Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2019 року у справі №812/740/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №812/740/15

адміністративне провадження №К/9901/9044/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 (суддя Тихонов І.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі №812/740/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» звернулося до адміністративного суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо коригування в автоматизованій системі «Податковий блок» задекларованих позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість; зобов'язати відповідача поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» відомості щодо задекларованих позивачем на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість податкових зобов'язань у вересні 2014 року в сумі 82920,грн., жовтні 2014 року в сумі 936038,43грн., листопаді 2014 року в сумі 937316,4грн., грудні 2014 року в сумі 1224433,81грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що податковим органом з метою отримання податкової інформації фактично реалізовано його компетенцію, а оспорювані дії, не є такими, що порушують права та інтереси позивача шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків. А відтак, на думку судів, задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такі дії для позивача не є юридично значимими.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі №812/740/15, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 54.3 статті 54, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у позивача зміни прав та обов'язків, як платника податків, за наслідками коригування в автоматизованій системі «Податковий блок» задекларованих сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки така зміна задекларованих на підставі податкових декларацій позивача даних щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість, призводить до невідповідності даних щодо податкового кредиту та суми податку на додану вартість, належної до сплати в бюджет, а також до невідповідності даних щодо сум задекларованого податкового кредиту у контрагентів-покупців такого платника податків. На думку позивача, судами помилково не взято до уваги доводи, що коригування в автоматизованій системі «Податковий блок» задекларованих платниками податків даних щодо сум податкових зобов'язань та податкового кредиту є формальним рівнем податкового контролю, а тому повинно здійснюватись способами, передбаченими статтею 62 Податкового кодексу України.

Натомість Стахановська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що мотиви та підстави наведені у касаційній скарзі є необґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права із з'ясуванням всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору. Зокрема, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оспорювані за позовом процедурні дії контролюючого органу не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта, адже лише виключно вподальшому, з урахуванням вчинених дій, контролюючим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача. Відповідач вважає, що судами обґрунтовано зроблено висновок відносно того, що оскільки податковим органом з метою отримання податкової інформації фактично реалізована його компетенція, то оспорювані дії не є такими, що порушують права та інтереси позивача шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків. А відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача не призведе до поновлення порушеного права платника, оскільки такі дії не є юридично значимими для останнього. Тому, відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» у справі №812/740/15.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №812/740/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 15.04.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №812/740/15 та призначив попередній розгляд вказаної справи на 16.04.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інстанції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПРОН-ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» за грудень 2014 року.

Постановою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 14.07.2015 призначено позапланову перевірку ведення фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» за період з 01.01.2013 по теперішній час, в процесі якої зобов'язано встановити порушення податкового законодавства та відобразити взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейл Ком», яке має ознаки фіктивності. Проведення перевірки доручити Головному управлінню Міндоходів у Луганській області.

Відповідно до вищевказаної постанови, відповідачем на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, позивачу листом від 28.01.2015 за №19/10/12-32-22-07/05 направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження. На вищевказаний запит, позивачем надано відповідь від 10.02.2015 №10/02-1 про неможливість надання інформації у зв'язку з тим, що первинні документи підприємства знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції, і з введенням пропускної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» не має можливості підготувати та надати запитуваних відповідачем копій документів. У зв'язку з чим просить надати відстрочку на період 30 днів для надання інформації в Управління Міндоходів у Луганській області.

Листом від 25.02.2015 №74/10/12-32-22-03/13 податковим органом відмовлено позивачу у наданні у відстрочки з огляду на те, що положеннями Податкового кодексу України не передбачена відстрочка у наданні інформації стосовно надання пояснень та їх документального підтвердження.

З урахуванням вищевказаного, відповідачем, за результатами аналізу податкової звітності позивача та інформаційних баз даних, було складено податкову інформацію від 27.03.2015 №7 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» для формування в роботі при дослідженні ланцюга формування податку на додану вартість.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення ними податкового законодавства.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів, що передбачено підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України.

Статтею 73 Податкового кодексу України регламентований порядок отримання органами державної податкової служби інформації періодично або на окремий письмовий запит.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема, інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах, що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Статтею 74 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

З аналізу наведених норм права вбачається, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення відповідного податкового контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

При цьому, дії контролюючого органу щодо внесення або зміни інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема, електронна автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оспорювані позивачем процедурні дії контролюючого органу не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, оскільки виключно вподальшому, з урахуванням вчинених дій, контролюючим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

Таким чином, податковим органом, з метою отримання податкової інформації фактично реалізовано його владну компетенцію, а тому оспорювані дії, не є такими, що порушують права та інтереси позивача шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків. А відтак задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такі дії відповідача, не є юридично значимими для позивача.

Враховуючи викладене та за встановлених обставини, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.

Оскільки, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ленд» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі №812/740/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду