Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №826/24093/15

адміністративне провадження №К/9901/13544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року (суддя Іщук І.О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі № 826/24093/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансолушнз СНГ» в особі представництва «Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансолушнз СНГ»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансолушнз СНГ» в особі представництва «Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансолушнз СНГ» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування рішення від 22 липня 2015 року № 0016671706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що не допустило порушення строків сплати єдиного внеску, оскільки зобов'язання зі сплати такого внеску було визначено ним помилково.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі від 22 липня 2015 року № 0016671706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем допущено помилку при визначенні зобов'язання зі сплати єдиного внеску, яка в подальшому ним самостійно виправлена. Зазначене спростовує наявність недоїмки зі сплати єдиного внеску, що, в свою чергу, свідчить про неправомірне застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

01 лютого 2018 року касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 13 січня 2015 року позивач подав звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2014 року.

У вказаному звіті позивач помилково визначив зобов'язання зі сплати єдиного внеску, який фактично вже був сплачений та відображений як сплачений у звіті.

На підставі зазначеного звіту по особовому рахунку позивача станом на 21 січня 2015 року виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 16 574,68 грн, яка за рахунок сплати поточних зобов'язань у сумі 65 420,51 грн погашена 02 лютого 2015 року. Станом на 20 лютого 2015 року виникла заборгованість позивача в сумі 573,15 грн, яка з урахуванням сплати 15 972,09 грн погашена 03 березня 2015 року. Станом на 20 березня 2015 року заборгованість склала 17 573,15 грн та з урахуванням сплати 24 221,93 грн погашена 31 березня 2015 року. Станом на 20 квітня 2015 року заборгованість - 17 573,15 грн, з рахуванням сплати 23 285,42 грн погашена 30 квітня 2015 року. Станом на 20 травня 2015 року заборгованість - 17 573,15 грн, з урахуванням сплати 29 654,62 грн погашена 28 травня 2015 року. Станом на 22 червня 2015 року заборгованість - 17 573,17 грн, з урахуванням переплати 29 938,09 грн погашена 01 липня 2015 року.

22 липня 2015 року ДПІ у Печерському районі прийняла рішення № 0016671706, яким за порушення приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 21 694,64 грн.

Недоїмка виникла на підставі зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного позивачем у звіті від 13 січня 2015 року № 1500940139, тому кошти, сплачені наступними платіжними дорученнями, були спрямовані на погашення недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення.

18 серпня 2015 року позивач подав звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за липень 2015 року (Додаток 4), в якому виправив допущену помилку у Таблиці 4 , рядок 7.

Станом на 26 серпня 2015 року картка особового рахунку позивача не містила заборгованості зі сплати єдиного внеску, у ній були відображені лише нараховані штрафні санкції згідно з рішенням податкового органу від 22 липня 2015 року №0016671706.

11 вересня 2015 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на спірне рішення, за результатами розгляду якої скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Правомірність прийняття вказаного рішення є предметом розгляду цієї справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону № 2464-VI визначено перелік платників єдиного внеску, відповідно до пункту 1 частини першої якої платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з абзацом другим частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з

таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до вимог частини восьмої цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач у попередньому звітному періоді допустив помилку при визначенні зобов'язання зі сплати єдиного внеску, яка в подальшому ним самостійно виправлена.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у позивача була відсутня недоїмка зі сплати єдиного внеску, що, в свою чергу, свідчить про неправомірне застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, що знаходиться за межами касаційного перегляду згідно з частиною другою статті 341 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова