Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.09.2019 року у справі №826/3785/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №826/3785/16

адміністративне провадження №К/9901/28781/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя - Шурко О. І., судді: Василенко Я. М., Кузьменко В. В. ) у справі № 826/3785/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 17.06.2015 №8236-17, податкову вимогу №299-16 від 27.01.2016, рішення про опис майна у податкову заставу №185 від 29.01.2016; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача неправомірно нарахований та сплачений позивачем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2016 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №8236-17 від 17.06.2015 прийняте ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу №185 від 29.01.2016; визнано протиправним та скасовано податкову вимогу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №299-16 від 27.01.2016. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України щодо оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому обов'язок його сплати у позивача відсутній. З огляду на протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №8236-17 суди дійшли висновку про наявність підстав для скасування прийнятих на його основі податкової вимоги №299-16 від 27.01.2016 та рішення про опис майна у податкову заставу №185 від 29.01.2016. Суди відмовили у задоволенні позовних вимог про скасування вказаного рішення, оскільки на час вирішення справи податкове повідомлення-рішення було відкликаним у зв'язку зі сплатою позивачем грошового зобов'язання та не порушувало права та свободи позивача. Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції звернуто увагу, позивача на те, що визнання податкового повідомлення-рішення протиправним цілком достатньо для того щоб вимагати повернення помилкового сплачених коштів відповідно до статті 43 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з огляду на протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та рішень прийнятих на його підставі, приписи підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України не застосовуються до даних правовідносин і позивачу повинен бути повернутий неправомірно нарахований та сплачений ним транспортний податок в розмірі 25000,00 грн.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення рішення від 17.06.2015 №8236-17, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00
грн.

27.01.2016 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу №299-16, якою повідомлено позивача, що станом на 26.01.2016 сума податкового боргу за узгодженим грошевим зобов'язанням становить 25000,00 грн.

Також контролюючим органом 29.01.2016 прийнято рішення №185 про опис майна позивача у податкову заставу.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.

Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від
28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" Київською міською радою рішенням від 28.01.2015 №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629" запроваджено в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок на рівні 25000,00 грн., а також затверджено Положення про транспортний податок.

Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою.

Наведене узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік.

Водночас, виходячи зі змісту приписів частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

За своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права.

Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, такої констатації недостатньо для повного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права, оскільки суд має встановити правові наслідки протиправності акту. Такими наслідками можуть бути скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень, які спрямовані на припинення його дії, тобто припинення настання юридичних і фактичних наслідків, які передбачались, коли акт управління приймався і набув чинності.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин та з урахуванням наведеного рішення судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №8236-17 є помилковими, оскільки визнання лише протиправним такого рішення без його скасування не може у повній мірі захистити порушене право позивача та породжувати правові наслідки, пов'язані із цим, а саме щодо повернення суми безпідставно сплаченого грошового зобов'язання. Обставини ж відкликання податкового повідомлення-рішення на підставі підпункту 60.1.1 пункту
60.1 статті 60 Податкового кодексу України не є перешкодою для його скасування, оскільки не відновлюють становище позивача, яке існувало до моменту прийняття такого рішення.

Стосовно позовних вимоги про стягнення суми сплаченого транспортного податку в розмірі 25000,00 грн. слід зазначити наступне.

За приписами пункту 43.3, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

У свою чергу, повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого транспортного податку в розмірі 25000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 262, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.06.2015 №8236-17 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.06.2015 №8236-17.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від
28.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
22.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду