Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2019 року у справі №819/748/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №819/748/17

адміністративне провадження №К/9901/34796/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 819/748/17

за позовом Управління Держпраці у Тернопільській області

до Приватного підприємства "Сонячне"

про застосування заходів реагування,

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Тернопільській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Кухтея Р. В., суддів Носа С. П., Яворського І. О.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Управління Держпраці у Тернопільській області звернулося в суд із зазначеним позов, в якому просило застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до ПП "Сонячне" у вигляді зупинення зварювальних робіт, газополум'яних, наливних робіт обстеження, ремонту та чищення повітропроводів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із відсутністю документа про сплату судового збору.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року було залишено без руху, як подану без додержання вимог встановлених частиною 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права. Зокрема, Управління Держпраці у Тернопільській області не згодне з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху, адже судом апеляційної інстанції не враховано те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно пункту 20 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - ~law17~), відповідно до якого центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 819/748/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 11 грудня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 819/748/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12 грудня 2019 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є не прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частин 2 та 6 статті 187 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) в апеляційній скарзі зазначаються:

1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;

4) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;

5) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;

6) перелік матеріалів, які додаються.

До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга Глухівської міської ради Сумської області не відповідала вимогам статті 187 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), а саме не додано документу про сплату судового збору.

Одночасно відповідачем в апеляційній скарзі було зазначено те, що позивач звільнений від сплату судового збору у всіх інстанціях відповідно до положень ~law18~.

Однак, суд апеляційної інстанції визнав такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими та залишив апеляційну скаргу без руху.

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та доводам касаційної скарги щодо застосування положень ~law19~ (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно із пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 утворено як юридичну особу публічного права Управління Держпраці в Тернопільській області шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Тернопільській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Тернопільській області.

Пунктом 1 Положення про Управління Держпраці в Тернопільській області, затверджене наказом Державної служби України з питань праці від 4 лютого 2016 року № 8 (далі - Положення №8) передбачено, що Управління Держпраці в Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов'язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

Мета встановлення судового збору за подання апеляційної скарги не зводиться до переслідування фінансових цілей - наповнення доходної частини Державного бюджету України, а передбачає запобігання поданню безпідставних та явно очевидно необґрунтованих скарг. Однак, законом визначено також коло осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді повного звільнення від його сплати в усіх судових інстанціях.

Так, згідно змін, внесених ~law20~ від 6 грудня 2016 року до ~law21~, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

- 18) Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України;

- 19) органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення;

- 20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Аналізуючи перелік органів державної влади, вказаних у ~law22~ вбачається, що законом чітко та вичерпно визначено межі дії пільги у вигляді звільнення від сплати судового збору на центральні органи виконавчої влади з поширенням чи без поширення на їх територіальні органи.

Так, у ~law23~ словосполучення "Пенсійний фонд та його органи" слід розуміти, що пільгою у вигляді звільнення від сплати судового збору володіє як Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, так і його територіальні органи - управління.

Водночас, ~law24~ не передбачає подвійного трактування в частині звільнення від сплати судового збору територіальних органів Держпраці як таких, які в силу приписів пункту 7 Положення № 96, реалізовують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю - Державної служби з питань праці України.

У зв'язку із чим, Управління Держпраці в Тернопільській області, створене у відповідності до ~law25~, як окрема юридична особа публічного права та реалізовуючи, згідно пункту 7 Положення № 96, повноваження Державної служби з питань праці України, в розумінні приписів ~law26~, не може бути звільнене від сплати судового збору в усіх інстанціях.

Зазначена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 29 серпня 2018 року у справі №804/6318/17, від 30 серпня 2018 року у справі №816/1495/17 та від 17 квітня 2019 року у справі №307/2189/16-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного суду вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції про залишення без руху апеляційної скарги позивача прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко