Історія справи

Постанова КАС ВП від 15.06.2023 року у справі №160/15844/22
Постанова КАС ВП від 15.06.2023 року у справі №160/15844/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа №160/15844/22

адміністративне провадження № К/990/14229/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №160/15844/22

за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (суддя Юрков Е.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-09-016548-с від 26 вересня 2022 року.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами проведення моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-09-016548-с Західним офісом Держаудитслужби було складено спірний висновок від 26 вересня 2022 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 «Про ефективне використання державних коштів» (далі по тексту - Постанова № 710), пунктів 2, 18 частини другої статті 22 та частини третьої статті 17 Закону України Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII). Однак, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради зазначає, що є органом місцевого самоврядування, а тому в даному випадку саме пункт 4 Постанови № 710 для позивача є спеціальним і саме ним має керуватись останній, а не пункт 4-1 цієї Постанови, який стосується головних розпорядників бюджетних коштів. Водночас, оскільки Постанова № 710 носить рекомендаційний характер, то твердження відповідача у спірному висновку про порушення позивачем пункту 4-1 Постанови № 710 не ґрунтуються на вимогах законодавства. До того ж, на думку позивача, Постанова № 710 не є законодавством у сфері публічних закупівель та у відповідача відсутні повноваження на перевірку дотримання вимог цієї Постанови.

Також у позові зазначено, що твердження Західного офісу Держаудитслужби про порушення позивачем пункту 18 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII є безпідставними, оскільки залучення субпідрядників/співвиконавців не передбачалося, про що й було вказано у тендерній документації. Відносно висновку відповідача про порушення Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради вимог пункту 2 частини другої статті 22 та частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII, то, на переконання позивача, він також не відповідає дійсним обставинам, оскільки тендерна документація міститься інформацію про спосіб надання учасниками закупівлі відповідної інформації.

Окремо позивач стверджує про порушення відповідачем порядку оформлення висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-09-016548-с від 26 вересня 2022 року, оскільки цей висновок не містить чітких і конкретних заходів, які повинен вчинити позивач, тобто є неконкретизованим.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року, позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зважаючи на приписи Положення про Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, до позивача має застосовуватися пункт 4-1 Постанови № 710, як до головного розпорядника бюджетних коштів.

Разом з тим місцевим судом встановлено, що у пункті 5 «Кваліфікаційні критерії до учасників та вимоги, встановлені статтею 17 Закону» розділу ІІІ тендерної документації вказано, що учасники закупівлі повинні подати наступні документи на виконання положень статті 16, 17 Закону у формі та способі, що наведено нижче: - Інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій статті 17 Закону, надається у складі пропозиції в довільній формі, у вигляді довідок або зведеної довідки, що містять чітке пояснення по кожному пункту окремо та посилання на дані норми закону (пункт, частину, статтю). Отже вимоги частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII позивачем були виконані.

Натомість, у тендерній документації відсутня інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Також у тендерній документації відсутня вимога про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт чи послуг як субпідрядника/співвиконавця у тендерній документації. Зазначено лише, що інформація про субпідрядника (у випадку закупівлі робіт) не передбачається.

На підставі викладеного Дніпропетровський окружний адміністративний суд констатував обґрунтованість наведених у висновку Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-09-016548-с порушень законодавства у сфері публічних закупівель, допущених позивачем, а саме вимог пункту 4-1 Постанови № 710 та пунктів 2, 18 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII.

Третій апеляційний адміністративний суд погодився з позицією та висновками і мотивами, наведеними у рішенні суду першої інстанції. Додатково, апеляційний суд у постанові від 16 березня 2023 року зазначив, що висновок органу державного контролю у даній справі передбачав спосіб усунення виявлених і підтверджених судом порушень, а саме зобов`язував позивача здійснити заходи (зокрема, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань), тобто дій, направлених на недопущення у подальшому порушень вимог пункту 4-1 Постанови № 710 при розміщенні та оприлюдненні інформації про закупівлю та складання тендерної документації, і такий висновок є актуальним, особливо враховуючи позицію позивача щодо рекомендаційного характеру Постанови №710.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

20 квітня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються позивачем з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на неправильне застосування пункту 5 часини сьомої статті 8 Закону № 922-VIII, частини другої статті 2 КАС України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 160/9513/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/4611/19, від 11 червня 2020 року у справі №160/6502/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 160/11304/19, від 21 січня 2021 року у справі № 400/4458/19, від 28 січня 2021 року у справі № 160/12925/19.

У контексті зазначеної підстави та наведеної судової практики Верховного Суду касатор стверджує, що висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-12-09-016548-с від 26 вересня 2022 року не містить чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкта, що є порушенням вимог законодавства у частині змісту висновку, як акта індивідуальної дії.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник касаційної скарги зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми пункту 4-1 Постанови № 710 (зі змінами від 16 грудня 2020 року № 1266), пункту 18 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII, однак висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній.

З позиції автора скарги, Постанова № 710 містить окремо розмежовує вимоги до органів місцевого самоврядування (пункт 4) та головних розпорядників бюджетних коштів (розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня) (пункт 4-1). Тож оскільки позивач є органом місцевого самоврядування, то в даному випадку пункт 4 Постанови № 710 для нього є спеціальним і саме цим пунктом він має керуватися. Окрім того, на думку скаржника, Постанова № 710 не є законодавством у сфері публічних закупівель, а відтак, у відповідача в рамках проведення моніторингу процедури закупівлі взагалі відсутні повноваження на перевірку дотримання позивачем вимог постанов Кабінету Міністрів України.

Також в обсязі цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що замовником закупівлі не було порушено вимоги пункту 18 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII, оскільки залучення субпідрядника/співвиконавця до виконання послуг не передбачалося.

Окремо касатор посилається на порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції помилково віднесено справу № 160/15844/22 до категорії незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 02 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 травня 2023 року до суду касаційної інстанції від Західного офісу Держаудитслужби надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні скарги Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвалою від 14 червня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

На виконання доручення Держаудитслужби України № 003100-18/6851-2022 від 05 вересня 2022 року та на підставі наказу Західного офісу Держаудитслужби від 14 вересня 2022 року № 274 «Про початок моніторингу процедур закупівель» відповідачем прийнято рішення про початок проведення моніторингу закупівлі UA-2021-12-09-016548-с, найменування замовника: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, предмет закупівлі - послуги з харчування для закладів загальної середньої освіти м. Дніпра ДК 021:2015:55320000-9 Послуги з організації харчування, 1866817,6 UAH, 55320000-9, ДК021, 42800 штуки.

За результатами моніторингу закупівлі послуги «ДК 021:2015:55320000-9 Послуги з організації харчування (послуги з харчування для закладів загальної середньої освіти м.Дніпра ДК 021:2015:55320000-9 Послуги з організації харчування)», Західним офісом Держаудитслужби складено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-09-016548-с, який затверджено 22 вересня 2022 року.

Цим висновком встановлено: замовником (як розпорядником бюджетних коштів) не забезпечено оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та очікуваної вартості предмета закупівлі на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів), чим порушено вимогу пункту 4-1 Постанови № 710. За нормою пункту 18 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII тендерна документація повинна містити вимогу про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження» щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт чи послуг як субпідрядника/ співвиконавця в обсязі не менше 20 відсотків від вартості договору про закупівлю - у разі закупівлі робіт або послуг. Однак, при здійсненні Замовником закупівлі послуг (з харчування для закладів дошкільної освіти м. Дніпра), на порушення вимог пункту 18 частини другої статті 22 Закону, у тендерній документації Замовника відсутня вимога про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання послуг як субпідрядника/ співвиконавця в обсязі не менше 20 відсотків від вартості договору про закупівлю. У тендерній документації (частина 7 розділу III) Замовником зазначено, що інформація про субпідрядника (у випадку закупівлі робіт) - «Не передбачається». Згідно з частиною шостою статті 17 Закону та умовами Додатку 2 до тендерної документації переможець процедури закупівлі у строк, що не перевищує десяти днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, повинен надати замовнику документи шляхом оприлюднення їх в електронній системі закупівель, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті. Одночасно, за нормами частини третьої статті 17 Закону замовником визначається спосіб документального підтвердження згідно із законодавством щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті для надання таких документів переможцем процедури закупівлі через електронну систему закупівель. На порушення умов частини третьої статті 17 Закону та пункту 2 частини другої статті 22 Закону Замовник не визначив способу документального підтвердження для переможця тендеру щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12, 13 частини першої та частиною другою статті 17 Закону.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтями 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону № 922-VIII відповідач зобов`язав Замовника здійснити заходи (зокрема, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо) щодо недопущення у подальшому порушень вимог пункту 4-1 Постанови КМУ № 710 при розміщенні та оприлюдненні інформації про закупівлю, пунктів 2 та 18 частини другої статті 22 та частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII - при складанні тендерної документації.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII; тут і далі - у редакції на час проведення моніторингу) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

За змістом частин першої і другої статті 2 Закону № 2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про закупівлі.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення №43 у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

При цьому, пунктом 7 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлює Закон № 922-VIII (тут і далі - у редакції на час проведення моніторингу), пунктом 14 частини першої статті 1 якого визначено, що моніторингом процедури закупівлі є аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Як обумовлено частиною четвертою статті 8 Закону № 922-VIII, строк здійснення моніторингу процедури закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з наступного робочого дня від дати оприлюднення повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі в електронній системі закупівель.

Положеннями частини шостої статті 8 Закону № 922-VIII передбачено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У частині десятій статті 8 Закону № 922-VIII закріплено, що у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.

Форма висновку та порядок його заповнення визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (частина дев`ятнадцята статті 8 Закону № 922-VIII).

За змістом частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII учасник процедури закупівлі в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції підтверджує відсутність підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі через електронну систему закупівель.

Статтею 22 Закону № 922-VIII передбачено, що тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу шляхом заповнення полів в електронній системі закупівель. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав.

У тендерній документації зазначаються такі відомості: 1) інструкція з підготовки тендерних пропозицій; 2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 цього Закону, підстави, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність підставам, встановленим статтею 17 цього Закону, у разі якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним. Для об`єднання учасників замовником зазначаються умови щодо надання інформації та способу підтвердження відповідності таких учасників установленим кваліфікаційним критеріям та підставам, встановленим статтею 17 цього Закону; 3) інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою статті 5 цього Закону; 4) інформація про маркування, протоколи випробувань або сертифікати, що підтверджують відповідність предмета закупівлі встановленим замовником вимогам (у разі потреби); 5) кількість товару та місце його поставки; 6) місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги; 7) строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; 8) проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов; 9) опис окремої частини або частин предмета закупівлі (лота), щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції, у разі якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції стосовно частини предмета закупівлі (лота). Замовник може передбачити можливість укладення одного договору про закупівлю з одним і тим самим учасником у разі визначення його переможцем за кількома лотами; 10) перелік критеріїв оцінки та методика оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги кожного критерію. У разі застосування критерію оцінки вартість життєвого циклу, методика оцінки тендерних пропозицій повинна містити опис усіх складових вартісних елементів та перелік документів і інформації, які повинні надати учасники для підтвердження вартості складових елементів життєвого циклу. Замовник у разі необхідності дисконтування витрат життєвого циклу майбутніх періодів може використовувати поточну облікову ставку Національного банку України. Вартість життєвого циклу може рахуватися як сума всіх витрат життєвого циклу або сума всіх витрат життєвого циклу, поділена на розрахункову одиницю експлуатації предмета закупівлі; 11) строк дії тендерної пропозиції, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними, але не менше 90 днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій; 12) валюта, у якій повинна бути зазначена ціна тендерної пропозиції; 13) мова (мови), якою (якими) повинні бути складені тендерні пропозиції; 14) кінцевий строк подання тендерних пропозицій; 15) розмір та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); 16) розмір, вид, строк та умови надання, повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає таке забезпечення надати); 17) прізвище, ім`я та по батькові, посада та електронна адреса однієї чи кількох посадових осіб замовника, уповноважених здійснювати зв`язок з учасниками; 18) вимога про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт чи послуг як субпідрядника/співвиконавця в обсязі не менше 20 відсотків від вартості договору про закупівлю - у разі закупівлі робіт або послуг; 19) опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх тендерних пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.

Тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Наказом Міністерства фінансів України від 08 вересня 2020 року № 552, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2020 року за № 958/35241, затверджено Порядок заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі (далі - Порядок № 552).

Згідно з розділом ІІІ Порядку № 552, у пункті 1 констатуючої частини форми висновку зазначаються:

1) дата закінчення моніторингу процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»;

2) питання, що стало предметом аналізу дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель, перелік проаналізованих документів та інформації, інші дії органу державного фінансового контролю, яких було вжито відповідно до законодавства для забезпечення проведення моніторингу процедури закупівлі;

3) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу процедури закупівлі, із зазначенням:

структурної одиниці нормативно-правового акта, норми якої порушено, його виду, найменування суб`єкта нормотворення, дати прийняття та його реєстраційного індексу (крім законів), заголовка, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дати і номера його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Під час зазначення структурної одиниці закону зазначається лише її заголовок (крім законів про внесення змін);

найменування та реквізитів документів, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення (у разі потреби також деталізуються суть та обставини допущення порушення).

У пункті 2 заповнюється висновок про наявність чи відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель за кожним із питань, що аналізувалися.

У разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пункт 3 має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якого орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VІ. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи. Позиція Верховного Суду.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

Аналіз наведених у розділі V цієї постанови правових норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за дотриманням законодавства у сфері публічних закупівель шляхом їх моніторингу, за результатами здійснення якого посадовою особою складається висновок про результати моніторингу закупівлі. При виявленні порушень законодавства у сфері публічних закупівель орган державного фінансового контролю у висновку здійснює його опис та зазначає про спосіб його усунення. Отже, з метою усунення виявленого під час моніторингу порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель у висновку міститься вимога зобов`язального характеру, яка є обов`язковою для виконання.

Спірним у розглядуваному випадку є питання обґрунтованості висновку Західного офісу Держаудитслужби за результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-09-016548-с, яким установлено ряд порушень вимог законодавства у сфері закупівель, допущених Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Згідно з обставинами справи, висновком Західного офісу Держаудитслужби від 26 вересня 2022 року виявлено у діях Замовника - Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради порушення пункту 4-1 Постанови № 710, пунктів 2, 18 частини другої статті 22 та частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII.

Зокрема, за висновком Західного офісу Держаудитслужби, порушення Замовником пункту 4-1 Постанови № 710 полягає у незабезпеченні оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та очікуваної вартості предмета закупівлі на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів).

Так, з метою ефективного використання державних коштів Урядом прийнято Постанову №710, якою затверджено заходи щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Постанови № 710 рекомендовано, зокрема органам місцевого самоврядування, з урахуванням затверджених цією постановою заходів, затвердити заходи щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, а також забезпечити оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, його очікуваної вартості та/або розміру бюджетного призначення на власному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель.

Пунктом 4-1 цієї Постанови визначено, що головним розпорядникам бюджетних коштів (розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктам господарювання державного сектору економіки з метою прозорого, ефективного та раціонального використання коштів забезпечити:

- обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі;

- оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі шляхом розміщення на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів, суб`єкта управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління суб`єктом господарювання державного сектору економіки) протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель.

Згідно з пунктами 1.1 - 1.4 Положення про департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 85/7 від 26 травня 2021 року, департамент є виконавчим органом Дніпровської міської ради, що підконтрольний і підзвітний Дніпровської міської ради, підпорядкований виконавчому комітету, Дніпровському міському голові та заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів відповідно до розподілу повноважень.

Департамент у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами, рішеннями Дніпровської міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, а також цим Положенням.

Департамент є юридичною особою публічного права, зареєстрованою у встановленому порядку, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, круглу печатку із зображенням Державного Герба України, печатки, штампи та відповідні бланки із своїм найменуванням, загальний та спеціальний реєстраційні рахунки в Державній казначейській службі України.

Департамент утримується за рахунок коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади згідно з чинним законодавством України та інших коштів, не заборонених чинним законодавством України.

Департамент є головним розпорядником коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади та замовником на виконання робіт, послуг, придбання товарно-матеріальних цінностей відповідно до завдань Департаменту.

Отже, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету, не забезпечивши оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та очікуваної вартості предмета закупівлі на власному веб-сайті, допустив порушення вимог пункту 4-1 Постанови № 710.

Колегія суддів критично оцінює твердження касатора про те, що Постанова № 710 не є законодавством у сфері закупівель і носить рекомендаційний характер, а відтак, не обов`язкова до виконання Замовником, оскільки по-перше, Положенням про департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 85/7 від 26 травня 2021 року, визначено, що Департамент у своїй діяльності керується, у тому числі актами Кабінету Міністрів України, а по-друге, поняття «законодавства» є широким і включає у себе як законодавчі акти, так і нормативно-правові акти. До того ж варто відмітити, що Постанова № 710 безпосередньо стосується позивача, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, а тому дотримання її положень може бути предметом перевірки контролюючого органу в рамках проведення моніторингу процедури закупівлі.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 березня 2023 року у справі № 420/11945/21.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 18 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

У розділі V цієї постанови Судом наведено нормативний зміст статті 22 Закону № 922-VIII. Зокрема, відповідно до пункту 18 частини другої указаної статті у тендерній документації зазначається вимога про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт чи послуг як субпідрядника/співвиконавця в обсязі не менше 20 відсотків від вартості договору про закупівлю - у разі закупівлі робіт або послуг.

У розглядуваній ситуації не є спірним те, що в тендерній документації на закупівлю послуг: ДК 021:015:55320000-9 Послуги з організації харчування (послуги з харчування для закладів загальної середньої освіти м. Дніпра ДК 021:015:55320000-9 Послуги з організації харчування), а саме у розділі ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» у графі «Інформація про субпідрядника (у випадку закупівлі робіт)» Замовником зазначено «Не передбачається».

Отже, тендерна документація не містить вимогу про зазначення учасником закупівлі інформації, визначеної пунктом 18 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII.

У цьому зв`язку колегія суддів зазначає, що частина друга статті 22 Закону № 922-VIII чітко визначає перелік відомостей, які Замовник повинен зазначити у тендерній документації. Між тим, частина третя цієї статті передбачає, що тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації, тобто іншу інформацію, окрім тієї, що наведена в частині другій статті 22 Закону № 922-VIII.

Однак, у цьому випадку Замовник, по суті за учасників процедури закупівлі, на власний розсуд, вирішив, що до виконання послуг, які є предметом закупівлі, не планується залучати субпідрядника.

Вказане, на думку Суду, є порушенням законодавства у сфері закупівель, оскільки Замовник повинен був у тендерній документації вказати вимогу про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації про субпідрядників, а учасник, у свою чергу, в тендерній пропозиції уже підтвердити або заперечити наявність таких обставин.

За описаних обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість висновку Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-09-016548-с у частині допущення порушень Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради, як Замовником, вимог пункту 4-1 Постанови № 710 та пункту 18 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII.

На тлі цього колегія суддів констатує правильність застосування судами обох інстанцій наведених норм матеріального права та, відповідно, відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанцій щодо решти виявлених під час моніторингу закупівлі порушень, а саме, частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII, Суд вказує слідуюче.

У висновку Західного офісу Держаудитслужби, який є предметом судового контролю, з-поміж іншого, встановлено порушення Замовником вимог частини третьої статті 17 Закону та пункту 2 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII, що полягає у не визначенні для переможця тендеру способу документального підтвердження відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12, 13 частини першої та частиною другою статті 17 Закону.

Так, згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII, у тендерній документації зазначається один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 цього Закону, підстави, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII учасник процедури закупівлі в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції підтверджує відсутність підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством щодо відсутності підстав, передбачених пунктами 5, 6, 12 і 13 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі через електронну систему закупівель.

В оскаржуваних судових актах зазначено, що у тендерній документації на закупівлю послуг: ДК 021:015:55320000-9 Послуги з організації харчування (послуги з харчування для закладів загальної середньої освіти м. Дніпра ДК 021:015:55320000-9 Послуги з організації харчування) відсутня інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством.

Однак, колегія суддів уважає помилковим такий висновок судів з огляду на те, що у розділі ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» у графі «Кваліфікаційні критерії до учасників та вимоги, встановлені статтею 17 Закону» наведено перелік кваліфікаційних вимог, які повинні мати учасники, а також визначено форму та спосіб надання учасниками підтверджуючих документів. Зокрема, Замовником окремо по кожному кваліфікаційному критерію чітко зазначено, яка довідка подається і які відомості (інформацію) вона має містити, а також які підтверджуючі документи учасник повинен подати. Також Замовником вказано, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій статті 17 Закону, надається у складі пропозиції в довільній формі, у вигляді довідок або зведеної довідки, що містять чітке пояснення по кожному пункту окремо та посилання на дані норми закону (пункт, частину, статтю).

Окрім того, у розділі ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» у графі «Кваліфікаційні критерії до учасників та вимоги, встановлені статтею 17 Закону» у примітках зазначено, що учасник-переможець надає документально підтверджену інформацію щодо відсутності підстав, визначених у статті 17 Закону (згідно з Додатком № 2 до тендерної документації).

Так, у Додатку 2 до тендерної документації «Документи, що вимагаються від учасників для підтвердження інформації про відсутність підстав відмови їм в участі у процедурі закупівлі, передбачених ст. 17 Закону» зазначено: лист від учасника, складений у довільній формі за підписом уповноваженої особи учасника, у якому він гарантує відсутність обставин, передбачених частинами першою та другою статті 17 Закону.

Відтак, Замовником дотримано вимоги частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII.

Зважаючи на це колегія суддів уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про виконання Замовником вимог частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII, однак уважає помилковим висновок про порушення ним вимог пункту 2 частини другої статті 22 цього Закону.

Оцінюючи обґрунтованість підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд виходить з наступного.

Як зазначалося вище, доводи касаційної скарги в окресленій частині ґрунтуються на тому, що висновок Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-12-09-016548-с від 26 вересня 2022 року не містить чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкта, що є порушенням вимог законодавства у частині змісту висновку, як акта індивідуальної дії. Тобто, скаржник не погоджується з обраним відповідачем способом усунення виявлених порушень. На підтвердження своєї позиції скаржником наведено ряд постанов Верховного Суду, які на його думку, безпідставно не враховані судами обох інстанцій під час вирішення справи.

Принагідно зауважити, що частиною сьомою статті 8 Закону № 922-VIII визначено, що у висновку обов`язково зазначаються, зокрема, зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку заповнення форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 вересня 2020 року № 552, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2020 року за №958/35241, у разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пункт 3 констатуючої частини висновку має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якого орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Таким чином у разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення. Між тим, ані Закон № 922-VIII, ані Порядок № 552, не визначають у який саме спосіб замовник повинен усунути виявлені порушення. З цього слідує, що орган державного фінансового контролю на власний розсуд визначає спосіб усунення виявлених порушень. Разом з тим, задля попередження вчинення замовником нового порушення вимог законодавства контролюючий орган, визначаючи спосіб усунення порушень, повинен чітко зазначити, які саме дії (конкретний захід) повинен вжити замовник для усунення порушень.

У спірному висновку Західний офіс Держаудитслужби зобов`язав Замовника здійснити заходи (зокрема, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо) щодо недопущення у подальшому порушень вимог пункту 4-1 Постанови КМУ № 710 при розміщенні та оприлюдненні інформації про закупівлю, пунктів 2 та 18 частини другої статті 22 та частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII - при складанні тендерної документації.

Отже, контролюючий орган визначив чіткий спосіб усунення виявлених порушень у вигляді проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо. Водночас, цей спосіб є превентивним заходом, що не вимагає розірвання договірних відносин з переможцем процедури закупівлі та спрямований на попередження у подальшому можливого порушення вимог пункту 4-1 Постанови № 710, пунктів 2, 18 частини другої статті 22 та частини третьої статті 17 Закону № 922-VIII.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає невідповідності констатуючої частини висновку Західного офісу Держаудитслужби чи її суперечливості вимогам пункту 5 частини сьомої статті 8 Закону № 922-VIII, як про це стверджує позивач.

У контексті зазначеного колегія суддів уважає безпідставними аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, сформульованої у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/4611/19, від 11 червня 2020 року у справі №160/6502/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 160/11304/19, від 21 січня 2021 року у справі № 400/4458/19, від 28 січня 2021 року у справі № 160/12925/19, оскільки у цих справах висновки Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі не містили чіткого способу усунення замовниками виявлених порушень. Зокрема, у перелічених випадках висновки Держаудитслужби містили лише загальне зобов`язання про необхідність «усунути порушення законодавства в сфері публічних закупівель» без конкретизації яких саме заходів має вжити замовник та без визначення способу усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.

Натомість, у справі, що розглядається, Західний офіс Держаудитслужби визначив чіткий і зрозумілий спосіб усунення виявлених порушень, а саме, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо.

За таких умов висновки Верховного Суду, викладені у вищеназваних постановах, на які посилається скаржник, не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм матеріального права, оскільки правовідносини у вказаних справах і у справі №160/15844/22 не є подібними.

Перевіряючи доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права Суд зауважує, що у касаційній скарзі Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради зазначено, що підставами касаційного оскарження є також підпункти «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а саме те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності, не врахувавши виняткове значення цієї справи для позивача.

Відповідно до частин першої - третьої статті 12 КАС України (у редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Водночас, частиною четвертою статті 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, і такі ж категорії справ зазначено у частині четвертій статті 12 КАС України, відповідно до якої вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 КАС України, умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів позивача, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).

Якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України).

За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як уважає позивач, немає.

Окрім того, виходячи зі змісту частини другої статті 257 КАС України, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналогічні висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20 та від 30 червня 2022 року у справі № 640/27145/20.

У цьому контексті Суд завертає увагу на те, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд не відносив дану справу до категорії малозначних, водночас розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження, що не є порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на це колегія суддів приходить до висновку, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні частини шостої статті 12 КАС України, однак відсутні заборони для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином вказане скаржником порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшло свого підтвердження.

Підсумовуючи наведене Верховний Суд уважає, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного провадження, ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою і четвертою статті 351 КАС України підставою для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

У вимірі обставин справи Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, проте мотиви оскаржуваних судових актів належить змінити з урахуванням висновків, наведених у цій постанові.

VІІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №160/15844/22 змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №160/15844/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько О.В. Калашнікова