Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 653/3356/17

провадження № К/9901/48953/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 653/3356/17

за позовом ОСОБА_2 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про зобов'язання виплатити компенсацію;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області (суддя Шарко Н. А.,) від 23 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шляхтицького О. І., Потапчука В. О., Семенюка Г. В.) від 06 лютого 2018 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У вересні 2017 року ОСОБА_2, звернулася до суду з адміністративним позовом до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, в якому просила:

- зобов'язати Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Херсонській області виплатити ОСОБА_2 компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі - Закон № 2050-III), з жовтня 2009 року по червень 2017 року;

- судові витрати стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що в порушення вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон - № 1058-IV) відповідач при виплаті донарахованої за судовим рішенням суми пенсії не нарахував і не виплатив компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з жовтня 2009 року по червень 2017 року.

3. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, і ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У касаційній скарзі позивач також просить стягнути з Державного бюджету України судові витрати, а справу розглянути у письмовому провадженні.

5. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 23 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про заміну відповідача у справі. Заява обґрунтована тим, що Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Херсонській області припинило свою діяльність шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків припиненого Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області.

7. 23 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на касаційну скаргу, в якому відповідач просив постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 до 1999 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя та отримувала пенсію за вислугу років, виплата якої у зв'язку з її виїздом за кордон була припинена.

10. 27 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області із заявою про поновлення виплати пенсії, у задоволенні якої її було відмовлено.

11. Не погоджуючись з такими діями Пенсійного фонду, ОСОБА_2 24 квітня 2016 року звернулася до Генічеського районного суду Херсонської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату пенсії.

12. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року ОСОБА_2 у задоволенні позову було відмовлено.

13. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року скасовано постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 26 травня 2016 року та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонській області поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до ст. 42 Закону № 1058-IV з 07 жовтня 2009 року.

14. У червні 2017 року Генічеським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Херсонській області було виконано вимоги постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, а саме проведено поновлення та виплату пенсії ОСОБА_2, з урахуванням інфляційних витрат.

15. 07 серпня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату ОСОБА_2 компенсації, передбаченої Законом N 2050-III за період з жовтня 2009 року по червень 2017 року.

16. Листом Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області від 19 серпня 2017 року № Я-21/2, представнику позивача повідомлено про нараховану суму пенсії ОСОБА_2 Водночас щодо виплати компенсації у зв'язку з втратою частини доходів за минулий час роз'яснено що він має право звернутися до суду.

17. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за вислугу років, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до ст. 2 Закону N 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців, які вже були нараховані.

19. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не має права на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, оскільки позивач просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на судове рішення, яким зобов'язано поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 починаючи з жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексацій пенсії, однак такі нарахування відповідачем не проводились, та були здійснені на виконання судового рішення у червні 2017 року.

20. Водночас суд першої інстанції зауважив, що ним не здобуто будь-яких доказів на підтвердження того, що виконання рішення суду відбулось із затримкою.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувані у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій суперечать правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 07 листопада 2012 року (справа № № 6-131цс12) та від 18 листопада 2014 року (справа № 21-612а14) згідно якої, основною умовою для виплатити громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування (самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

23. Частиною 2 ст. 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

24. Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).

25. Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

26. Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

27. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

28. Відповідно до п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

29. У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

30. Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

31. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

32. Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

33. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

34. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

35. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

36. Отже, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не врахували вимоги законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

37. За приписами п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

38. Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача.

39. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій мали встановити період, за який позивачу з вини відповідача не нараховано і не виплачено доходи, на які він мав право, на підставі п. 4 Порядку обчислити суму можливої компенсації, вирішити позовні вимоги з урахуванням встановленого КАС України строку звернення до суду.

40. За змістом ч. 1 та 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Без дослідження і з'ясування наведених вище обставин, прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими.

42. За ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

43. За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

44. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування та постановити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

45. Оскільки Суд повертає справу для нового розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

46. Водночас у матеріалах справи наявне клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про заміну сторони у справі. Колегія суддів керуючись ст. 52 КАС України, вважає необхідним задовольнити клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про заміну сторони у справі, а саме відповідача Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Херсонській області його правонаступником.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про заміну відповідача у справі задовольнити.

Замінити Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Херсонській області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року скасувати та направити справу № 653/3356/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб