Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

Київ

справа №815/3814/17

адміністративне провадження №К/9901/23544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (головуючий суддя - Глуханчук О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Романішина В.Л. судді: Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.)

у справі № 815/3814/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, яку було залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення; далі - КАС України).

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, скаржник звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року було визнано поважними причини пропуску строків звернення до суду, вказана ухвала оскарженню не підлягає. Однак, у наступному судовому засіданні ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року суд виніс протилежну за змістом ухвалу з цього ж питання, хоча, на думку скаржника, суд не мав правових підстав для повторного розгляду питання щодо поважності причин пропуску строків.

Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Предметом спору є оскарження ОСОБА_2 наказу прокуратури Одеської області від 10 лютого 2009 року №85к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення позивача та похідні від вказаної вимоги щодо поновлення на посаді і зобов'язання виплатити суму заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 лютого 2009 року по день ухвалення рішення по справі.

З позовом до суду про його оскарження позивач звернувся 20 липня 2017 року, тоді як частиною 3 статті 99 КАС України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк.

Поважність причини пропуску строку обґрунтувана тим, що тривалий розгляд кримінальної справи, у тому числі в інших населених пунктах (м. Херсон, м. Київ) завадили ОСОБА_2 вчасно звернутися до адміністративного суду з позовом щодо оскарження наказу про звільнення від 10 лютого 2009 року № 85к.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин, які дійсно об'єктивно перешкоджали б йому вчасно звернутись до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у день видання спірного наказу від 10 лютого 2009 року №85к, яким позивача звільнено із займаної посади в органів прокуратури, позивача було затримано в порядку ст. 115 КПК України, як підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Так, 10 лютого 2009 року слідчим Генеральної прокуратури України складено протокол затримання підозрюваного та позивача направлено до ізолятора тимчасового тримання.

12 лютого 2009 року Печерським районним судом м. Києва у відношенні позивача обрано міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою строком на два місяці в умовах Одеського слідчого ізолятора №21. 08 квітня 2009 року Печерським районним судом м. Києва продовжено термін утримання під вартою до чотирьох місяців. 05 червня 2009 року Апеляційним судом м. Києва продовжено термін утримання під вартою до шести місяців. 10 вересня 2009 року Дніпровський районний суд міста Херсона запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінив на заставу.

Отже, у період з 10 лютого 2009 року по 10 вересня 2009 року позивач знаходився в умовах слідчого ізолятора та не мав змоги оскаржити наказ про звільнення від 10 лютого 2009 року №85к.

18 червня 2010 року Дніпровським районним судом міста Херсона винесено вирок, яким ОСОБА_2 за ст. 368 ч. 2 КК України виправдано за відсутності складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року апеляційну скаргу прокуратури залишено без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду міста Херсона від 18 червня 2010 року у відношення ОСОБА_2 залишено без змін.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що 19 травня 2011 року Верховний Суд України скасував вирок першої інстанції та направив справу на новий розгляд в іншому складі суду. 28 грудня 2011 року Дніпровський районний суд міста Херсона виніс виправдувальний вирок відносно ОСОБА_2. 06 березня 2012 року Апеляційний суд Херсонської області скасував вирок першої інстанції та направив справу на новий розгляд в іншому складі суду. 15 квітня 2013 року Дніпровський районний суд міста Херсона виніс виправдувальний вирок відносно ОСОБА_2. 14 січня 2014 року Апеляційний суд Херсонської області відхилив апеляційну скаргу прокуратури і залишив виправдувальний вирок без змін. 23 грудня 2014 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував ухвалу Апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд. 03 вересня 2015 року Апеляційний суд Херсонської області направив кримінальну справу до Генеральної прокуратури України для організації додаткового розслідування. 31 травня 2017 року старший слідчий першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури Одеської області Лобода Р.Г. закрив кримінальне провадження №42015000000002316 від 19 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_2.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач, після його звільнення з під варти та отримання виправдувального вироку від 18 червня 2010 року, залишеного без змін Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03 серпня 2010 року, вже мав змогу оскаржити наказ про звільнення від 10 лютого 2009 року № 85к.

Стосовно доводів скаржника, що суд першої інстанції не мав правових підстав для повторного розгляду питання щодо поважності причин пропуску строків, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України(в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення), якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

З вищенаведеної норми слідує, що питання про дотримання позивачем строку звернення до суду може вирішуватися судом першої інстанції на всіх стадіях процесу і суд може повертатися до цього питання, навіть якщо воно вже вирішувалося раніше.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України (в редакції чинній з 07.01.2018 року) суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції чинній з 07.01.2018 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 1 Розділу «Перехідні положення» КАС України,

суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа