ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 460/3473/21
адміністративне провадження № К/9901/34334/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Єресько Л.О., Шевцової Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №460/3473/21
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (головуючий суддя Комшелюк Т.О.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді: Большакова О.О., Качмар В.Я.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу з 01 березня 2018 року по 25 жовтня 2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 2958 грн. 18 коп. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 2958,18 грн. за період з 01 березня 2018 року по 25 жовтня 2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 27 липня 1998 року по 25 жовтня 2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення здійснювалось не в повному обсязі, зокрема, в період з 01 січня 2014 року по 25 жовтня 2019 року не в повному обсязі нараховувалась і виплачувалась індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим він звертався до суду з позовом. Рішенням Рівненського окружного адміністративного від 28 вересня 2020 року у справі №460/4098/20, яке набрало законної сили, відповідача зобов`язано нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця січень 2008 року. Позивач звертає увагу, що при розгляді справи №460/4098/20 судом не досліджувалось питання розміру належної позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 25 жовтня 2019 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, яку залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.
Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір у даній справі (в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 жовтня 2019 року) є тотожним спору у справі № 460/4098/20, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а доводи позивача, викладені у позовній заяві, зводяться до його незгоди з діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Також суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що ОСОБА_1 у разі незгоди з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №460/4048/20 міг його оскаржити в апеляційному або касаційному порядку, чого він не зробив.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що пункт 2 частини 1 статті 170 КАС України не може бути застосований, якщо хоча б одна з умов (сторони, предмет, підстави) є відмінними, та вказує на те, що предмети спорів у справах №460/4098/20 та №460/3473/20 є різними.
У справі №460/4098/20 предметом спору було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року та за період з 01 березня 2019 року по 25 жовтня 2019 року - березень 2018 року.
У справі №460/3473/21 предметом спору є право позивача на отримання щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення, яка розраховується на підставі пункту 5 Порядку №1078 і залежить від суми індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати позивачу у лютому 2018 року. Оскільки розрахунок такої суми належить до дискреційних повноважень відповідача і на момент розгляду справи №460/4098/20 такий розрахунок відповідачем проведено не було, то позивачем вимоги щодо нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення заявлено не було. Тільки після того, як позивачем було визначено суму індексації грошового забезпечення, нараховану у лютому 2018 року, в розмірі 4258,75 грн стало можливим визначити, що збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року не перевищило суму індексації, нарахованої в березні 2018 року, та позивачу належна щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення в сумі 2958,18 грн, тому позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що судами вірно застосовано пункт 2 частини 1 статті 170 КАС України та відмовлено у відкритті провадження.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року.
Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України при прийнятті ухвали суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційної інстанції, про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, що відповідає підставам касаційного оскарження, передбаченим частиною 2, абз. 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Зазначена правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18 та є застосованою до правовідносин у справі, що розглядається.
Таким чином, спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищезазначених умов для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відмовляючи у відкритті провадження, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №460/4098/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у період з 01 січня 2014 року по 25 жовтня 2019 року позовні вимоги позивача задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 28 жовтня 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 28 жовтня 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 25 жовтня 2019 року з встановленням базового місяця - березень 2018 року, а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 25 жовтня 2019 року з встановленням базового місяця - березень 2018 року - відмовлено.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №460/4098/20 набрало законної сили та виконано. Зокрема, на особовий рахунок позивача було перераховано кошти в сумі 2124,24 грн.
Разом з тим, у справі №460/4098/20 позовні вимоги ОСОБА_1 сформовані наступним чином:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо неправильного нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 25 жовтня 2019 року, із встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 донарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2014 року по 25 жовтня 2019 року, із встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.
Ці позовні вимоги обґрунтовані відмовою військової частини нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 25 жовтня 2019 року, із встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.
Судові рішення у справі №460/4098/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобовязання нарахувати та виплатити індексацію за період з 01 березня 2018 року по 25 жовтня 2019 року ґрунтувались на вірному визначенні відповідачем в цей період березня 2018 року як базового для обрахунку і виплати індексації.
Таким чином, у справі № 460/4098/20 вирішено питання про право позивача на нарахування і виплату індексації за період з 01 березня 2018 року по 25 жовтня 2019 року з урахуванням базового місяця індексації - березень 2018 року. Натомість, суд не досліджував питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення відповідно до абз. 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року.
Повертаючись до цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову є саме питання наявності розрахунку фінансової щомісячної індексації грошового забезпечення та її розміру. Вказане не було предметом правової оцінки судами у справі № 460/4098/20, де не здійснювалась перевірка правильності нарахованих відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення з урахуванням абз. 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року.
Ураховуючи, що відповідно до пункту 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги, заявлені позивачем, вже були предметом розгляду у справі № 460/4098/20 та їх вирішено по суті, є помилковими.
З урахуванням вищенаведеного також є помилковими висновки суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, внаслідок чого дійшли помилково висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі.
За правилами частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За відсутністю понесених витрат, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року скасувати.
Справу направити до Рівненського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді Л.О. Єресько
Н.В. Шевцова