Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №812/587/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №812/587/16

адміністративне провадження №К/9901/26988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 (суддя Ковальова Т.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 (судді: Міронова Г.М. (головуючий), Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі №812/587/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючи орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність контролюючого органу, що полягала у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість (ПДВ) за січень 2014 року на суму 37 645 031,00 грн; зобов`язання контролюючого органу у п`ятиденний строк з дня ухвалення судом рішення подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за січень 2014 року в розмірі 37 645 031,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством у відповідності до норм Податкового кодексу України було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ у загальному розмірі 37 645 031,00 грн. Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року, за результатами якої сума бюджетного відшкодування ПДВ частково підтверджена на суму 36 781 575,00 грн та частково зменшена податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2014 № 0000124710 на суму 863 456,00 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржено в судовому порядку та рішенням суду, яке набрало законної сили, було скасовано, а відтак позивач має право на бюджетне відшкодування вказаної суми ПДВ.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 37 645 031,00 грн. Зобов`язано контролюючий орган подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» за декларацією з ПДВ за січень 2014 року в розмірі 37 645 031,00 грн. У задоволенні позовних вимог відносно Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що актом камеральної перевірки контролюючий орган частково підтвердив бюджетне відшкодування ПДВ, а прийняте податкове повідомлення - рішення, яким було зменшено бюджетне відшкодування, скасовано в судовому порядку, відтак вимоги Товариства є підставними та обґрунтованими .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстроване в якості юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходження юридичної особи: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52-Б, перебуває на обліку як платник податків у контролюючого органу.

Позивачем до контролюючого органу було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року з додатками, що підтверджується квитанціями про надіслання та отримання. У вказаній податковій декларації позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суми ПДВ в загальному розмірі 37 645 031,00 грн.

12.03.2014 контролюючим органом складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за № 26/28-05-47105763797. У висновках акту перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем абз. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування заявленого в декларації з ПДВ за січень 2014 року у розмірі 863 456,грн.

Також, актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 26/28-05-47105763797 від 12.03.2014 відповідачем частково підтверджена сума бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 36 781 575,00 грн.

07.04.2014 на підставі акту про результати камеральної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000124710, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за декларацією за січень 2014 року у розмірі 863 456,00 гр., штрафні санкції у розмірі 431 728,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2015, яка набрала законної сили 29.02.2016 у адміністративній справі № 812/1529/15 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 № 0000124710, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 863 456,00 грн та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 431 728,00 грн.

Крім того, судами також встановлено, що до винесення податкового повідомлення-рішення від 07.04.2014 № 0000124710, контролоюючим органом органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 №0000071702 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 863 456,00 грн, яке постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.05.2014 у справі №812/2085/14, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015, вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неповне з`ясування судом попередніх інстанцій обставин справи, зокрема контролюючий орган зазначає, що у результаті форс-мажорних обставин, що пов`язані з проведення АТО на сході країни та захоплення адміністративної будівлі контролюючого органу (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС), у останнього відсутні первинні документи для надання висновку до казначейської служби. Тобто, контролюючий орган зазначає, що висновок, який позивач просить подати до ГУ ДКСУ України у Луганській області повинен бути підтверджений фактичними документами, які є втраченими, у зв`язку з чим не має законних підстав для надання відповідного висновку щодо відшкодування ПДВ у розмірі 37 645 031,00 грн.

Також контролюючий орган вказує на зміну з 01.01.2017 процедури повернення сум бюджетного відшкодування.

9. Позивачем надано відзив (заперечення) на касаційну скаргу відповідача, у яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції просить залишити без змін з посиланням на необґрунтованість такої скарги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

10.4 Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.5. Пункт 200.4 статті 200.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

10.6. Пункт 200.7 статті 200.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

10.7. Пункт 200.10 статті 200.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

10.8. Пункт 200.12 статті 200.

Орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

10.9. Пункт 200.13 статті 200.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

10.10. Пункт 200.15 статті 200.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

11. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій):

11.1. Частини перша -четверта статті 70.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

11.2. Частина перша статті 72.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

11.3. Частини перша - друга статті 138.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

11.4. Частина перша, третя статті 143.

Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються в судовому засіданні та пред`являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам.

Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

11.5. Стаття 255.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

12. Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (який був чинний до 01.04.2017).

12.1. Пункт 9.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14. На момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 ПК України та Порядком № 39.

15. Платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови підтвердження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, за результатами документальної перевірки.

Камеральна перевірка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

16. У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

18. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно не подав до органу державної казначейської служби висновок з зазначенням ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 37 645 031,00 грн, оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 36781575,00 грн підтверджена результатами камеральної перевірки, а сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 863 456,00 грн, підтверджена судовим рішенням, яким скасовано податкове повідомлення - рішення, що було прийнято за результатами камеральної перевірки

19. Проте колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на наступне.

Як вбачається з заперечень контролюючого органу на позовну заяву, апеляційної скарги, а також касаційної скарги, відповідач вказує на те, що у результаті форс-мажорних обставин, що пов`язані з проведення АТО на сході країни та захоплення адміністративної будівлі контролюючого органу, у останнього відсутні законні підстави для надання відповідного висновку щодо відшкодування позивачу ПДВ у розмірі 37 645 031,00 грн, оскільки втрачено первинні документи для надання відповідного висновку до казначейської служби, який повинен бути підтверджений фактичними документами.

Суд першої та апеляційної інстанції відхиляючи вказані доводи зазначили, що вказана обставина не є правовою та не звільняє контролюючий орган від його обов`язків передбачених нормами чинного законодавства. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи складаються з 26 томів, які надані позивачем після їх відновлення на підтвердження прийнятих у справах судових рішень і на підтвердження здійснених господарських операцій.

Проте, як вже зазначалось вище, за діючого правового регулювання на час виникнення правовідносин платник податку отримує бюджетне відшкодування за умови підтвердження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування, зокрема і за результатами камеральної перевірки.

Камеральна перевірка здійснюється на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Тобто контролюючий орган проводить камеральну перевірку, складає відповідний акт з висновками, якими або підтверджує заявлену платником податків суму бюджетного відшкодування, або не підтверджує заявлену суму.

Таким чином, підставою для надання висновку до органу державного казначейства є акт камеральної перевірки в якому відображена сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Крім того, такі суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню мають також бути наявні (відображені) у відповідних базах даних контролюючого органу, зокрема по особовому рахунку платника податків, оскільки камеральна перевірка проводиться саме шляхом зіставлення даних поданої платником податків декларації та системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не дотримались норм процесуального права та фактично не тільки не надали належної оцінки доводам контролюючого органу відносно того, що висновок, який має бути поданий до казначейської служби повинен підтверджуватися фактичними документами, зокрема актом камеральної перевірки, але й не дослідили доказів, якими позивач обґрунтовував позов.

Як вбачається з матеріалів справи, такі містять копію акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 26/28-05-47105763797 від 12.03.2014, однак така копія є неналежної якості (нечетабельна). Вказаний акт має визначальне значення для вирішення справи та є письмовим доказом, який повинен був бути досліджений судами з дотриманням приписів Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказів та доказування. Однак цього судами під час розгляду справи зроблено не було, оскільки виникають сумніви у можливості встановити фактичні обставини справи з огляду на наявність неналежної якості копії письмового доказу, оригінал якого судами не досліджувався.

За обставин, що склались, враховуючи доводи контролюючого органу, суди попередніх інстанцій зобов`язані були витребувати у сторін оригінал акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 26/28-05-47105763797 від 12.03.2014, та встановити чи відповідає копія вказаного акту наявна у справі його оригіналу.

Оскільки, як вказано судом апеляційної інстанції, у своєму рішенні всі документи (26 томів), які надані позивачем були відновлені, то відповідно необхідно також надати і оцінку порядку відновлення таких документів, зокрема і акту № 26/28-05-47105763797 від 12.03.2014, якщо такий позивачем відновлювався.

Суд також зазначає, що суди попередніх інстанцій з метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі мали б витребувати у контролюючого органу дані щодо позивача, які містяться в електронних базах даних, зокрема в особовому рахунку, системі електронного адміністрування податку на додану вартість та ін.

Безпідставними є посилання як суду першої так і суду апеляційної інстанції в своїх рішеннях на те, що матеріалами справи підтверджено фактичне виконання договорів про надання послуг та договорів поставки, шляхом здійснення господарських операцій та фактичну сплату позивачем податку на додану вартість, на підставі чого позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки реальність вказаних господарських операцій судами фактично не досліджувалась і такі обставини не було підставами позову, не були обставинами, які підлягали встановленню та дослідженню у межах даного спору, крім того, судом апеляційної інстанції зазначалось, що первинні документи, що надані позивачем у цій справі були ним відновлені, проте, обставинам щодо відновлення таких документів оцінки також не надано. Таким чином, вказані висновки є необґрунтованими та не підтвердженими, оскільки не встановлені під час розгляду справи.

Отже, судами попередніх інстанцій не встановлено в повній мірі обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, не досліджено докази та не надано належної оцінки доводам як позивача так і контролюючого органу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

21. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

22. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити та надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

25. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

27. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

28. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 у справі №812/587/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду