Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2019 року у справі №320/6241/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2020 року

Київ

справа №320/6241/18

адміністративне провадження №К/9901/20098/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року (суддя Головенко О.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі №320/6241/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелском» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пелском» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Пелском») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 року №0029101402.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав на помилковість висновків контролюючого органу про порушення ним пункту 198.5 статті 198 ПК України внаслідок віднесення операцій по списанню падежу молодняка норки до господарської діяльності. На переконання позивача, падіж тварин є невід`ємною частиною технологічного процесу вирощування сільськогосподарських тварин і має бути включений до собівартості продукції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що з відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що вид діяльності ТОВ «Пелском» належить до класу 01.49 КВЕД - розведення інших тварин, який передбачає: 46.26 - оптова торгівля живими тваринами; 46.24 - оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою.

Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Пелском» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 7 вересня 2018 року №778/10-36-14-02-13/37323170.

Перевіркою встановлено порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 608207 грн., в т. ч. за періоди: квітень 2015 року - 9641 грн., травень 2015 року - 10127 грн., червень 2015 року - 12124 грн., липень 2015 року - 44195 грн., серпень 2015 року - 21299 грн., вересень 2015 року - 81470 грн., жовтень 2015 року - 99118 грн.; квітень 2016 року - 3014 грн., квітень 2016 року - 3014 грн., травень 2016 року - 2364 грн., червень 2016 року - 1727 грн., липень 2016 року - 36815 грн., серпень 2016 року - 61459 грн., вересень 2016 року - 54163 грн., жовтень 2016 року - 58934 грн.; липень 2017 року - 18497 грн., серпень 2017 року - 59887 грн., вересень 2017 року - 25048 грн. та жовтень 2017 року - 8325 грн.

Не погоджуючись із висновками зазначеного акта перевірки, ТОВ «Пелском» 14 вересня 2018 року надало до ГУ ДФС у Київській області заперечення. Відповідно до повідомлення про розгляд заперечення від 25 вересня 2018 року № 16770/10/10-36-14-02 висновки акта визнані такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі означеного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 року №0029101402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 608207 грн.

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку Державною фіскальною службою України винесено рішення від 9 листопада 2018 року №36639/6/99-99-11-01-01-25, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2018 року №0029101402 залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що падіж тварин в межах затверджених технологічних норм є частиною господарської діяльності і при обліку включається до собівартості продукції, а тому висновки відповідача про порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України є безпідставними і необґрунтованими.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в позові.

На переконання скаржника, операції по списанню ТОВ «Пелском» молодняка норки від падежу не є господарською діяльністю у розумінні ПК України, оскільки не виконуються основні критерії останньої: реалізація товару/робіт/послуг та отримання доходу від даних операцій.

ТОВ «Пелском» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. За твердженням позивача, падіж молодняка має беззаперечний зв`язок із веденням його господарської діяльності (розведення інших тварин та оптова торгівля живими тваринами), включається до собівартості такої продукції та є наслідком природних обставин, які не залежать від товариства. Також позивач наголосив на тому, що визначення контролюючим органом грошового зобов`язання за період з січня по червень 2015 року відбулось поза межами строку, визначеного статтею 102 ПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішенню в межах даного спору належить питання правомірності включення позивачем до складу собівартості реалізованої продукції операцій по списанню молодняка норки внаслідок його падежу.

Так, під терміном «господарська діяльність» розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв`язок з виробництвом, спрямованим на отримання доходу.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 3.19 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року №132, до складу статті "Непродуктивні витрати" (в обліку) включають втрати від падежу молодняка та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сімей, за винятком втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м`яса тощо) за цінами можливої реалізації.

На цю статтю відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням чи можуть бути використаними лише після виправлення.

Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час виробництва якої він допущений.

Пунктом 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» визначено, що облік витрат ведеться за окремими об`єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх груп) відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 16).

Згідно з пунктом 11 П(с)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку (пункт 14 П(с)БО 16).

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що падіж тварин - це невід`ємна частина звичайного технологічного процесу їх вирощування. Разом з тим, до собівартості продукції включаються лише втрати від падежу в межах технологічних нормативів вирощування тварин, який в обліковому аспекті слід вважати браком у виробництві. Втрати ж від падежу, який стався внаслідок стихійного лиха, суми, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартість одержаної сировини (шкур, технічного м`яса тощо) до собівартості не включаються. При цьому падіж в межах технологічних норм слід вважати таким, що пов`язаний із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України у такому випадку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням директора ТОВ «Пелском» від 3 січня 2014 року було затверджено норми технологічного падежу (браку) звірів норки в межах 3,5% від загальної кількості звірів на фермі. Вказаним розпорядженням також передбачено, що понаднормовий падіж (в тому числі, з перевищенням технологічної норми) не враховується до собівартості тварин (том 1 а.с.36).

Таким чином, враховуючи наведені вище законодавчі положення, а також відсутність врегулювання на законодавчому рівні показників допустимого падежу сільськогосподарських тварин та птиці, позивач мав право відносити технологічний падіж в межах затверджених ним норм (з урахуванням міжнародних стандартів) до собівартості виробництва. При цьому будь-які зауваження щодо перевищення позивачем показників технологічного падежу або непідтвердження наданими позивачем первинними документами обсягів такого падежу у контролюючого органу були відсутні.

Колегією суддів відхиляються посилання скаржника на відсутність підстав для включення втрат від падежу молодняка норки до складу собівартості виробництва через неотримання доходу, оскільки падіж молодняка тварин (в межах технологічних норм) є природною обставиною, яка в будь-якому разі присутня у технологічному процесі вирощування тварин і не залежить від особи, що провадить господарську діяльність, але такі втрати перебувають у безпосередньому зв`язку із отриманням доходу та відповідають положенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Сама по собі відсутність доходу за результатами придбання та списання молодняка норки не спростовує правильності відображення позивачем в податковому обліку наслідків таких операцій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №320/6241/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

І.Л. Желтобрюх ,

Судді Верховного Суду