Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №826/4876/14

адміністративне провадження №К/9901/4071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року (суддя - Погрібніченко І.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Петрік І.Й., судді - Борисюк Л.П., Ключкович В.Ю.)

у справі № 826/4876/14

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі, податковий орган) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» (далі - ТОВ «Арт-Мастер», відповідач) суму податкового боргу з усіх розрахункових рахунків, а саме: з податку на додану вартість у розмірі 1 065 266,00 грн та з податку на прибуток у розмірі 1 022 580,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом у розмірі 2 087 846,70 грн, яка виникла внаслідок несплати у встановлений законом строк узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року, позов задовольнив повністю.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ «Арт-Мастер» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ДПІ у Солом'янському районі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може здійснюватися лише в порядку, передбаченому статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, відповідач зазначив, що судами не враховано положення пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2014 року відкрив касаційне провадження.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі просила залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

15 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ «Арт-Мастер» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Арт-Мастер» перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

ТОВ «Арт-Мастер» подало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року (від 20.03.2014), за січень 2014 року (від 20.02.2014), за грудень 2013 року (від 20.01.2014), за листопад 2013 року (від 20.12.2013), за жовтень 2013 року (від 20.11.2013), за вересень 2013 року (від 21.10.2013), в яких самостійно (рядок 25) визначило суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового періоду) з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 18 421,00 грн, 9565,00 грн, 291 969,00 грн, 257 107, 00 грн, 258 452,00 грн, 238 566,00 грн відповідно, всього на суму 1 074 080,00 грн.

Також ТОВ «Арт-Мастер» подало до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток за 2013 рік (від 27.02.2014) та за 2012 рік (від 06.02.2013), в яких самостійно (рядок 16) визначило суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету за результатами останнього звітного кварталу (звітного) податкового періоду у розмірі 245 455,00 грн та 758 919,00 грн відповідно, всього на суму 1 004 374,00 грн.

З огляду на те що відповідач самостійно не погасив суму податкового боргу, ДПІ у Солом'янському районі звернулася до суду з відповідним позовом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий борг ТОВ «Арт-Мастер» станом на час звернення до суду з відповідним позовом становить 1 065 266,00 грн з податку на додану вартість та 1 022 580,70 грн з податку на прибуток, що підтверджується обліковими картами відповідача з цих податків. Вказана сума податкового боргу виникла внаслідок несплати відповідачем у встановлений законом строк узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

За правилами статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3). Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5).

Враховуючи вимоги статті 59 ПК України, ДПІ у Солом'янському районі склала податкову вимогу від 01 листопада 2013 року № 894-15 на суму 544 149,42 грн та направила її засобами поштового зв'язку за місцезнаходженням відповідача, яку останній отримав 07 листопада 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказана податкова вимога відповідачем ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржувалася, а податковий борг є непогашеним.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно з нормами пунктів 129.4 та 129.5 статті 129 ПК України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Внаслідок несвоєчасної сплати ТОВ «Арт-Мастер» суми боргу з податку на прибуток

відбулося нарахування пені в сумі 18 206,70 грн.

Посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року, якою накладено арешт на видаткові операції по рахункам ТОВ «Арт-Мастер» як на підставу поважності несплати узгодженого зобов'язання та незаконності стягнення з нього вказаної вище суми податкової заборгованості, суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги, оскільки наявність вказаного судового рішення не звільняє його від обов'язку зі сплати узгоджених податкових зобов'язань, передбаченого статтею 67 Конституції України та підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що узгоджена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, самостійно задекларована платником, набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення ДПІ у Солом'янському районі податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості.

Доводи скаржника про те, що спір за позовом контролюючого органу щодо стягнення з платника податків сум податкового боргу слід розглядати у порядку, визначеному статтею 183-3 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), шляхом звернення до суду із відповідним поданням, а не у позовному порядку, а також пропуск позивачем 24-годинного строку на звернення з таким поданням, є помилковими та спростовуються наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьої статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, зазначеними положеннями встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу.

Посилання відповідача на те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу передбачає звернення до адміністративного суду з поданням в порядку статті 183-3 КАС України, не є прийнятими, адже положення податкового законодавства не встановлюють імперативного обов'язку щодо звернення контролюючого органу з вимогами про стягнення податкового боргу саме в порядку статті 183-3 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, й, до того ж, така обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні законних позовних вимог, обґрунтованість яких підтверджено в ході розгляду справи.

Разом з тим, приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі № 826/13744/15 (К/9901/9671/18).

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, натомість доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків, якими мотивовані судові рішення, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова