ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/1419/18

адміністративне провадження № К/9901/6458/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Мазур А. С. від 13 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Мельничука В. П. від 22 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Обслуговуючий кооператив "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" (далі - ОК "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА", позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Департамент ДАБК м.

Києва, відповідач), в якому просив скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 5 від 4 січня 2018 року про скасування реєстрації декларації про початок проведення будівельних робіт від 25 липня 2016 року № КВ083162070548.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не дочекавшись кінцевої дати усунення недоліків припису від 20 грудня 2017 року позивачем, скасував ОК "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 25 липня 2016 року № КВ 083162070548. На думку позивача, вказані дії є протиправними, оскільки частиною 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбаченою такої підстави для визнання об'єкта самочинним будівництвом, як розроблення та затвердження містобудівної документації на об'єкті із порушенням містобудівних умов та обмежень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що замовником будівництва наведені недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки об'єкт будується без урахування вимог містобудівної документації, вихідних даних та без дотримання вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОК "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що проект будівництва розроблений не у відповідності до містобудівних умов та обмежень та з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, оскільки цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку "Будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд". Тому, вважає, що будівництво чотириповерхового багатоквартирного будинку на цій земельній ділянці відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, які порушення, виявлені відповідачем під час перевірки, та недостовірні відомості, зазначені у декларації про початок виконання будівельних робіт, дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом. Скаржник вважає, що тільки за наявності ознак самочинного будівництва відповідно до статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органи ДАБІ України можуть скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Від Департаменту ДАБК м. Києва надійшов відзив на касаційну скаргу ОК "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА", в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим, оскільки суди дійшли до правильного висновку про те, що недостовірні дані, наведені у декларації про початок виконання будівельних робіт, дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу до суду подано 6 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/1419/18, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

Від скаржника надійшло клопотання про забезпечення участі у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що 25 липня 2016 року ОК "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" було видано декларацію про початок виконання будівельних робіт, на підставі якої розпочато будівництво чотириповерхового житлового будинку за адресою: вул. Майкопська, 1-А у Голосіївському районі м. Києва, ІІІ категорія складності будівництва, код
1122.2.

Також Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) замовнику будівництва було видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 4 липня 2014 року № 115/14/12/009-14 на будівництво житлового будинку за адресою: вул. Майкопська, 1-А у Голосіївському районі м. Києва.

10 січня 2018 року ОК "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" отримав від відповідача акт, складений за результатами проведення планового (позапланового заходу) державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудівних вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № б/н, яким встановлено, що: проектна документація на об'єкт "Будівництво житлового будинку по вул. Майкопській, 1-а у Голосіївському районі м. Києва", яка розроблена ТОВ "КиЕв" передбачає будівництво багатоквартирного житлового будинку (відповідно до ТЕА проекту - 24 квартири); має загальний вхід - вихід зі всіх квартир, не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та вимогам Містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, виданих Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 4 липня 2014 року № 115/14/12/009-14, чим порушено частину 2 статті 24, частину 1 статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункт 3.149 ДБН 360-32, окрім того проектом не передбачені та не виконані заходи з безперешкодного доступу людей, які відносяться до маломобільних груп населення, відсутній розрахунок необхідної кількості місць паркування автотранспорту для постійного та тимчасового зберігання автотранспорту; проектна документація розроблена без необхідних технічних умов та із порушенням вимог статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також та пункту 4.3 ДБН А.2.2.-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", а відтак ОК "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА", як замовником будівництва, внесені недостовірні дані в декларацію про початок виконання будівельних робіт від 25 липня 2016 року № КВ083162070548.

Судами також встановлено, що позивач отримав припис про усунення порушених вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 20 грудня 2017 року, яким головний інспектор інспекційного відділу № 1 управління контролю за будівництвом ОСОБА_1 вимагала усунути виявлені в акті правопорушення у термін до 22 січня 2018 року та повідомити про виконання зазначеного припису Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

18 січня 2018 року позивач отримав від відповідача наказ № 5 від 4 січня 2018 року про скасування реєстрації декларації про початок проведення будівельних робіт від 25 липня 2016 року № КВ083162070548.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Департаменту ДАБК м. Києва у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Аналогічні положення містяться у Порядку виконання будівельних робіт, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 466).

Зокрема, пунктом 15 Порядку № 466 передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. ДАБІ України виключає з реєстру запис про реєстрацію повідомлення не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Отже, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт можливо лише, якщо буде встановлено наявність у декларації недостовірних даних або розбіжностей, які дають підставу вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що об'єкт слід вважати самочинним будівництвом, зокрема, за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об'єкт будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) об'єкт будується без належно затвердженого проекту з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

При цьому, під виявленням недостовірних даних у зареєстрованій декларації розуміється встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/16382/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/6988/16.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що скаржник вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій, які зазначили недостовірні дані, наведені у декларації про початок виконання будівельних, дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом та, відповідно, правомірно визначені Департаментом ДАБК м. Києва як підстава для скасування такої декларації.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій з наявного у матеріалах справи акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового заходу) державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудівних вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт №б/н, встановлено, що недостовірність відомостей у декларації про початок виконання будівельних робіт полягає у наданні інформації щодо належно затвердженої проектної документації на об'єкт будівництва та невідповідність цільового призначення земельної ділянки фактичним намірам будівництва.

Зокрема, судами попередніх інстанцій зі змісту містобудівних умов та обмежень та з державного акта про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 039301 встановлено, що цільове призначення земельної ділянки, що надана позивачу, - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; функціональне призначення - територія належить до території житлової садибної забудови (існуюча) відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року. Разом з тим, відповідно до проектної документації та встановлених під час проведення перевірки даних, що містяться в акті перевірки та фотоматеріалах, ОК "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" будує багатоквартирний чотириповерховий житловий будинок.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про те, що містобудівні умови та обмеження не встановлюють обмежень щодо можливості будівництва багатоквартирного будинку, при тому, що гранично допустима поверховість будинку дотримана, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Згідно частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

З наведених положень Земельного кодексу України вбачається, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою. Водночас, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 813/2946/17.

Статтею 373 ЦК України передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі положеннями статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 520/8970/18.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Класифікації видів цільового призначення земель, встановлено, що класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №
224.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Пунктом 1.3 КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Пунктом 1.4 КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Розділом II Класифікації видів цільового призначення земель визначено класифікацію видів цільового призначення земель, серед яких у секції В зазначено, що землі житлової забудови - це землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва)), а землі громадської забудови - це землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування).

Як слідує із Розділу II Класифікації видів цільового призначення земель у секції В за кодом 02.03 вказано землі житлової забудови "Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", натомість у цій же секції за кодом 02.01 вказано землі "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Тобто вказані види цільового призначення земельної ділянки для житлової забудови відрізняються.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд, яка міститься, зокрема, у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 813/2946/17.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 039301 цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року функціональне призначення - територіальна садибна забудова; проектом передбачено будівництво багатоквартирного житлового будинку (відповідно до проекту - 24 квартири).

Таким чином, суд доходить до висновку про невідповідність цільового призначення земельної ділянки, на якій позивачем здійснюється будівництво, фактичним намірам забудови, що є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, оскільки він будується на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наказ Департаменту ДАБК м. Києва № 5 від 4 січня 2018 року про скасування реєстрації декларації про початок проведення будівельних робіт від 25 липня 2016 року № КВ083162070548 є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy) заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3,341,345,349,350,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "БУДІНВЕСТПЕРСПЕКТИВА" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін