Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2020 року

Київ

справа №682/967/17

адміністративне провадження №К/9901/43675/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області,

третя особа: ПАТ Славутський комбінат "Будфарфор",

про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Сапальової Т.В., Боровицького О.А.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - відповідач), третя особа - ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор», в якому просила:

визнати протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати відповідача зарахувати роботу позивача в ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» на посаді ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді з 13 травня 1985 року по 21 серпня 1992 року та на посаді глазурувальника виробів будівельної кераміки з 20 листопада 1998 року по 22 січня 2007 року до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пільгову пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 8 лютого 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року позов задоволено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачка на момент звернення за призначенням пенсії досягла 51-річного віку, має загальний трудовий стаж понад 30 років та понад 10 років на роботах, що включені до Списку №2, а відтак має право на призначення пільгової пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено; постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у розумінні пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в поєднані зі статтею 100 цього Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах серед іншого залежить від того, чи працівник, який заявляє право на таку пенсію, обіймав посаду на виробництві чи виконував роботу, пов`язану із шкідливими і важкими умовами праці, яка точно відповідає виробництву, роботі, професії, посаді і показникам шкідливих і особливо важких умов праці Списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, однак в даному випадку позивачем даний факт письмовими доказами не підтверджений.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що посади, на яких працювала позивач (ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді та на посаді глазурувальника виробів будівельної кераміки), входили до Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, які дають позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Однак, судом апеляційної інстанції прийнято незаконне та необґрунтоване, тоді як судом першої інстанції прийнято рішення, яке відповідало закону.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №682/967/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №682/967/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13 травня 1985 року по 17 березня 1997 року працювала на посаді ливарника санітарно-будівельних керамічних виробів та в період з 20 листопада 1998 року по 22 січня 2007 року працювала на посаді глазурувальника виробів будівельної кераміки в ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор».

8 лютого 2017 року позивач звернулася до Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про призначення пенсії на пільгових умовах, проте отримала відмову, яку відповідач мотивував тим, що позивач не досягла віку 56 років, після яких набуде право виходу на пенсію, а також те, що позивачкою не було надано довідку, уточнюючу пільговий характер роботи на посаді глазурувальника виробів будівельної кераміки, а тому відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними звернулася з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту "б" частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року.

Згідно із пунктом "а" часини першої статті 100 Закону №1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до статті 62 вказаного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків №1 і №2 у випадку, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно.

У розділі 21900000 ХVIII «Скляне виробництво, виробництво керамічних, фарфорових і фаянсових виробів» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 під № 2190201а-13404 значиться посада ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що вперше посада ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді була віднесена до Списку № 2 посад та робіт, що дають право на пільгову пенсію, лише в 1993 році, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 13 травня 1985 року по 21 серпня 1992 року на посаді ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді з мотивів невіднесення вказаної посади за результатами проведеної у 2000 році атестації в ПАТ «Славутський комбінат Будфарфор» до переліку посад, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки до 21 серпня 1992 року проведення атестації робочих місць законодавством передбачено не було.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 682/3507/15-а.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу період роботи позивача на посаді ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді з 13 травня 1985 року по 21 серпня 1992 року, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З приводу зарахування до пільгового стажу період роботи позивача на посаді глазурувальника виробів будівельної кераміки з 20 листопада 1998 року по 22 січня 2007 року, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, то колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Зі змісту розділу 21900000ХУШ "Скляне виробництво, виробництво керамічних, фарфорових і фаянсових виробів" Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року, вбачається, що посада глазурувальника входила до Списку № 2 посад та робіт, що дають право на пільгову пенсію.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у трудовій книжці позивачки є записи про роботу глазурувальницею виробів будівельної кераміки у вказані нею періоди.

Крім того, судом першої інстанції із довідки ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» №184к від 25 січня 2016 року було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» повний робочий день з 20 листопада 1998 року по 21 січня 2007 року на посаді глазурувальника виробів будівельної кераміки з важкими і шкідливими умовами праці. Дана робота дає право на призначення дострокової пенсії за результатами атестації робочих місць за рахунок підприємства.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом першої інстанції, який задовольняючи позов дійшов висновку, що позивачка на момент звернення за призначенням пенсії досягла 51-річного віку, має загальний трудовий стаж понад 30 років та понад 10 років на роботах, що включені до Списку №2, та має право на призначення пільгової пенсії відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправним.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та скасовано судове рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

У зв`язку із чим суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року необхідно скасувати, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року - залишити в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 768 грн, що підтверджується квитанцією №53 від 17 жовтня 2017 року.

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягають присудженню здійсненні ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасувати.

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Славутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (РНОКПП 14149763) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко