Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2019 року у справі №804/7906/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/7906/15

адміністративне провадження №К/9901/19819/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Товарно-сировинна фірма «Дніпрооблоптторг»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у складі судді Рябчук О.С.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року у складі колегії суддів Щербака А.А., Головко О.В., Суховарова А.В.

у справі № 804/7906/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Товарно-сировинна фірма «Дніпрооблоптторг»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

30 червня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Товарно-сировинна фірма «Дніпрооблоптторг» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування наказу про проведення перевірки, акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, з мотивів безпідставності їх прийняття податковим органом.

28 листопада 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що доводи позивача стосовно відсутності необхідності сплати орендної плати в розмірі, визначеному Податковим кодексом України, з підстав не внесення змін до укладеного договору оренди, не враховуються судом, оскільки не відповідають вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Умови договорів не можуть суперечити вимогам чинного законодавства. Підприємством здійснюється користування земельною ділянкою. Таким чином, незважаючи на не внесення змін до укладеного договору оренди, орендарю належить сплачувати орендну плату в розмірі, встановленому законодавством. При цьому, законодавством встановлена нижня гранична межа річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним в договорі.

Процедурні порушення при винесенні податкового повідомлення-рішення та недоліки оформлення не є підставою для його скасування, оскільки не нівелюють порушень податкового законодавства, допущених платником податку.

Доводи позивача щодо процедурних порушень при проведенні перевірки не приймаються судом до уваги. Після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі акту, складеного за результатами перевірки, правові наслідки оскаржуваних дій по призначенню та проведенню перевірки є вичерпаними, оскільки після проведення перевірки права особи порушують лише наслідки її проведення.

7 квітня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу податковий орган погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 29 січня 2015 року податковим органом винесено наказ № 114 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства.

Відповідно до вказаного наказу належить провести перевірку підприємства з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Жовтневого району м. Дніпропетровська, за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року. Початок перевірки 2 лютого 2015 року.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства за результатами якої складено акт № 8/22-05-01880993 від 10 лютого 2015 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена орендна плата за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року за земельні ділянки, розташовані на території Жовтневого району, на загальну суму 1109011,44 грн.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки тим, що Товариство здійснило сплату орендної плати за земельну ділянку по договору оренди від 14 серпня 2004 року земельної ділянки площею 2,9554 га, кадастровий номер 1210100000:03:054:0016, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр-т Праці, 9, без урахування положень статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до яких розмір орендної плати за земельні ділянки не може бути меншим, ніж трикратний розмір земельного податку.

26 лютого 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000902204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 1386264,30 грн, з яких 1109011,44 грн за основним платежем та 277252,86 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування наказу, суд першої інстанції зазначив, що після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі акта, складеного за результатами перевірки, правові наслідки оскаржуваних дій по призначенню та проведенню перевірки є вичерпаними, оскільки після проведення перевірки права особи порушують лише наслідки її проведення.

Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки податковим органом проведено невиїзну перевірку, Товариство було позбавлено можливості захистити свої права шляхом не допуску фахівців відповідача до початку перевірки. Крім того, як зазначено в акті перевірки, копія спірного наказу № 114 Товариству направлено поштою 1 лютого 2015 року, враховуючи, що перевірка проводилась з 2 лютого 2015 року по 4 лютого 2015 року, позивач не мав часу до початку перевірки, для надання податковому органу заперечень щодо спірного наказу.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Проте, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем було проведено перевірку за період з 1 січня 2012 року, тобто не лише за попередній фінансовий рік.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття спірного наказу про проведення перевірки, підприємством не було подано декларацію по податку на прибуток за попередній 2014 рік.

Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки словосполучення «попередній календарний рік» у процитованій частині Закону України № 71 стосується періоду, за який рахується обсяг доходу, що є важливим для встановлення можливості проведення перевірки, а не до періоду, який перевіряється.

Крім того, проведення перевірки за наслідками неподання податкової декларації передбачено підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного наказу). Але така підстава в наказі № 114 від 29 січня 2015 року відсутня.

За приписами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного наказу) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи було відправлено Товариству обов'язковий запит, передбачений вищенаведеною нормою, та чи надав позивач пояснення та їх документальні підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного наказу) зазначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи вручено спірний наказ Товариству під розписку до початку проведення перевірки. Не встановлено, чи намагався податковий орган виконати умови допуску до проведення позапланової перевірки.

Суд вважає, що тільки після встановлення законності та обґрунтованості спірного наказу № 114 від 29 січня 2015 року можливо досліджувати дії та рішення, які стали наслідком його прийняття.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Товарно-сировинна фірма «Дніпрооблоптторг» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року у справі № 804/7906/15 скасувати.

Адміністративну справу №804/7906/15 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер