Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №813/8818/14

адміністративне провадження №К/9901/40594/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017

(головуючий суддя: Обрізко І.М., Левицька Н.Г., Сапіга В.П.)

у справі № 813/8818/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 0002992211 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 33500,00 грн. за основним платежем та на 8375,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 0002992211 .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 постанову апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами позивача судом не було враховано, що відсутність певних документів або складення їх із недоліками не може бути беззаперечним свідченням безтоварності господарської операції із поставки. Крім цього позивач вказує про відсутність будь-яких документів, які б спростовували реальність поставки позивачу послуг від ТОВ «Денікс Груп».

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.12.2014 року №123/13-50-22-11/06/34768719. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК, у результаті чого занижено ПДВ на 33500,00 грн. у податковому обліку за серпень 2014 року, внаслідок завищення суми податкового кредиту за наслідками поставки позивачу послуг від ТОВ «Денікс Груп», які не мали реального характеру. Висновок контролюючого про відсутність реального характеру поставки між вказаними юридичними особами обґрунтовано посиланням на інформацію, наведену в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денікс Груп», зокрема щодо відсутності у цього постачальника основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; а також на недоліки актів виконаних підрядних робіт (КБ-2В) - відсутність дати складення.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.12.2014 №0002992211 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість (ПДВ) на 33500,00 грн. за основним платежем та на 8375,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від TOB «Денікс Груп» підрядних послуг за договором виконання будівельних робіт від 01.08.2014 №01/08/14, сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт, від імені цього постачальника на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за серпень 2014 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з недоведеності з боку позивача реального характеру поставки позивачу підрядних послуг від ТОВ «Денікс Груп». Такий висновок суду обґрунтовано посиланням на інформацію, наведену контролюючим органом в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.09.2014 № 2623/26-55-22-07/37882958 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.08.2014, зокрема: щодо відсутності у цього постачальника основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби) та трудових ресурсів. необхідних для здійснення поставки.

Однак із такими висновками суду апеляційного суду не можна погодитись.

Обґрунтовуючи правомірність формування сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від ТОВ «Денікс Груп», позивач на підтвердження реального характеру поставки додав до матеріалів справи копії: договору виконання будівельних робіт від 01.08.2014 №01/08/14, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість -«Денікс Груп»; наказу ТОВ «Денікс Груп» від 15.05.2014 №3к про призначення директора TOB «Денікс Груп» Челебієва Р.Д.; ліцензії №596664, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві TOB «Денікс Груп» на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців TOB «Денікс Груп»; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року; актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року; податкових накладних; виписки по банківському рахунку.

Вказані докази судом першої інстанції було правильно оцінені як такі, що підтверджують фактичну поставку позивачу підрядних послуг від TOB «Денікс Груп», а отже і правомірність формування сум податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних від імені цього постачальника. Оцінка доказів судом першої інстанції, на відміну від апеляційного суду була зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення постанови апеляційного суду). На підставі оцінки цих доказів, за відсутності з боку ДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товару від вказаного постачальника, суд першої інстанції зробив юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність певних документів у платника податків та/або певні недоліки таких документів, не можуть бути беззаперечним доказом відсутності реального характеру поставки, тоді як інші докази, оцінені судами у судовому процесі підтверджують фактичне виконання поставки, а контролюючим органом не надано достовірних доказів на спростування цього факту.

Поряд із цим не відповідають правильному змісту правового регулювання норм ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваного судового рішення) також і висновки апеляційного суду щодо не спростування позивачем висновків податкового органу.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII).

З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс Кий Буд» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2015.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко