільнення зі служби в поліції.

Зазначає, що його було звільнено зі служби за діяння, яке є предметом доказування у рамках кримінального провадження, де його вина обвинувальним вироком суду не доведена.

Також стверджує, що усупереч приписам статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", був позбавлений права на захист, оскільки дисциплінарна комісія не отримувала його пояснень і не повідомляла йому про прибуття для дачі пояснень, хоча він не відмовлявся від цього.

Зрештою вказує, що у висновку службового розслідування також констатовано невиконання ним вимог посадової інструкції, однак жодного з перелічених порушень він не вчиняв, зокрема з тих причин, що не відповідав за відповідні напрямки роботи.

З огляду на це позивач вважає оскаржувані накази незаконними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року позов задоволено:

- визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 6 вересня 2019 року №915 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 16 вересня 2019 року №230 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 17 вересня 2019 року;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі: 99 155,16
грн.

- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Рівненській області судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в сумі: 10000,00
грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів у зв'язку з недоведеністю факту порушення позивачем службової дисципліни.

Так, суд вказав, що висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні, а інших порушень ним службових обов'язків чи вимог посадової інструкції не доведено.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач під час проведення службового розслідування порушив права позивача на захист у частині здійснення офіційного повідомлення для надання пояснень.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано й прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач правомірно й обґрунтовано притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського й дискредитує поліцію в цілому.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач вчинив проступок, який проявився в порушенні приписів Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року №1179. Суд вказав, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, а не на результатах досудового розслідування кримінального провадження щодо позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм законодавства, якими урегульовані питання притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які проходять службу в Національній поліції України, викладених в постановах Верховного Суду, зокрема, від 29 квітня 2020 року в справі №820/5543/17, від 14 листопада 2018 року в справах №815/6636/16, №802/522/16, від 24 жовтня 2018 року в справі №823/1460/17, від 19 вересня 2018 року в справі №818/248/17.

Також вказав, що суд апеляційної інстанції:

- помилково застосував норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України замість положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- не надав оцінки порушенню відповідачем процедури проведення службового розслідування, оскільки останній позбавив позивача можливості надати письмові пояснення щодо обставин порушення службової дисципліни;

- не надав оцінку обставинам, наведеним у висновку службового розслідування, у частині дотримання позивачем вимог посадової інструкції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказав, що повністю погоджується з оскаржуваним судовим рішенням й викладеними у ньому мотивами, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивач перебував на посаді заступника начальника Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з березня 2017 року.

7 серпня 2019 року на адресу керівника Головного управління Національної поліції в Рівненській області надійшов рапорт №1822 керівництва Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції про те, що в рамках розслідування кримінального провадження №62019240000000631 від 30 липня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, 7 серпня 2019 року о 19:20 год, неподалік магазину "Меркурій", що знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 32 у місті Вараш Рівненської області, капітан поліції ОСОБА_1 під час отримання від громадянина ОСОБА_2 грошових коштів у сумі: 39000,00 грн затриманий співробітниками Управління Служби безпеки України в Рівненській області, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, Генеральної прокуратури України.

Наказом від 7 серпня 2019 року №1401 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування й утворено склад дисциплінарної комісії за фактом порушення позивачем службової дисципліни.

8 серпня 2019 капітану поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вимаганні й одержанні неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненого службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією 6 вересня 2019 року складено висновок, яким встановлено, що позивач, порушивши приписи Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у вчиненні дій, що не сумісні з вимогами, які пред'являються до професійних і моральних якостей поліцейського.

Крім того, під час проведення службового розслідування перевірено службову діяльність позивача та його підлеглих працівників, повноту виконання вимог Посадової інструкції заступника начальника Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - "Посадова інструкція") й наказів керівництва, в результаті чого встановлено ряд суттєвих порушень, які відображені у висновку.

Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №915 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 6 вересня 2019 року за порушення службової дисципліни, невиконання вимог пунктів 1, 2 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1,2 частини третьої статті 1, пунктів 7,8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, статті 22, частини 1 статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", а також Посадової інструкції, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №230 о/с "По особовому складу" від 16 вересня 2019 року позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) з 16 вересня 2019 року.

Не погоджуючись із вказаними наказами відповідача й вважаючи звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до Пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з Пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - "Дисциплінарний статут"), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пункти 1,2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).

Згідно з пунктами 7,8 частин першої статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний: контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 9 листопада 2016 року № 1179 (далі - "Правила №1179"), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Пунктом 3 розділу ІV Правил №1179 визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина 1 статті 11 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з частинами другою і третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя статті 14 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частиною четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - "Порядок №893").

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку (пункт 5 розділу VI Інструкції).

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року касаційне провадження в справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Предметом спору в цій справі є правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Виходячи зі змісту оскаржуваних наказів відповідача від 6 вересня 2019 року №915 та від 16 вересня 2019 року №230о/с позивача звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни із посиланням на порушення пунктів 1, 2 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1,2 частини третьої статті 1, пунктів 7,8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, статті 22, частини 1 статті 24 Закону України "Про запобігання корупції", а також Посадової інструкції.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності й подальшого звільнення слугували порушення, установлені службовим розслідуванням і викладені у висновку службового розслідування від 6 вересня 2019 року.

Згідно з цим висновком у рамках службового розслідування за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення позивачем кримінального правопорушення було здійснено перевірку щодо його неправомірних дій.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач, порушивши приписи Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у вчиненні дій, що не сумісні з вимогами, які пред'являються до професійних і моральних якостей поліцейського.

Крім того, під час проведення службового розслідування перевірено службову діяльність позивача та його підлеглих працівників, повноту виконання вимог Посадової інструкції й наказів керівництва, в результаті чого встановлено ряд суттєвих порушень, які відображені у висновку.

Вказані порушення також стали підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права Верховний Суд зауважує таке.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог, й ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, дійшов висновку, що відповідач правомірно й обґрунтовано притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського й дискредитує поліцію в цілому.

Також апеляційний суд зазначив, що встановлені службовим розслідуванням обставини щодо порушення вимог Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію ", Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки поліцейських є самостійною й достатньою підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

У касаційній скарзі позивач покликається на помилкове обґрунтування судом апеляційної інстанції свого рішення застосуванням норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Суд зауважує, що дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції.

Натомість дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України поширюється, зокрема, на поліцейських.

У цій справі предметом позовних вимог є скасування наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення й поновлення його на цій посаді.

Зміст положень указаних Статутів у співставленні з мотивувальною частиною постанови, яка оскаржується, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Проте до цих правовідносин належить застосовувати положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Крім цього, з установлених судами обставин вбачається, що результати службового розслідування ґрунтуються, серед іншого, на основі висновку дисциплінарної комісії про неналежне виконанням позивачем вимог посадової інструкції, оскільки під час перевірки було виявлено ряд порушень, допущених підлеглими йому працівниками. Цей висновок слугував однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби.

Отже, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити та надати оцінку висновку службового розслідування та зібраним в ході цього службового розслідування доказам й оцінити доведеність матеріалами службового розслідування наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку, що стало підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Однак суд апеляційної інстанції обмежився лише оцінкою дотримання позивачем вимог Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції", Правил етичної поведінки поліцейських у контексті порушень, які стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Втім, виходячи з суті спірних правовідносин і предмету доказування у цій справі, суд апеляційної інстанції повинен був також дослідити правомірність висновку службового розслідування стосовно порушення позивачем вимог посадової інструкції.

Крім цього, у позовній заяві і відзиві на апеляційну скаргу позивач покликався на порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування. З огляду на це суд апеляційної інстанції повинен був перевірити обставини справи щодо дотримання відповідачем процедурних вимог службового розслідування й надати оцінку аргументам учасників справи стосовно порушення права позивача на захист.

Однак суд апеляційної інстанції не надав повної оцінки ні матеріалам службового розслідування, ні висновками суду першої інстанції, які ґрунтувалися на оцінці цих матеріалів. Також суд не навів мотивів прийняття або відхилення важливих і доречних аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному статті 242 КАС України.

Отже, у розумінні КАС України в основі обґрунтованого судового рішення лежать повнота і всебічність з'ясування обставин справи. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Відтак Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції є такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України. Тому оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, то з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність висновків в цілому по суті спору.

Відповідно до частини 1 -3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На переконання колегії суддів Верховного Суду, судом апеляційної інстанції при перегляді адміністративної справи не виконано вимоги статті 242, 308 КАС України, не надано оцінку усім доводам учасників справи, повністю не досліджено надані ними докази, не надано оцінку доречним обставинам, на які посилюється учасники справи.

За правилами частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін і, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.......................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

В. М. Соколов,

Судді Верховного Суду