Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №818/888/16

адміністративне провадження №К/9901/27504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року (суддя Прилипчук О.А.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (судді: Дюкарєва С.В. (головуючий), Жигилій С.П., Перцова Т.С.)

у справі № 818/888/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - ТОВ «СМНВО») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах, контролюючий орган), в якому просило податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2015 року №0002472206 визнати протиправним та вважати скасованим з 02 червня 2016 року в порядку процедури адміністративного оскарження за скаргою ТОВ «СМНВО» від 09 листопада 2015 року № 495, поданою до Головного управління ДФС у Сумській області (вхідний №327/ск Головного управління ДФС у Сумській області від 09 листопада 2015 року); у порядку судового контролю зобов`язати ДПІ у м. Сумах подати у місячний строк з моменту набрання постанови законної сили звіт про виконання даного судового рішення.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, адміністративний позов задовольнив.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Сумах звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «СМНВО». Зокрема, скаржник зазначив, що ГУ ДФС у Сумській області, отримавши постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 818/3773/15, не отримувало повторно скаргу ТОВ «СМНВО» від 09 листопада 2015 року № 495, що свідчить про відмову позивача від здійснення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2015 року №0002472206.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги ДПІ у м. Сумах просить відмовити.

22 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 20 жовтня 2015 року ДПІ у м. Сумах провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СМНВО» з питань своєчасності сплати до бюджету податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень-грудень 2014 року, за результатами якої склала акт від 02 жовтня 2015 року №2547/2206/34013028/213.

21 жовтня 2015 року на підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002472206, згідно з яким позивачу нараховано штраф у розмірі 20% на суму 9 551 438,44 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 47 757 192,20 грн.

09 листопада 2015 року ТОВ «СМНВО» подало до Головного управління ДФС у Сумської області скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 21 жовтня 2015 року № 0002472206.

Рішенням ГУ ДФС у Сумській області від 16 листопада 2015 року №14585/10/18-28-10-04-04-307/327/ск скарга позивача залишена без розгляду.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення від 16 листопада 2015 року № 14585/10/18-28-10-04-04-307/327/ск про залишення скарги ТОВ «СМНВО» від 09 листопада 2015 року №495 без розгляду та зобов`язання прийняти до розгляду вказану скаргу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 818/3773/15 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 16 листопада 2015 року №14585/10/18-28-10-04-04-307/327/ск про залишення скарги без розгляду; зобов`язано Головне управління ДФС у Сумській області прийняти до розгляду скаргу ТОВ «СМНВО» від 09 листопада 2015 року № 495.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що скарга позивача від 09 листопада 2015 року №495 на податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2015 року №0002472206 вважається повністю задоволеною на його користь з 02 червня 2016 року, тому відповідно до частини другої пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України спірне податкове повідомлення-рішення вважається скасованим.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), що кореспондується з положеннями частини першої статті 6 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право платника податків оскаржувати рішення, прийняті контролюючим органом, в адміністративному або судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження врегульована, серед іншого, нормами пунктів 56.2, 56.3, 56.7., 56.8 , 56.9, 56.20 статті 56 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За змістом пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган має право не розглядати скаргу платника податків наведений у пункті 56.7 статті 56 Податкового кодексу України, а саме: у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Згідно з пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

За положеннями пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків (абзац другий).

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (абзац третій).

Відповідно до частини п`ятої статті 254 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 255 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Із матеріалів справи вбачається, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі №818/3773/15, якою визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 16 листопада 2015 року №14585/10/18-28-10-04-04-307/327/ск про залишення скарги ТОВ «СМНВО» від 09 листопада 2015 року №495 без розгляду та зобов`язано прийняти таку скаргу до розгляду, набрала законної сили 12 травня 2016 року. Відтак саме з цієї дати у контролюючого органу виник обов`язок на виконання рішення суду та відповідно до вимог Податкового кодексу України розглянути скаргу ТОВ «СМНВО» та направити вмотивоване рішення платнику податків у встановлений Податковим кодексом України строк.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, вмотивоване рішення за скаргою позивача протягом 20-денного строку на адресу ТОВ «СМНВО» не було надіслано, рішення про продовження строків розгляду скарги Головним управлінням ДФС у Сумській області також не приймалося.

Норма абзацу 2 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України за методом правового регулювання є імперативною та виражає категоричне правило, відповідно до якого якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що скарга позивача від 09 листопада 2015 року № 495 вважається повністю задоволеною на користь ТОВ «СМНВО», у зв`язку з чим, відповідно, вважається скасованим у силу прямої норми закону податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2015 року №0002472206 про сплату штрафу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Разом із тим, Суд зазначає, що наявність прямої норми закону (в даному випадку пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України), в силу якої податкове повідомлення-рішення вважається скасованим, виключає необхідність звертатися до суду з метою визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення. У такому разі суди, встановивши обставини, з якими закон пов`язує автоматичне скасування податкового повідомлення-рішення, мають з`ясувати, чи приведено у відповідність дані інтегрованої картки платника податків у частині нарахування відповідних податків та зборів згідно з таким податковим повідомленням-рішенням. При цьому у випадку встановлення протиправних дій чи бездіяльності контролюючого органу, пов`язаних із нездійсненням коригування показників в інтегрованій картці платника податків, суди мають застосувати відповідний спосіб захисту з метою відновлення порушених прав платника податків.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що у даній справі суди попередніх інстанцій застосували неналежний спосіб захисту. Однак, зважаючи на те, що суди не досліджували питання, пов`язане із внесенням відповідачем відповідних змін до облікової картки позивача на підставі скасування в силу прямої норми закону спірного податкового повідомлення-рішення, а суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

За положеннями статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова