Історія справи

Постанова КАС ВП від 16.02.2023 року у справі №640/39320/21
Постанова КАС ВП від 16.02.2023 року у справі №640/39320/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа №640/39320/21

адміністративне провадження № К/990/29736/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/39320/21

за позовом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни

до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД»,

про визнання протиправними та скасування рішення і наказу

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року, прийняте у складі головуючого судді Бояринцевої М.А.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна (далі - позивачка, приватний виконавець Овсієнко А.В.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач-2, Дисциплінарна комісія, Комісія), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» (далі - третя особа, АТ«БАНК ФОРВАРД»), у якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії від 22 грудня 2021 року, оформлене протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця Овсієнко А.В. (посвідчення приватного виконавця № 0589 від 9 грудня 2020 року) до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 місяців і зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 місяців;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії від 22 грудня 2021 року, оформленого протоколом комісії, у частині притягнення приватного виконавця Овсієнко А.В. (посвідчення приватного виконавця № 0589 від 9 грудня 2020 року) до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 місяців і зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 місяців.

2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що не погоджується зі спірними рішеннями щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважає, що у її діях був відсутній склад порушення частини другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).

3. Заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 наполягав на правомірності оспорюваних позивачкою рішень. Так, відповідач-1 зазначив, що стягувач (АТ «Банк Форвард»), пред`являючи до виконання позивачці виконавчі документи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження №66652084 та №66714826, не надав доказів наявності у боржників майна (коштів) на території округу, що належить до юрисдикції приватного виконавця Овсієнко А.В.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), відповідно до статті 34 Закону № 1403-VIII, пунктів 19, 26 розділу III Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року № 3284 (далі - Порядок № 3284), а також на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 жовтня 2021 року № 96339/Ч-31255/20.5.1 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця Овсієнко А.В. щодо здійснення виконавчого провадження №66714826 на підставі скарги ОСОБА_1 від 4 жовтня 2021 року, яка надійшла до Міністерства юстиції України.

5. За результатами вказаної перевірки складено довідку проведення позапланової виїзної перевірки діяльності приватного виконавця Овсієнко А.В. від 2 листопада 2021 року. У цій довідці зафіксовано, таке:

5.1. 6 вересня 2021 року на адресу офісу приватного виконавця надійшла заява представника АТ «БАНК ФОРВАРД» (далі також - Стягувач) Шилка Р.В. про примусове виконання виконавчого напису № 4191, вчиненого 29 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення із ОСОБА_1 (далі також - Боржник) на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» загальної суми заборгованості в розмірі 58 044,13 грн.

5.2. Постановою від 6 вересня 2021 об 11:07 год приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 66714826 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

5.3. Перевіркою також установлено, що в заяві про примусове виконання рішення від 25 серпня 2021 року представник Стягувача просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна Боржника та зазначив, що у Боржника наявний рахунок, відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», який знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

5.4. До вказаної заяви Стягувачем було долучено, зокрема, повідомлення про наявність рахунку з залишком коштів та виписку по особовому рахунку (додаток 4 до заяви).

5.5. Зі сканованих копій документів виконавчого провадження, що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження, встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення додані: підписаний представником Стягувача Шилком Р.В. лист від 25 серпня 2021 року, в якому зазначено, що АТ «Банк Форвард» підтверджує, що у клієнта, яким є ОСОБА_1 , є рахунок № UА89380418000026207800055306 UАН від 28 березня 2011 року, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, з наявним залишком власних коштів; виписка АТ «БАНК ФОРВАРД» від 6 вересня 2021 року по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , в якій зазначено, що на рахунку, який належить Боржнику наявний залишок коштів у розмірі 0,40 грн.

5.6. При цьому, зі змісту зазначеної виписки встановлено, що вона сформована банком 6 вересня 2021 о 15:34.

5.7. За таких обставин контролюючий орган дійшов висновку, що виписка про наявність на рахунку Боржника коштів до заяви про примусове виконання рішення не додавалася.

6. Враховуючи наведене, контролюючим органом сформовано висновок про те, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Овсієнко А.В. щодо здійснення виконавчого провадження № 66714826, яка проводилася на підставі скарги ОСОБА_1 від 4 жовтня 2021 року, виявлено порушення приватним виконавцем вимог частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII, частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

7. Міністерством юстиції України сформовано подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Овсієнко А.В. від 10 грудня 2021 року № 122313/20.4.1/11-21, в якому викладено висновок про те, що позивачкою при відкритті виконавчого провадження №66714826 порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципу законності; пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 1404-VІІІ щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII, частини другої статті 24 Закону № 1404-VІІІ щодо прийняття до виконання виконавчого документа за місцем його виконання.

8. Крім того, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), відповідно до статті 34 Закону № 1403-VIII, пунктів 19, 26 розділу III Порядку №3284, а також на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 5 жовтня 2021 року №89610/20.5.1/32-21 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця Овсієнко А.В. щодо здійснення виконавчого провадження №66652084 на підставі скарги Макієнка О.Ю. від 22 вересня 2021 року, яка надійшла до Міністерства юстиції України.

9. За результатами розгляду вказаної скарги контролюючим органом складено довідку про проведення позапланової виїзної перевірки діяльності позивачки від 8 листопада 2021 року. У цій довідці зафіксовано, таке:

9.1. 30 серпня 2021 року на адресу приватного виконавця надійшла заява представника АТ «БАНК ФОРВАРД» про примусове виконання виконавчого напису від 29 липня 2021 року № 3773, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., про стягнення з Макієнка О.Ю. (далі також - Боржник), який є боржником за Кредитним договором № 106359945 від 16 травня 2013 року, укладеним із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД», заборгованості в розмірі 23 309,22 грн.

9.2. Постановою від 30 серпня 2021 року о 15:02 год приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 66652084 з примусового виконання виконавчого напису.

9.3. Перевіркою також установлено, що в заяві про примусове виконання рішення від 12 серпня 2021 року представник Стягувача просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна боржника та зазначив, що у Боржника наявний рахунок, відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», що знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

9.4. Представником Стягувача зазначено, що до заяви про примусове виконання рішення від 12 серпня 2021 року долучаються наступні додатки: квитанція про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису, належним чином завірена копія довіреності представника Стягувана.

9.5. Зі змісту наданої до пояснень приватним виконавцем виписки АТ «БАНК ФОРВАРД» про наявність у Боржника рахунку в зазначеному банку з залишком коштів в розмірі 0,20 грн установлено, що вона сформована банком 30 серпня 2021 року о 17:10 год, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 66652084.

9.6. При цьому, перевіркою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що до автоматизованої системи виконавчого провадження виписку АТ «БАНК ФОРВАРД» про наявність у Боржника рахунку в зазначеному банку з залишком коштів в розмірі 0,20 грн не внесено.

9.7. З огляду на це, контролюючий орган дійшов висновку, що виписка про наявність на рахунку боржника коштів до заяви про примусове виконання рішення не додавалася.

10. У подальшому Міністерством юстиції України сформовано подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Овсієнко А.В. від 13 грудня 2021 року №123194/20.4.1/1-21, в якому викладено висновок про те, що при відкритті виконавчого провадження № 66652084 позивачкою порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 4 Закону №1403-VIII щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципу законності; пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 1403-VIII щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII, частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII щодо прийняття до виконання виконавчого документа за місцем його виконання.

11. Рішеннями Дисциплінарної комісії, які оформлено протоколом № 79 засідання Дисциплінарної комісії від 22 грудня 2021 року, вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на шість місяців.

12. Відповідно до пункту 3 частини першої, частини другої та третьої статті 41 Закону № 1403-VIII відповідачем-1 винесено накази від 17 січня 2022 року № 145/7 та № 146/7, якими уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавця від 22 грудня 2021 року, оформлене протоколом №79, та зупинено діяльність приватного виконавця Овсієнко А.В., посвідчення №0589, видане 9 грудня 2020 року, строком на шість місяців.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року, позов задоволено.

13.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії від 22 грудня 2021 року, оформлене протоколом №79, в частині притягнення приватного виконавця Овсієнко А.В. (посвідчення приватного виконавця №0589 від 9 грудня 2020 року) до дисциплінарної відповідальності зі застосуванням стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 (шість) місяців та зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 (шість) місяців.

13.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 17 січня 2022 року №145/7 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії від 22 грудня 2021 року, оформлене протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця Овсієнко А.В. (посвідчення приватного виконавця №0589 від 9 грудня 2020 року) до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 (шість) місяців та зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 (шість) місяців.

13.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь приватного виконавця Овсієнко А.В. сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

14. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час відкриття виконавчих проваджень № 66652084 та № 66714826 у позивачки була наявна інформація про те, що майно боржників за вказаними виконавчими провадженнями (грошові кошти на їхніх рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходяться в межах виконавчого округу, на який поширюється компетенція приватного виконавця Овсієнко А.В . При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивачці разом із заявами про відкриття вказаних вище виконавчих проваджень були надані довідки про підтвердження наявності у боржників рахунків із залишком коштів в АТ «Банк Форвард», які завірені печаткою цього банку. Саме ці довідки, за висновками суду, є підтвердженням знаходження майна боржників (грошових коштів) у межах округу, на який поширюється компетенція позивачки.

14.1. Суд першої інстанції врахував посилання відповідачів на те, що виписки за рахунком були сформовані після відкриття приватним виконавцем виконавчих проваджень, і у зв`язку із цим наголосив, що довідки АТ «Банк Форвард» у повній мірі підтверджують, що майно боржників (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Поряд із цим, суд першої інстанції зазначив, що невнесення до автоматизованої системи виконавчого провадження виписки АТ «БАНК ФОРВАРД» про наявність у боржника ( Макієнка О.Ю. ) майна не вказує на відсутність останньої як такої.

14.2. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не доведено порушення позивачкою положень частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII, тобто не доведено наявність складу дисциплінарного проступку, за який її притягнуто до відповідальності.

15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії задоволено частково.

15.1. Змінено рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року, виклавши абзаци другий та третій його резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправними та скасувати рішення Дисциплінарної комісії від 22 грудня 2021 року, оформлені протоколом № 79, у частині щодо притягнення приватного виконавця Овсієнко А.В. (посвідчення приватного виконавця № 0589 від 9 грудня 2020 року) до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнень у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 (шість) місяців та зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 (шість) місяців.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17 січня 2022 року №145/7 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії від 22 грудня 2021 року, оформленого протоколом № 79, про застосування до приватного виконавця Овсієнко А.В. (посвідчення приватного виконавця № 0589 від 9 грудня 2020 року) дисциплінарного стягнення.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17 січня 2022 року №146/7 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії від 22 грудня 2021 року, оформленого протоколом № 79, про застосування до приватного виконавця Овсієнко А.В. (посвідчення приватного виконавця № 0589 від 9 грудня 2020 року) дисциплінарного стягнення».

15.2. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року залишено без змін.

16. Так, за наслідком розгляду апеляційних скарг відповідачів, суд апеляційної інстанції, як власне і суд першої інстанції, дійшов висновку, що обидва виконавчі провадження № 66652084 № 66714826 відкрито позивачкою з дотриманням юрисдикції. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за вчинення виконавчих дій поза межами виконавчого округу, на який поширюється її компетенція. З огляду на те, що спірні виконавчі дії вчинено (відкрито виконавчі провадження) позивачкою за місцезнаходженням коштів боржників, у межах виконавчого округу м. Києва, на який поширюється її юрисдикція, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що склад дисциплінарних проступків у діях приватного виконавця Овсієнко А.В. відсутній.

16.1. Доводи відповідачів про те, що Стягувач (АТ «Банк Форвард»), пред`являючи до виконання позивачці виконавчі документи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження №№66652084, 66714826, не надав доказів наявності у боржників майна (коштів) на території округу, що належить до юрисдикції приватного виконавця Овсієнко А.В., суд апеляційної інстанції відхилив як такі, що, за висновком суду апеляційної інстанції, спростовуються матеріалами справи. Твердження відповідачів про те, що у додатках до відповідних заяв Стягувача зазначено, зокрема, повідомлення щодо наявності рахунку із залишком коштів та виписки за особовим рахунком, але такі пункти надруковані іншим шрифтом, а отже пізніше, суд апеляційної інстанції відхилив як необґрунтовані. Відхиляючи доводи відповідачів щодо надання Стягувачем позивачці виписок за особовими рахунками Боржників вже після відкриття відповідних виконавчих проваджень, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі обставини не спростовують факт належності відповідних заяв до виконавчого округу, на який поширюється компетенція позивачки.

16.2. Доводи відповідачів про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки ця справа, згідно з частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України, не належить до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

16.3. Разом з тим суд апеляційної інстанції врахував доводи відповідачів про те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що 22 грудня 2021 року Дисциплінарною комісією розглядалося два подання Міністерства юстиції України щодо позивачки, за якими прийнято два окремі рішення із застосуванням однакового виду стягнення, а саме зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 місяців, та зазначив, що обидва вказані рішення оформлені протоколом № 79 та є ідентичними за змістом. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що у цій справі позивачка оскаржує обидва дисциплінарні стягнення (за обома скаргами), що були до неї застосовані рішеннями Дисциплінарної комісії, оформленими єдиним протоколом від 22 грудня 2021 року № 79, та установив, що такі рішення введені в дію двома окремими наказами Міністерства юстиції України від 17 січня 2022 року № 145/7 та № 146/7, що не було встановлено судом першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок неповного встановлення обставин цієї справи суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного захисту прав та інтересів позивачки та скасував лише одне рішення та лише один наказ з тих, якими застосовані спірні стягнення. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції визнав за необхідне, враховуючи підстави позову, вийти за межі позовних вимог та з метою виконання завдань адміністративного судочинства, регламентованих статтею 2 КАС України, змінити рішення суду першої інстанції.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

17. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 31 жовтня 2022 року.

18. У касаційній скарзі Міністерством юстиції України зазначено, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах суди попередніх інстанцій не правильно застосували частину другу статті 25 Закону № 1403-VIII та частину другу статті 24 Закону 1404-VІІІ у взаємозв`язку з абзацом двадцять восьмого пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, (далі - Інструкція № 512/5), відповідно до яких приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням майна боржника у разі якщо до заяви про примусове виконання рішення додано документ/копію документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) в межах виконавчого округу приватного виконавця.

18.1. У цьому зв`язку скаржник доводить, що приватний виконавець Овсієнко А.В. мала право прийняти на виконання виконавчий документ лише у разі, якщо місцезнаходженням боржника є місто Київ або на території міста Києва знаходиться його майно. При цьому, пред`являючи до виконання виконавчі документи, на підставі яких позивачкою було відкрито виконавчі провадження № 66714826 та № 66652084, АТ «Банк Форвард» мав надати достовірні та достатні документальні докази, на підставі яких можна було встановити наявність майна боржника у виконавчому окрузі приватного виконавця. Оскільки на час винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень у приватного виконавця Овсієнко А.В. були відсутні документи, які підтверджують наявність майна боржників, зокрема грошових коштів, на території виконавчого округу, у якому вона здійснює діяльність, скаржник наполягає, що виконавчі провадження № 66714826 та № 66652084 у порушення вимог частини другої статті 25 Закону № 1403-VІІІ, частини другої статті 24 Закону №1404-VІІІ відкрито приватним виконавцем не за місцем виконання рішення.

19. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

20. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідачів.

21. 13 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано із Окружного адміністративного суду м. Києва матеріали справи №640/39320/21.

22. 5 січня 2022 року справа № 320/1642/20 надійшла до Верховного Суду.

23. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу відповідача-1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. За змістом статті 1 та частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів« від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, у свою чергу, визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

26. Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом № 1404-VIII випадках - на приватних виконавців.

27. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII однією із засад, з дотриманням яких здійснюється виконавче провадження, є законність. Аналогічне положення міститься у пункті 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII, яким визначено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням, зокрема, принципу законності.

28. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом №1404-VIII.

29. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

30. Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону №1404-VIIІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

30.1. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

31. Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

32. За правилами частини другої статті 25 Закону №1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону №1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

33. Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII).

34. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

34.1. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

35. Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій - четвертій статті 26 Закону №1404-VIII, а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5, в редакції, чинній на 25 серпня 2021 року та 30 серпня 2021 року - дати подання АТ «БАНК ФОРВАРД» як стягувачем до приватного виконавця Овсієнко А.В. заяв про відкриття виконавчих проваджень).

36. Зокрема, відповідно до абзацу двадцять восьмого пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

36.1. Варто зауважити, що до 24 грудня 2019 року в пункті 3 розділу ІІІ цієї Інструкції були відсутні положення щодо вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення, що подається до приватного виконавця за критерієм місцезнаходження майна боржника. Зазначений двадцять восьмий абзац першочергово, після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ цієї Інструкції наказом Міністерства юстиції України від 09 грудня 2019 року № 3940/5, був абзацом одинадцятим. Згодом, після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції наказом Міністерства юстиції України від 1 червня 2020 року № 1825/5, абзац одинадцятий став абзацом дванадцятим, а у подальшому, після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції наказом Міністерства юстиції України від 16 вересня 2020 року № 3208/5, -став абзацом двадцять восьмим.

37. Статтею 37 Закону № 1403-VIII обумовлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

38. Державне регулювання діяльності приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України, до повноважень якого стаття 17 Закону №1403-VIII відносить, зокрема: здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців та визначення порядку здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця (пункт 8 частини першої цієї статті Закону); введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 10 частини першої цієї статті Закону).

39. Контроль за діяльністю приватного виконавця відповідно до частини першої статті 34 Закону №1403-VIII здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

40. Частинами третьою та сьомою статті 34 Закону № 1403-VIII передбачено, що позапланові перевірки проводяться, зокрема, на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

40.1. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

41. Згідно зі статтею 38 Закону № 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є, зокрема: 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; .

42. Відповідно до частин першої, сьомої - дев`ятої статті 39 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

42.1. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії.

42.2. Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.

42.3. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

43. За змістом частин першої, четвертої та п`ятої статті 40 Закону № 1403-VIII дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

43.1. Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

43.2. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

44. Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

45. Механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності, зокрема, приватних виконавців, визначає Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5 (далі - Порядок № 3284/5, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

46. За змістом пункту 19 розділу ІІІ Порядку № 3284/5 позапланові перевірки діяльності приватного виконавця поділяються на виїзні та невиїзні.

Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з`ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.

47. Позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки (абзац перший пункту 26 розділу ІІІ Порядку № 3284/5).

48. Пунктом 29 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 визначено, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління забезпечення примусового виконання рішень) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

49. Згідно з пунктами 1, 2 Розділу ІV Порядку № 3284/5 у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 38 Закону № 1403-VIII, структурний підрозділ Міністерства вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Подання спрямовується до Дисциплінарної комісії приватних виконавців протягом двох місяців із дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше ніж за два роки з дня його вчинення.

49.1. У поданні зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, виконавчий округ, у якому приватний виконавець здійснює діяльність, номер посвідчення приватного виконавця; вид перевірки, під час якої виявлено порушення, та підстави її проведення; реквізити довідки, складеної за результатами перевірки; зміст виявлених порушень із посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів; наслідки, до яких призвели (або можуть призвести) порушення приватним виконавцем вимог законодавства (за наявності); відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень (вид дисциплінарного стягнення, реквізити наказу Міністерства юстиції України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення).

У поданні не зазначаються відомості про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, якщо з дати видання наказу Міністерства юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення минув один рік.

50. Наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5 затверджено Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців (далі - Положення № 3791/5, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яке визначає порядок утворення при Мін`юсті Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія), її завдання, функції та порядок діяльності .

51. Згідно з пунктами 15, 16, 18 Положення № 3791/5 рішення Дисциплінарної комісії приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Під час голосування члени Дисциплінарної комісії мають один голос та можуть голосувати «за» або «проти». У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.

51.1. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом десяти робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії.

51.2. Протокол засідання Дисциплінарної комісії має містити перелік присутніх на засіданні осіб та їх електронні адреси, порядок денний, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Дисциплінарною комісією рішення.

У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається вид дисциплінарного стягнення, який застосовано до приватного виконавця.

У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається строк, на який зупинено діяльність приватного виконавця..

52. Пунктами 27 та 28 Положення № 3791/5 визначено, що за результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

52.1. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

VІ. Позиція Верховного Суду

53. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги Міністерства юстиції України, суд касаційної інстанції виходить з такого.

56. Предметом спору у справі є притягнення приватного виконавця Овсієнко А.В. до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на шість місяців.

57. Аналіз статей 34, 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII, пункту 29 Розділу ІІІ Порядку № 3284/5 дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається, зокрема, невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

58. Прийняттю рішення про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення передує проведення заходів контролю у вигляді, зокрема позапланової перевірки, за результатами якої Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності з урахуванням довідки та пояснень приватного виконавця.

59. При цьому, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є письмове звернення учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

60. Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

61. З аналізу частини сьомої статті 34 Закону № 1403-VIII вбачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

62. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/19, від 10 червня 2021 року у справі № 420/11224/20, від 07 липня 2021 року у справі №160/10658/20, від 19 травня 2022 року у справі №160/16943/20.

63. Підставою прийняття спірних у цій справі рішень Дисциплінарної комісії, оформлених протоколом від 22 грудня 2021 року № 79, на думку членів Дисциплінарної комісії, слугувало порушення позивачкою при здійсненні виконавчих проваджень вимог пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципу законності; пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 1404-VII щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності; частини другої статті 25 Закону №1403-VIII, частини другої статті 24 Закону № 1404-VII щодо прийняття до виконання виконавчого документа за місцем його виконання.

64. Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для проведення позапланових перевірок діяльності позивачки стали скарги ОСОБА_1 щодо виконавчого провадження №66714826 та Макієнка О.Ю. щодо виконавчого провадження №66652084.

65. Отже з метою перевірки правомірності спірних рішень Дисциплінарної комісії, суди попередніх інстанцій мали дати правову оцінку діям приватного виконавця Овсієнко А.В. , які стали підставою для ініціювання щодо неї дисциплінарних проваджень, та перевірити, чи становили такі дії склад дисциплінарного проступку.

66. У контексті спірних правовідносин судами попередніх інстанцій встановлено таке.

67. 6 вересня 2021 року на адресу офісу приватного виконавця Овсієнко А.В. надійшла заява АТ «БАНК ФОРВАРД» про примусове виконання виконавчого напису № 4191, вчиненого 29 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» загальної суми заборгованості в розмірі 58 044,13 грн, за якою позивачка 6 вересня 2021 об 11:07 год винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 66714826 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

68. При цьому, в заяві про примусове виконання рішення від 25 серпня 2021 року представник Стягувача просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна боржника та зазначив, що у Боржника наявний рахунок, відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», який знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

69. Разом з тим виписку за вказаним рахунком Боржника сформовано банком 6 вересня 2021 о 15:34 год, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 66714826.

70. Судами попередніх інстанцій також установлено, що 30 серпня 2021 року на адресу позивачки надійшла заява АТ «БАНК ФОРВАРД» про примусове виконання виконавчого напису від 29 липня 2021 року № 3773, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., про стягнення з Макієнка О.Ю. , який є боржником за Кредитним договором №106359945 від 16 травня 2013 року, укладеним із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД», заборгованості в розмірі 23 309,22 грн. За вказаною заявою 30 серпня 2021 року о 15:02 год позивачка винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 66652084 з примусового виконання виконавчого напису.

71. У заяві про примусове виконання рішення від 12 серпня 2021 року представник Стягувача просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна Боржника та зазначив, що у Боржника наявний рахунок, відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», що знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

72. Разом з тим виписку АТ «БАНК ФОРВАРД» про наявність у Боржника рахунку в цьому банку сформовано 30 серпня 2021 року о 17:10 год, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 66652084.

73. За доводами касаційної скарги скаржник наполягає, що у приватного виконавця Овсієнко А.В. були відсутніми підстави для відкриття виконавчих проваджень № 66714826 та № 66652084, оскільки на час винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень у позивачки були відсутні документи, які підтверджують наявність майна боржників, зокрема грошових коштів, на території виконавчого округу, у якому вона здійснює діяльність.

74. При цьому, подаючи цю касаційну скаргу, відповідач-1 зазначив про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, та, водночас, про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII та частини другої статті 24 Закону № 1404-VІІІ у зіставленні з абзацом двадцять восьмого пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 в аспекті відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцезнаходження майна боржника.

75. Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону №1404-VIIІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

76. За правилами частини другої статті 25 Закону №1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону №1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

77. При цьому, абзацом двадцять восьмим пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

78. З аналізу цих норм слідує, що на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за критерієм місцезнаходження майна боржника державний/приватний виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у зазначеному стягувачем місцезнаходженні, а саме у ракурсі встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: за доданими стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Водночас встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (зокрема і грошових коштів) відноситься до дій державного/приватного виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.

79. За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону №1404-VIII або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII.

80. За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов`язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.

81. Отже, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за критерієм місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім`я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та/або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за критерієм місцезнаходження майна боржника.

82. Аналогічний правовий висновок за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин викладено Верховним Судом у постанові від 25 червня 2021 року у справі №905/2214/14-908/5734/14. Так, на стадії виконання судового рішення у справі № 905/2214/14-908/5734/14 спір виник у зв`язку із винесенням приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, що зумовило звернення боржника до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, у якій боржник указував на порушення приватним виконавцем визначених частинами першою і другою статті 25 Закону № 1403-VIII та частинами першою і другою статті 24 Закону №1404-VІІІ правил територіальної юрисдикції. Відмінним є предмет спору і суб`єктний склад спірних правовідносин, але, пам`ятаючи про підстави їх виникнення, у зіставленні з підходом і мотивами суду касаційної інстанції, на яких базується згадана постанова, можна констатувати, що на застосовність правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25 червня 2021 року у справі № 905/2214/14-908/5734/14, до цієї справи зазначені відмінності не впливають.

83. Варто також зауважити, що обставина внесення змін до підзаконного нормативно-правового акту, а саме до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 3940/5, не має значення для визначення подібності правовідносин у справі № 905/2214/14-908/5734/14 правовідносинам у цій справі, оскільки ця обставина не стосується застосування положення щодо вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення, що подається до приватного виконавця за критерієм місцезнаходження майна боржника (абзац дванадцятий чи двадцять восьмий).

84. З огляду на викладене у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушеного скаржником питання колегія суддів констатує, що за відсутності наданих стягувачем доказів на підтвердження відомостей про наявність майна боржників в межах виконавчого округу міста Києва у позивачки були відсутні підстави для відкриття виконавчих проваджень за критерієм місцезнаходження майна боржника. Отже, приватний виконавець Овсієнко А.В., приймаючи постанови про відкриття виконавчих проваджень № 66714826, № 66652084 за повідомленими Стягувачем банківськими рахунками боржників в АТ «БАНК ФОРВАРД», який знаходитися у м. Києві, та за відсутності належного підтвердження того, що боржники (зокрема, на час винесення постанов), мають майно на території міста Києва (зокрема, грошові кошти на рахунках в банках), допустила порушення вимог частини другої статті 24 Закону № 1404-VІІІ та частини другої статті 25 Закону № 1403-VІІІ і, відповідно, пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципу законності та пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 1403-VIII щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності.

85. Повертаючись до оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, суд касаційної інстанції зазначає, що у спірних рішеннях, оформлених протоколом від 22 грудня 2021 року №79, Дисциплінарна комісія, розглянувши подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Овсієнко А.В. від 10 грудня 2021 року № 122313/20.4.1/11-21 та від 13 грудня 2021 року №123194/20.4.1/1-21, виходила з установленого факту порушення приватним виконавцем Овсієнко А.В. пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципу законності та пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 1403-VIII щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності, частини другої статті 25 Закону № 1403-VІІІ, частини другої статті 24 Закону № 1404-VІІІ щодо прийняття до виконання виконавчого документа за місцем його виконання.

86. Як правильно установлено судом апеляційної інстанції, спірні рішення Дисциплінарної комісії, оформлені протоколом від 22 грудня 2021 року № 79, введено у дію двома окремими наказами Міністерства юстиції України від 17 січня 2022 року № 145/7 та № 146/7.

87. Розгляд питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності врегульовано статтею 40 Закону № 1403-VIII, згідно з частиною четвертою якої Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

88. Згідно з частиною другою статті 41 Закону № 1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

89. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи у їх взаємному зв`язку та сукупності, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо порушення позивачкою вимог частини другої статті 25 Закону №1403-VІІІ та частини другої статті 24 Закону № 1404-VІІІ.

90. Таким чином, колегія суддів визнає такими, що знайшли підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII та частини другої статті 24 Закону№ 1404-VІІІ у взаємозв`язку з абзацом двадцять восьмим пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5.

91. Зважаючи на наведені мотиви Верховний Суд не розглядає інші доводи касаційної скарги як такі, що не впливають на загальний висновок колегії суддів у цій справі. Їх докладний аналіз є недоцільним.

92. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

93. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

94. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України вважає за необхідне касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

VІІ. Судові витрати

95. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 640/39320/21 скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД», про визнання протиправними та скасування рішення і наказу.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Н.В. Шевцова

Н.А. Данилевич

В.Е. Мацедонська ,

Судді Верховного Суду