Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.04.2020 року у справі №520/3799/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 520/3799/19

адміністративне провадження № К/9901/12832/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-допвідача - Уханенка С. А.,

суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року (суддя-доповідач Зеленський В. В., судді Чалий І. С., П'янова Я. В. ),

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (суддя Білова О. В. ) відмовлено у задоволенні позову громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним і скасування рішення від 28.03.2019 №109-19 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язання повторно розглянути його заяву-анкету від 28.08.2017 №166/27.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Костіва Т. З. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, а ухвалою суду від 18 березня 2020 року - відмовлено у відкритті апеляційного провадження з мотивів пропуску строку апеляційного оскарження і визнання судом неповажними наведених представником позивача підстав для його поновлення.

У касаційній скарзі представник позивача Костів Т. З. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 18 березня 2020 року та направити справу на новий судовий розгляд.

На обґрунтування скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його доводи про наявність об'єктивних і непереборних перешкод для подання апеляційної скарги в межах 30-денного строку з моменту отримання позивачем повного рішення суду першої інстанції, під якими слід розуміти хворобу представника позивача і перебування його на стаціонарного лікуванні протягом 12 днів.

У відзиві на касаційну скаргу Державна міграційна служба України просить відмовити в її задоволенні, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У силу частини 3 статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частини 3 статті 295 КАС України.

Як убачається з матеріалів справи, 23 вересня 2019 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення Харківського окружного адміністративного суду у цій справі. Повний текст судового рішення складений 03 жовтня 2019 року та отриманий особисто ОСОБА_1 29 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційну скаргу представник позивача Костів Т. З. подав 10 грудня 2019 року, обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження тим, що апеляційну скаргу подано на наступний день після закінчення його стаціонарного лікування.

На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху позивач надав копію виписки з медичної картки стаціонарного хворого, видану КЗОЗ "ХМКЛ №27", з відомостями про стаціонарне лікування Костіва Т. З. у період з 28 листопада по 09 грудня 2019 року.

Надаючи оцінку наведеній представником позивача підставі для поновлення строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту отримання повного рішення суду першої інстанції останнім днем тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги було 28 листопада 2019 року. Перебування представника позивача Костіва Т. З. на лікуванні з 28 листопада по 09 грудня 2019 року, за висновком суду, не перешкоджало позивачу своєчасно реалізувати своє право на оскарження судового рішення, позаяк для складення і подання апеляційної скарги позивач і його представник до хвороби останнього мали 29 днів, що є достатнім проміжком часу для підготовки та подання відповідного документа. Крім того, з урахуванням указаних у виписці з медичної карти Костіва Т. З. рекомендацій щодо спостереження у невропатолога за місцем проживання, дотримання режиму праці і відпочинку, уникнення переохолоджень і підйому тяжкості, призначеного прийому ліків, апеляційний суд уважав помилковими твердження позивача про перебування його представника саме на стаціонарному лікуванні. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що хвороба та необхідність стаціонарного лікування представника не є об'єктивною та непереборною підставою, яка перешкоджає оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження, оскільки сторони в адміністративному процесі є вільними у виборі представника і мають право обрати іншого на будь-якій стадії судового розгляду справи.

З висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, адже частина 2 статті 295 КАС України надає учаснику справи безумовне право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. При цьому перебування представника позивача на стаціонарному лікуванні, що беззаперечно підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого, об'єктивно унеможливило подання ним апеляційної скарги в останній день зазначеного строку, а вчинення цієї процесуальної дії на наступний день після виписки з лікарні свідчить про його добросовісну поведінку і відсутність зловживання процесуальними правами.

У свою чергу право учасника справи у виборі представника не вказує на його обов'язок змінювати раніше обраного представника в разі неможливості виконання останнім своїх професійних обов'язків за певних обставин, зокрема в період тимчасової непрацездатності.

Таким чином, ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження від 18 березня 2020 року прийнята судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права та без урахування всіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку.

У зв'язку з цим оскаржену ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, не можна визнати законною і обґрунтованою, що в силу частин 1 і 4 статті 353 КАС України є підставою для її скасування з направленням справи для продовження апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська