Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/3034/17

адміністративне провадження №К/9901/39861/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у складі суддів Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

у справі № 804/3034/17

за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації № 14»

третя особа Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної організації № 14» (далі - Підприємство, платник податків, відповідач у справі) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 190643,98 грн з рахунків у банках, що обслуговують Підприємство.

11 липня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено, стягнуто податковий борг у розмірі 190643,98 (сто дев'яносто тисяч шістсот сорок три гривні 98 коп.) грн з рахунків Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 14» (код ЄДРПОУ 20282526) у банках, що обслуговують такого платника податків.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи відсутність факту сплати відповідачем податкового боргу, що свідчить про наявність у відповідача заборгованості з податку на додану вартість, тому позовні вимоги про стягнення податкового боргу у розмірі 190643,98 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

26 жовтня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що позивачем не доведено обставин, якими обґрунтовувались заявлені вимоги, оскільки надана позивачем облікова картка платника податків не є належним доказом наявності у нього податкового боргу, в ній не відображено інформацію, яка стосується результатів судового розгляду спорів, які мали місце між Підприємством та Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У листопаді 2017 року позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що розрахунок правомірності всіх донарахованих сум загального податкового боргу, включаючи пеню і в цій адміністративній справі, підтверджується інтегрованою карткою платника податків.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

У поясненнях до відзиву податковий орган просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

13 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 21 листопада 2017 року, та витребувано справу № 804/3034/17 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

24 січня 2018 року справа № 804/3034/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/39861/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство подало до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкові декларації з податку на додану вартість за період з серпня 2015 року по лютий 2017 року, у яких Підприємство самостійно визначило зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133518 грн.

У зв'язку з несплатою податкових зобов'язань у визначені законом строки, на підставі статті 129 Податкового кодексу України, контролюючим органом нарахована пеня в сумі 57125,98 грн.

Таким чином, загальний податковий борг підприємства, за позицією контролюючого органу, становить 190643,98 грн, з яких 133518,0 грн самостійно узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та 57125,98 грн - пеня.

Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для його скасування, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг відповідача виник ще до 2011 року (набрання чинності Податковими кодексом України), внаслідок чого відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181 позивачем сформовано дві податкові вимоги по несплаченим узгодженим податковим зобов'язанням від 17 жовтня 2001 року № 1/38 та від 26 листопада 2001 року № 2/127. Докази оскарження цих податкових вимог відсутні, як і докази їх відкликання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, на підставі відомостей облікової картки платника податків та наданих до справи доказів (платіжні доручення), що самостійно визначені підприємством суми податкових зобов'язань сплачені до бюджету, але вказані суми зараховувалися контролюючим органом на погашення податкового боргу минулих податкових періодів, який, згідно з відомостями зазначеної облікової картки, існував у відповідача, що не заперечувалося сторонами.

Крім того, судом апеляційної інстанції також встановлено, що судами неодноразово розглядалися спори між Підприємством та Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з приводу, як рішень, прийнятих контролюючим органом, про збільшення грошових зобов'язань, так і щодо стягнення податкового боргу (справи №804/12016/13-а, №804/5531/14, №804/697/13-а, №804/9113/14, №804/15762/14, №804/8504/15, №804/13728/15).

Результати розгляду судами справ, зокрема, щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшувалися (визначалися) податкові зобов'язання позивача, не відображалися Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в облікових даних платника податків, дій щодо проведення звірок з метою встановлення наявності фактичного податкового боргу, з огляду на прийняті судові рішення про відмову у стягненні податкового боргу у зв'язку з недоведеністю його існування, контролюючий орган не вживав.

27 листопада 2015 року позивач листом звертався до Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з проханням привести у відповідність облікову картку враховуючи ухваленні судові рішення, але будь-яких дій з цього приводу контролюючий орган не вчинив.

Крім того, суд апеляційної інстанції зобов'язував представника позивача надати докази існування податкового боргу, стягнення якого є предметом спору у цій справі, а саме структуру цього податкового боргу, період виникнення, докази відображення в облікових даних платника податків результатів розгляду справи, за наслідками яких ухвалено судові рішення, які набрали законної сили. Однак представником позивача доказів існування у позивача податкового боргу суду не надано.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, аналізуючи положення Податкового кодексу України, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів існування у позивача податкового боргу, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав у податкового органу для стягнення з відповідача боргу в загальному розмірі 190643,98 грн у судовому порядку.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних правовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 804/3034/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер