Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2020 року у справі №808/2525/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа №808/2525/16

адміністративне провадження №К/9901/45105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Запоріжоілгруп" до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Запоріжоілгруп" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шальєвої В. А., Білак С. В., Олефіренко Н. А. від 20 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжоілгруп" (далі - ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп", позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дій посадових осіб відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

- визнати результати позапланової перевірки від 7 липня 2016 року незаконними;

- скасувати припис № 1 від 3 серпня 2016 року та постанову про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", № 000006 від 19 серпня 2015 року на суму 303648,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що співробітниками ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області порушено порядок призначення та проведення позапланової перевірки, оскільки заява громадянина ОСОБА_3, на підставі якої призначено проведення позапланового заходу, необґрунтована та документально не підтверджена. Крім того, посилається на те, що наказ та направлення на проведення перевірки не містять всіх обов'язкових реквізитів, а посадові особи відповідача, які прибули до проведення перевірки, не підтвердили свої повноваження належним чином, оскільки не пред'явили службових посвідчень, як того вимагає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Зазначає, що посадовими особами відповідача під час проведення позапланового заходу відібрано зразки палива дизельного ДТ-Л-К4, сорт С (вміст сірки в паливі - до 50 мг/кг), яким саме і заправлявся громадянин ОСОБА_3, проте серед наданих до перевірки документів позивачем було помилково долучено сертифікат відповідності на інший вид палива дизельного ДТ-Л-К5 сорт С (вміст сірки в паливі - до 10 мг/кг). Вказує, що позивачем виявлено вказаний недолік до отримання результатів дослідження відібраних зразків, та направлено на адресу відповідача відповідні докази, проте відповідач безпідставно дані обставини не взяв до уваги їх не з'ясував, у зв'язку з чим позивач вважає оскаржуване рішення безпідставним на необґрунтованим.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення стягнення № 000006 від 19 серпня 2016 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що службові особи відповідача при відібранні проб не з'ясували виду палива та не встановили його відповідність паливу, яке придбавалось ОСОБА_3, а також не надали оцінки пред'явленим позивачем до отримання результатів випробувань відібраного дизельного пального документів на дизельне пальне стандарту Євро-4.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що представником суб'єкта господарювання при проведенні перевірки та зазначенні виду дизельного палива, зразок, якого було відібрано, не було заявлено будь-яких заперечень з приводу невідповідності відібраного виду палива зазначеному в актах, а також наданих на підтвердження якості документів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у сил постанову суду першої інстанції.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки тому, що посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області не могли відібрати зразки палива Євро-5, оскільки ПРК, з якої відібрали зразок, не був підключений до підземного резервуару з дизельним паливом Євро-5.

Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що посадовими особами відповідача відібрано паливо Євро-4, проте представником позивача помилково надано сертифікат якості на паливо Євро-5, а тому результати перевірки є неправильними.

Від ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області надійшли заперечення на касаційну скаргу ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп", в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 13 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 808/2525/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 808/2525/16 за касаційною скаргою ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп" суддею-доповідачем Берназюком Я. О.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не направляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 27 травня 2016 року до ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області звернувся громадянин ОСОБА_3, який у поданій заяві зазначив, що після заправки автомобіля дизельним паливом на АЗС ТОВ "Запоріжоілгруп" по вул.

Чубанова, 13-Б, В у місті Запоріжжі, його машина вийшла з ладу, що сталося, на його думку, через неякісне пальне, у зв'язку з чим просив провести перевірку якості дизельного пального, яке реалізується на вказаній АЗС.

У зв'язку з надходженням цієї заяви відповідач звернувся до Держпродспоживслужби для отримання згоди на проведення позапланової перевірки позивача.

9 червня 2016 року Держпродспоживслужбою надано згоду на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю № 06/0241, якою надано згоду на проведення позапланової перевірки ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп", АЗС 29, м.

Запоріжжя, вул. Чубанова, 13-Б, В на підставі звернення громадянина ОСОБА_3

29 червня 2016 року в. о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області видано наказ № 19 про проведення позапланової перевірки з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, яким начальнику Управління захисту споживачів Біссарову А. В. наказано забезпечити проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп", АЗС 29 (м. Запоріжжя, бул. Чубанова, 13-Б, В).

Того ж дня співробітникам ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області видано направлення на проведення перевірки від 29 червня 2016 року № 000020.

7 липня 2016 року посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області здійснено вихід для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп", АЗС 29 (м. Запоріжжя, бул. Чубанова, 13-Б, В), за результатами якого складено акт № 000010 від 7 липня 2016 року.

Під час здійснення перевірки відповідачем здійснено заходи щодо відбору палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С, дата виробництва 2 квітня 2016 року, виробник ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" Республіка Білорусь.

Наказом від 7 липня 2016 року № 1 "Про призначення випробування" призначено випробування відібраних зразків продукції - паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С (вміст сірки в паливі до 10 мг/кг), виробник ВАТ "Мозирський нафтопереробний завод" Республіка Білорусь, для проведення досліджень у випробувальній лабораторії ПП "Укрпромсерт".

15 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача з листом № 15/07-16 (отримано відповідачем 20 липня 2016 року), в якому повідомив, що під час перевірки в якості супровідних документів на відібрані зразки дизельного палива посадові особи відповідача взяли сертифікат відповідності на дизельне пальне Євро-5. Проте, компанія також здійснює реалізацію дизельного пального Євро-4, проби якого фактично були відібрані 7 липня 2016 року, але сертифікат якості Євро-4 з невідомих причин не залучили, його наявність в акті перевірки не відобразили. При цьому позивач надав копію сертифіката серії ВГ UA1.145.0023399-16 від 21 квітня 2016 року для долучення до матеріалів перевірки.

За результатами проведеного випробування дизельного пального складено протокол випробувань № УПС 313/650-1-16 від 18 липня 2016 року, у розділі 5 якого зазначено, що за показником "Вміст сірки" представлений на випробування зразок палива дизельного ДТ-Л-К5 не відповідає вимогам технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельних, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927, як Євро-5, а відповідає, як паливо дизельне ДП-Л-Євро4-В0.

22 липня 2016 року листом № 02.3-12/889 відповідач повідомив позивачу про дату розгляду справи про застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, а також окремо зазначив, що надана копія сертифікату відповідності UA1.145.0023399-16 від 21 квітня 2016 року на паливо дизельне ДТ-Л-К4 не може бути взята до уваги, оскільки під час проведення позапланової перевірки уповноваженими особами позивача самостійно надано копії сертифіката відповідності та паспорт на паливо дизельне ДТ-Л-К5, яке безпосередньо знаходилося в реалізації.

19 серпня 2016 року відповідачем винесено постанову № 000006 про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища до ТОВ "ТД Запоріжоілгруп" застосовано штраф у розмірі 303648,30 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд від 20 лютого 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ~law15~ від 16 вересня 2014 року, Україна взяла зобов'язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів, зокрема, через удосконалення інформації, що надається споживачам.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про захист прав споживачів" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Статтею 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування пунктом 6 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, крім іншого, якщо споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

За змістом статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право:

1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів;

3) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

5) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

13) накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів", в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що дія Статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Статтею 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний надавати зразки продукції з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу) згідно із законом.

У рішенні про необхідність відбору зразків продукції зазначаються кількість зразків для кожного виду або типу продукції, необхідних для експертизи, а також місце здійснення цієї експертизи.

Відбір зразків продукції здійснюється в кількості не менш як два екземпляри, один (контрольний) з яких залишається у суб'єкта господарювання.

Статтею 14 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженої ним особи (фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним особи) і засвідчується актом відбору зразків продукції.

До початку відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) зобов'язана пред'явити рішення про відбір зразків продукції та роз'яснити суб'єкту господарювання порядок відбору зразків продукції.

Суб'єкт господарювання має право бути присутнім при всіх діях посадової особи органу державного нагляду (контролю) під час відбору зразків продукції і заявляти клопотання з приводу цих дій, про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції.

Правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Кількість зразків продукції, що відбираються, має відповідати кількості, зазначеній у рішенні органу державного нагляду (контролю) про відбір зразків продукції.

Контрольні зразки повинні зберігатися в умовах, що забезпечують збереження їх якості та цілісності. Відібрані зразки продукції повинні бути укомплектовані, упаковані та опломбовані (опечатані). Умови зберігання і транспортування відібраних зразків продукції не повинні змінювати параметри, за якими буде проводитися експертиза (випробування) цих зразків.

Посадова особа, яка відбирає зразки продукції для експертизи (випробування), забезпечує їх збереження і своєчасність доставки до місця здійснення експертизи (випробування).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що передумовою відбору зразків продукції є відповідне рішення керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу), яке повинно бути мотивованим згідно із законом. При Статтею 14 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"одавець зобов'язав посадову особу органу державного нагляду (контролю) до початку відбору зразків продукції довести до відома суб'єкта господарювання, який перевіряється, вказане рішення та роз'яснити йому порядок відбору зразків продукції.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за наслідками відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт відбору зразків.

Акт відбору зразків продукції складається у трьох примірниках. Всі примірники акта підписуються посадовою особою, яка відібрала зразки продукції, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта відбору зразків додається до опломбованих (опечатаних) зразків продукції та передається разом із зразками до уповноваженої та/або акредитованої організації, що призначена для проведення експертизи (випробування) та зазначена в рішенні про відбір зразків продукції, другий - залишається у суб'єкта господарювання, третій - в особи, яка здійснила відбір зразків продукції.

В акті відбору зразків продукції зазначаються: місце і дата складення акта; номер і дата рішення керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу), на підставі якого здійснюється відбір зразків продукції, посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб, які здійснюють їх відбір; найменування та місцезнаходження юридичної особи та/або її відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, в яких здійснюється відбір зразків продукції; посада та прізвище, ім'я і по батькові уповноваженої особи суб'єкта господарювання; перелік та кількість відібраних зразків продукції із зазначенням виробника, дати виробництва, серії (номера) партії, загальної вартості зразків.

Таким чином, загальний порядок проведення перевірок органами державного нагляду (контролю), до яких відноситься відповідач, відбору зразків продукції визначено законами України "Про захист прав споживачів", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". При цьому статті 15 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"одавчі акти зазначають, що порядок і правила відбору зразків встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 31 жовтня 2007 року № 1280 затвердив Порядок відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції (далі - Порядок № 1280), який визначає механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) та форми акта відбору зразків продукції.

При цьому змістом частини другої пункту 1 Порядку № 1280 передбачено, що особливості відбору зразків окремих видів продукції визначаються іншими нормативно-правовими актами.

Так, у пунктах 2,3 та 4 Порядку № 1280 дублюються вимоги передумов та порядку проведення відбору зразків продукції із вимогами зазначеними вище у статтях 13, 14 та 15 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Враховуючи викладене вище, загальний механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи визначений Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядком № 1280, водночас окремі види продукції потребують врахування певних особливостей в частині відбору зразків, зокрема це стосується порядку відібрання проб нафти (нафтопродуктів), які є специфічними продуктами, що потребує особливої деталізації порядку відібрання зразків для дослідження.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 520/3681/19.

Судами попередніх інстанцій встановлено зі змісту актів перевірки та відбору зразків продукції, що відповідачем дотримано вимоги Порядку щодо процедури відбору зразків продукції. При цьому, як акт перевірки, так й акт відбору зразків, містять відомості про відбір зразків саме палива дизельного ДТ-Л-К5 сорту С.

Акт перевірки та акт відбору зразків не містить заперечень представника суб'єкта господарювання, який був присутнім при проведенні перевірки та відбору зразків продукції, щодо невідповідності відібраних зразків дизельного палива його найменуванню та якості, зазначеному в цих актах.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що в акті перевірки міститься запис про ознайомлення представника суб'єкта господарювання з текстом звернення ОСОБА_3, а також про відсутність претензій до проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ознайомлення представника суб'єкта господарювання, який був присутнім при проведенні перевірки, зі скаргою споживача, на підставі якою проводилась перевірка та в якій ставилось питання про проведення перевірки якості дизельного пального, дотримання відповідачем порядку відбору зразків, відсутність зауважень з боку представника суб'єкта господарювання при відібранні зразків палива дизельного ДТ-Л-К5 сорту С (стандарт Євро-5) у сукупності свідчить, що представник суб'єкта господарювання ТОВ "ТД "Запоріжоілгруп" був обізнаний про відібрання зразків саме вказаної марки дизельного палива, а не палива іншої марки.

Таким чином, доводи скаржника про те, що відповідачем відібрано зразки дизельного палива стандарту Євро-4, а не Євро-5, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Також є безпідставним доводи скаржника про ненадання відповідачем оцінки тому факту, що до отримання результатів випробувань відібраного дизельного пального позивач повідомив відповідача про помилкове надання сертифікатів якості на дизельне пальне стандарту Євро-5 та надав на підтвердження відповідні документи на дизельне пальне стандарту Євро-4, оскільки складений під час відібрання перевірки акт, а також те, що представнику суб'єкта господарювання достеменно було відомо про відібрання зразків дизельного палива марки Євро-5, спростовують зазначені доводи касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки в даному випадку під час розгляду справи підтверджено факт реалізації позивачем продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, протоколом випробувань № УПС 313/650-1-16 від 18 липня 2016 року, складеним випробувальною лабораторією підприємства "Укрпромсерт", яким встановлено, що за показниками "Вміст сірки" представлений на випробування зразок палива дизельного ДТ Л-К5 не відповідає вимогам технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельних суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927, як Євро5, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність постанови № 000006 від 19 серпня 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3,341,345,349,350,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Запоріжоілгруп" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко